Страница 73 из 98
Коли істота знову опустилася на лапи, Джорджина видала бойовий клич і знову атакувала. Вона з усієї сили встромила один зі своїх кинджалів в спину звірові. Вовк завив, став дибки і відштовхнув Джорджину. Мерехтлива блакитна ручка кинджала стирчала зі спини чудовиська. Істота заскімлила і почала відступати усе далі й далі, поки чорна, як ніч, шерсть не злилася з тінями. Джорджина пішла назирці, все ще готова до бою, а в мене перед очима замерехтіли чорні плями. Я похитнулася і сперлася на стіну. Я добряче отримала від вовка.
— Джорджино, — пробурмотіла я.
Вона озирнулася саме вчасно, щоб побачити, як мої коліна підігнулися і я впала.