Примарне правління

— Але я не зовсім розумію, — втрутилася професорка Чен. — Скількох людей Вілан зібрав навколо себе?

— Їх було шестеро, хлопці й дівчата, майже ровесники випускників академії. Ми припускаємо, що в нього є ще більше людей. Це угруповання він збирав тривалий час, мабуть, коли ще сам навчався тут, — припустив містер Магвайр. — Нам вдалося затримати одну молоду хранительку. Вона не надто багатослівна, але підтвердила, що в організації є ще щонайменше п’ятнадцять осіб. Імена поки що не розкрила, але над цим ми працюємо.

— Молода хранителька, — пробурмотів хтось, здається, професорка Мулліґан.

— Ситуація значно серйозніша, якщо у нього є люди серед самих хранителів, — наголосив цілитель Шиган.

— Як ви, Джоне? — тепер поцікавилася ректорка Баскервіль.

— Моя родина не постраждала, але серед лицарів є втрати. Маккінлі мертвий, Чандран тяжко поранена і, перш ніж знепритомніти, несла якусь незв’язну маячню. Ми її допитаємо, щойно вона прийде до тями.

Джорджина голосно вдихнула, ніби знала цих людей. Я мимоволі замислилася, чи не йшлося про маму Амари.

Тиша, яка запала, була такою напруженою, що я відчувала її навіть зі своєї схованки. Потім цілитель Шиган вилаявся.

— Ми недооцінили ситуацію. Те, що спочатку здавалося наївним бунтом, тепер перетворюється на серйозну проблему. Ми не можемо дозволити, щоб йому це так просто зійшло з рук, — знову промовила професорка Мулліґан.

— Я погоджуюся з тобою. Ми не можемо дозволити дев’ятнадцятирічному хлопцеві так нас водити за носа. Ми нарешті повинні змусити його співпрацювати з нами, — промовила мама.

Цілитель Шиган невпевнено пробурчав:

— Він не зробив цього за останні місяці, чому він має погодитися зараз?

— Тому що у нас є важелі тиску. Єдине, що хвилює його більше за скарби… — сказав містер Магвайр і зробив драматичну паузу, — його сестра.

Я затримала подих: мова зайшла про Віолет.

— Дівчина вже надала нам якусь корисну інформацію? — запитала професорка Баскервіль.

— Ні, вона вперто мовчить. Хоче говорити лише із Зої Кінґ. Я починаю замислюватися, чи не варто нам переглянути наш підхід, — зауважив містер Магвайр.

Моє серце забилося. Здавалося, ніби якийсь крижаний кулак пробив мої груди й міцно схопився там за нутрощі. Нарешті до мене дійшло.

Листи.

Вони, мабуть, справді були від Віолет.

Не встигла я повністю усвідомити цю інформацію, як різким тоном заговорила моя мати:

— Навіть не думайте використовувати мою доньку у своїх цілях. Вона ще дитина!

Джон Магвайр фиркнув:

— Їй вісімнадцять, і колись вона стане твоєю наступницею в Раді. Чому б не почати готувати її вже зараз?

— Тому що в неї ще є час. І тому що я більше не наражатиму її на небезпеку. Не після всього, через що вона пройшла за останні місяці.

Турботливі слова мами зігріли мене.

— Я теж не думаю, що це погана ідея, — долучився цілитель Шиган за кілька секунд.

Мама фиркнула у відповідь на його слова.

— Ну звісно, Александере. Все, що суперечить правилам Ради, на твою думку — чудова ідея. Як несподівано.

Я побачила цілителя Шигана, який ходив туди-сюди перед щілиною.

— Річ не в цьому. Йдеться про безпеку всіх нащадків, академії, а також простих смертних. Важко уявити, що хтось на кшталт Крі Вілана може зробити з таким могутнім артефактом. Ви бачили, що він уже зробив із копією меча. Невже після нападу на родину Магвайрів ми не повинні розглянути всі можливі варіанти?

— Я з цим згоден, — втрутився Джон Магвайр.

— Тим паче що під час першого випробування у Зої було видіння. Можливо, це якимось чином пов’язано між собою? — висловила припущення професорка Чен.

— Не обов’язково. Магія Зої прокинулася лише кілька місяців тому. Саме в перші пів року її прояви можуть бути нестабільними. Багатьом обдарованим важко одразу навчитися її контролювати, — відповіла ректорка Баскервіль.

— Якщо я чогось і навчився, так це не недооцінювати родину Кінґ, — тихо мовив цілитель Шиган.

— Я й не роблю цього. Але ми провели ретельне розслідування, ти ж сам бачив результати. Усі захисні заклинання були активними, лицарі прочесали всю територію кампусу. Не знайшли ні Вілана, ні його прибічників. Крім того, інша банші, яка була присутня на турнірі, не мала жодного видіння. Тож мусимо вважати, що це була хибна інтерпретація емоцій Зої.

Ректорка Баскервіль виголосила ці твердження майже відчайдушно. Але це не скасувало тієї люті, яка раптово спалахнула в мені. Ректорка мені не вірила, хоча відповідь була у неї просто перед носом. Я знала, що бачила. І тепер у моїй голові почали складатися нові частини пазла.

Я завжди думала, що члени Ради зберігають скарби в якихось таємних місцях. Але ректорка Баскервіль володіла одним із них. А що, як він знаходиться в академії? Що, як він був просто перед нашими очима?

Посеред озера, під охороною змія.

Мої думки плуталися. Це

мусить

бути так. Я бачила на власні очі. Цей змій точно охороняв один із чотирьох скарбів.

Крі уже пішов по трупах, щоб заволодіти скарбом, який охороняли Магвайри. Ніщо не завадить йому напасти на академію. А це означає, що всі, хто тут є, піддадуться смертельній небезпеці.

— Незалежно від того, було видіння Зої правдивим чи ні, існує дуже великий ризик, що наступного разу Вілан спробує напасти на академію. Якщо він має доступ до внутрішньої інформації, то цілком міг дізнатися, що один зі скарбів знаходиться саме тут. Ми повинні подбати про безпеку учнів, — підсумувала ректорка Баскервіль, підтвердивши мої підозри.

— Ми відправимо до вас додаткові загони лицарів. Простежте, щоб ніхто не покидав гуртожитків, — відповіла мама.

— Але ми вважаємо, що Вілану знадобиться час, щоб зібратися із силами. Ми значно уразили його своїм опором, — висловив свою думку Джон Магвайр.

— Нам потрібно знайти Вілана, поки він не наважився на напад. А також його базу, — сказала мама.

Знову на якусь мить запала тиша, яку порушив містер Магвайр, злегка прокашлявшись.

— Віолет Вілан у цей момент везуть у заміський маєток на позачергове засідання Ради. Вона наполягала на тому, щоб її відправили в інше місце, і Рада може цим скористатися. Там її знову допитають. Сподіваємося, що вона нарешті розповість нам про місцезнаходження свого брата.

— Ми охоронятимемо гуртожитки і повідомлятимемо тобі про будь-який рух, Лорно.

Почулося глибоке зітхання:

— Гаразд.