Страница 35 из 63
— Тебе обрали на вступній вечірці, — відповідає мені він. — Коли ти на очах у всіх пішла з Ешем. Таких дівчат, як ти, часто обирають мішенями.
— Таких, як я?
— Сумирних, які хочуть відірватися...
—То коли ти причепився до мене в кінотеатрі, я вже була мішенню?
— А ти що думала? Що такий, як я, міг вдовольнятися простою білетеркою?
Він намагається мене ранити, але я бачу його наскрізь: посеред цієї величезної поразки йому потрібна хоч мізерна, але перемога. Та я не дам йому такого задоволення.
— Усі ті години, що ти витратив на футбольні тренування. .. краще б їх витратив на те, щоб стати меншою мразюкою.
Відчуваю, як він біситься від моєї поблажливості й уже лагодиться замахнутися, аж тут новий м’яч від Еша у дверцята машини закликає його до порядку.
— Давай, паняй звідси. Скай, ідеш?
Наші з Джошем шляхи точно розходяться. Раптом Еш кидає м’яч востаннє, влучаючи Джошеві в поперек. Той падає на коліна й стогне від болю.
— Це тобі за фокус із машиною, бідосько.
Джош насилу зводиться на ноги, тримаючись за стегна. Залазить у свій «мустанґ» і негайно стартує з місця. Світить йому тільки одна фара.
Дивлюсь, як він виїжджає з паркінгу. Еш простягає руку і притягує мене до себе. Дозволяю собі сховатися в цих обіймах.
Ледве наважуюся думати про те, що щойно сталося, про цю нову зраду, про свою нову помилку. Невже цей світ вирішив збивати мене з ніг щоразу, щойно я намагаюся зробити крок уперед?
— Він поїхав.
— Я знаю...
— Ти можеш плакати, я помовчу.
Він починає мене розуміти. Щойно він промовив ці слова, як загату прорвало. Страх, лють, відчай — цілий спектр емоцій виливається з моїми сльозами, а футболка Еша їх вбирає, ніби взявшись позбавити мене моїх бід. Він обіймає мене трохи сильніше і кладе свою голову на мою. Вперше за довгий час я почуваюся в безпеці.
-ЕШ-
Упевненість
We don’t talk enough
We should open up
Before it’s all too much.
«Sign of the Times», Hany Styles
Я запропонував відвезти Скай до гуртожитку. Нізащо б не залишив її чекати на автобус чи таксі.
Дорогою назад вона мовчала. Притулившись головою до скла, дивилась, як ніч пролітає повз. Вогні відбивалися у її вологих очах, а я, на щастя, мусив стежити за дорогою, бо інакше би знову притягнув її в обійми. Вона десь не тут. Я знаю це відчуття, коли ти хочеш бути де завгодно, аби не тут. Не наважуваюся заговорити, щоб витягти її з тих чорних думок, їй треба було з ними поборотися, і я знаю ще й те, що тиша нерідко на користь, тож кермую мовчки.
Коли ми під’їжджаємо до високої будівлі, зупиняю машину, не вимикаючи двигун. Скай повільно повертається до мене.
— Еше?
— Що?
— Не хочеш піднятися? Вероніки сьогодні немає, і... я не знаю, чи хочу залишатися сама. Я б хотіла, щоб... щоб ми поговорили.
— За чашкою кави?
— Як скажеш.
Я розумію, що в її голові тисяча запитань і що вона дорогою розмірковувала, чи варто їх ставити. Вона зробила свій вибір; хто я такий, щоб відмовити їй у правді? Паркую машину і йду за нею коридорами. Моя присутність тут, теоретично, не заборонена. Ми заходимо в її кімнату: невеличке, навіть маленьке, помешкання, два ліжка одне навпроти одного, біля кожного свій маленький світ. З боку Вероніки: постери, фото з канікул та вечірок. Куточок Скай затишніший: невеличка картина, підручники, квітчаста ковдра. Як і очікувалося, ми наодинці. Скай, готувала каву, поки я роздивлявся довкола, а тепер подає чашку й дивиться на мене великими очима — зараз вони радше сірі, ніж блакитні.
— Звідки ти знав, Еше? Ти теж..
— Ти жартуєш? Послухай, я маю репутацію хижака, бабія або як там завгодно. Але я не складаю списків, не колекціоную, не розставляю пастки, і шлях шантажу — це не про мене.
— Але ж тобі подобається міняти дівчат...
— Скажімо так... ми трахаємося за взаємною згодою. Навряд чи можна це інакше пояснити. Але оті типочки — злочинці... Я б ніколи не силував дівчину робити те, чого вона не хоче.
Вона дивиться на мене, чекаючи, без сумніву, що я відповім на її перше запитання: звідки я знав?
— Одна дівчина розповіла. Усе йшло до того, щоб ми переспали, але відчувалася якась незручність. Коли ми почали, вона мало не розплакалась. Я зупинився й спитав, чи щось не так. І тоді вона мені все розказала.
Скай повільно киває. Чи готова вона почути, що було далі?
— І що вона тобі розказала?
— Це братство, про яке згадав Джош... воно організовує оргії. Ти маєш бути одним із найкращих, щоб дізнатися про його існування, а участь у ньому — ознака великого престижу для претендентів. На практиці ж їм призначають якусь дівчину, вони мають спокусити її і привести на вечірку, де її змушують брати участь у всяких... активностях. Деякі дівчата роблять це заради розваги, але частіше за все вони погоджуються, бо занадто сильно люблять хлопця, щоб відмовити. А якщо все ж таки відмовляються, їх просто змушують силою.
— Але як таке може відбуватися тут, на очах у всіх?
— Дівчата не наважуються про це заявити. Здебільшого їх стримують шантажем. Погрожують поширити певні відео, якщо заговорять. А тих кількох, що таки хотіли скаржитися, підкупили, щоб мовчали. Це братство — збіговисько синочків впливових осіб. їхні прізвища їх захищають.
—Треба поговорити з деканом факультету. Не можна це так залишати!
У мене виривається гіркий сміх. Як я можу дорікнути їй у наївності? Більшість студентів не мають найменшого поняття про те, що відбувається на їхніх факультетах.
— Він в курсі, Скай.
Вона дивиться на мене квадратними очима.
— Батьки та дирекція всі як одне старанно приховують такі скандали. Щоб зберегти репутацію кампусу та прикрити сраки цих довбаних багатеньких сучих синів.
Скай шокована, це помітно. Відчуття безсилля перед людьми, які користуються вседозволеністю, —-воно знайоме всім. Але коли це зачіпає тебе особисто, стає набагато важче.
— Чому ти мені раніше нічого не розповів, Еше? Я була в небезпеці...
— Я намагався. Але ти чітко дала зрозуміти, що не хочеш, щоб я втручався у твої справи. І потім — хіба б ти мені повірила? От чесно?
— Ти міг би...
— Коли я лише натякнув, що Джош, можливо, не такий уже й милий хлопець, ти дорікнула мені в ревнощах, у бажанні зруйнувати вашу пару. А що би сталося, якби я заходився розповідати про таємні оргії та челенджі зі спокушання? Якби сказав тобі, що ти не більше, ніж ціль, що б ти мені відповіла?
Скай знічено опускає погляд. Вона завжди судила мене похапцем, це в її натурі, і я ніколи не намагався