Страница 26 из 63
— Оце справа, якою ти можеш пишатися, мій хлопчику! — вигукує мій батько, поплескуючи Адріана по плечу, ніби власного сина.
— А що в Скай? — питає пані Кларкс.
— Нас рідко радують новинами, — всміхається мати. — Наскільки ми зрозуміли, вона знайшла роботу білетеркою в невеличкому пошарпаному блумінгтонському кінотеатрі. Моя донька та її примхи...
Знову вони говорять про мене так, ніби я не більш ніж деталь декорації на сцені. Голосую за трагедію. І сподіваюся, що всі зрештою помруть у страшних муках.
— Тобі варто частіше телефонувати батькам, Скай. Вони стільки для тебе зробили... — дорікає пані Кларкс.
Стискаю зуби і стримуюся. Не кажи нічого. Тільки нічого не кажи.
— Але ми дуже щасливі, що вона приїхала на День подяки... Цей дім такий порожній без неї!
Мати стискає мені руку з дещо перебільшеною пристрастю. Її очі не здаються вологими.
— А як усе інше, Саймоне? Ваша кампанія?
— О, ми тільки на старті. Рік — це досить довго, самі знаєте. Але я вже заручився повною підтримкою одного сенатора, він хоч і йде у відставку, але дуже шанований. Не кажу, що голосування буде чистою формальністю, та все ж...
— Ми на сто відсотків за тебе, — заявляє мій батько. — Це самоочевидно!
Лижи йому ноги, поки можеш...
— А ви, Аароне? Як справи?
— О, краще, краще, безумовно. Ми так вам вдячні.
Здається, ніби перед моїми очима йде війна, а моя зброя застрягла в горлі. Мене засмоктує тінь минулого, а від того, що відбувається переді мною, тріщать мої кістки. Вони розмовляють, теревенять, ніби нічого не сталося. Вони перегорнули сторінку. А я ні. Вони нічого не втратили, навпаки — здобули все.
Дзижчить мій телефон. Повідомлення від Сибілли. Стараюся перевірити його якомога непомітніше й стримую сміх. Вона надіслала гіфку — Галк, який лупашить об землю нещасним Локі, — і написала: «GOOD LUCK».
— Скай, — дорікає мені мати, — облиш уже цей телефон!
— Там, мабуть, було щось смішне, — коментує пані Кларкс.
— Ох, так і є. Це повідомлення від моєї подруги Сибілли. Маленьке жартівливе послання... вочевидь, абсолютно недоречне.
— Але ми уважно тебе слухаємо, Скай...
Він серйозно? Хоче, щоб я розповіла про свою подругу, — що ж. Та на здоров’я.
— Щоб зрозуміти її жарт, треба трохи знати мою подругу Сибіллу. Вона завагітніла в тому ж віці, що і я, але не зробила аборт, і здогадайтеся, що було далі? Вона дуже добре дає всьому раду, дуже щаслива зі своїм маленьким сином. Прикольно ж, правда?
— Скай! Ми домовилися більше ніколи про це не говорити!
— Вибач, мамо. Я забула, що присутній тут пан Кларкс інвестував неймовірну суму грошей в те, щоб ми всі позатикали свої красиві ротики.
— Скай! — Вибухає мій батько. — Досить! Пан Кларкс не тільки взяв на себе всі медичні витрати — без нього ти не змогла би продовжити навчання.
— З чиєї провини? Я тобі нагадаю, що це ти своїми ідіотськими ставками на біржі поставив сім’ю на коліна. І починаю думати, що моя вагітність тобі добряче допомогла...
— Нічого з цього не сталось би, якби не твоя поведінка!
О, впізнаю ці слова. Ті самі, які вони казали й тоді. Докори, звинувачення. Мені, дівчині...
— Якби не моя поведінка? Ви ж наче не визнаєте непорочного зачаття, то хіба ви не в курсі, що для того, щоб зробити дитину, потрібні двоє?!
Адріан опускає погляд. Як завжди, несказанно сміливий. Він не чув жодного докору за те, що зробив мене вагітною. Бездоганний син. Бездоганно керований, так.
Він підносить кулак до рота. Ніби прочищає горло.
— Ми були юними, Скай. Ми помилилися. Треба було почекати, як нас учили.
— Щось ти не дуже переймався скромністю, поки твій член був у моєму роті!
— Господи, Скай, — стогне моя мати.
Не можу стримати сміх. Дістаю телефон, шукаю повідомлення від Адріана — те саме, яке він надіслав тієї ночі, коли я зустріла Еша, — і тицяю йому в лице:
Адріан Кларкс — 26.08.17, 22:03
«Мені тебе так не вистачає, Скай. Я шкодую, я питаю себе, може, нам треба було її залишити...»
— Але якщо ми припустилися помилки, Адріане, нащо писати таке повідомлення? Га? Відколи дізнався, що я вагітна, ти й слова не сказав, одразу прилаштувався на боці татуся! Ні, не скромність нам мусили прищеплювати, а те, як користуватися презервативом.
Як і належить бездоганному політикові, пан Кларкс нерухомий, мов мармурова статуя. Але його пальці побіліли, стискаючи виделку, і я бачу, що він кусає губи.
— Я сподівався, що ви, Аароне, зможете владнати цю проблему.
Мій батько всміхається.
— Перепрошую. Скай має хист до спектаклів і дешевих провокацій. Ми з нею матимемо маленьку розмову.
— Маленьку що? Хочеш сказати, що це буде обмін репліками, де люди одне одного слухають? Вибачте, хтось може нагадати, як пишеться це слово?
— Прошу їй пробачити, — зітхає мати, встаючи з-за столу. — Вона виснажена поїздкою. Скай, не хочеш піти зі мною?
— Я зовсім не втомилася, мамо. Направду, я ще ніколи в житті не почувалася такою бадьорою.
— Боже всемогутній, що вони з тобою зробили?!
Знову згадує про Бога... Але ніколи про небо.
— Досить уже про Бога, ну справді, мамо. Якби ви були аж такими вірянами, як оце вдаєте, то благословили би те життя в мені, замість того щоб знищити його й покрити мовчанням назавжди. Особливо ви, пане Кларкс. Адже то комерційна база вашої виборчої кампанії. Ви всього-на-всього зграйка лицемірів!
— Оце і вся глибина твоєї вдячності? — питає мій батько, і його голос зривається на сичання. — Після всього, що ми зробили для тебе, усі присутні тут, зокрема й пан Кларкс?
Я розглядаю їх одного за одним: Саймон Кларкс, холодний, як робот, моя мати, стривожена й пригнічена, батько з його гнівними тирадами... І не забуваймо про Адріана, який не підводить погляд — це йому вдається найкраще.
— А що ви зробили?! Ти врятував свою компанію; ти купуєш собі дорогезні костюми від «Шанель»; ти поїхав до Колумбійського університету, а ви — ви уникнули скандалу, який, будьмо чесними, вщент зруйнував би вашу політичну кар’єру. Вибачте, а що я забула зробити? Вам усім подякувати? Наскільки я знаю, нікому з присутніх, окрім мене, не вичищали матку!
На моїх очах виступають сльози. Я рвучко їх витираю. Ще ніколи не почувалася такою самотньою, але принаймні зараз я — це я. Навіть тоді, коли вони намагаються мене нокаутувати.
— Ми не приставляли тобі ножа до горла, Скай. І не тягнули силою до клініки.