Примарне правління

Глава 24

19

Було приємно зосередитися на чомусь, окрім мого розбитого серця. Невдовзі ми з Кенною мали вийти, щоб зустрітися з Мерфі. Ми обговорювали з ним деталі плану, але у мене перед очима знову й знову з’являвся образ Ділана. Втрата самоконтролю від легкого дотику наших губ, його ру´ки в моєму волоссі, те, як відчайдушно він шепотів моє ім’я.

Ні, зараз про це думати не можна. Про що завгодно, тільки не про це. Мені потрібно зосередитися. Я не могла дозволити собі втратити концентрацію, адже наступні години були вирішальні. Тож я відігнала зі своєї голови біль і думки про Ділана і разом з Кенною та Мерфі вирушила втілювати наш план. Я повністю зосередилася на поставленому завданні, не допускаючи жодних сторонніх думок, окрім однієї: помста.

Зараз потрібно було повернути мою брошку.

Ми з Мерфі та Кенною перетнули парк, що оточував кампус. Нам знадобилося трохи часу, щоб дістатися до гуртожитку Золотого Листя. Мого колишнього дому. Місця, з яким пов’язано чимало як світлих, так і похмурих спогадів. Ми озирнулися довкола, але позаду нікого не було. Тож ми підкралися до стіни будівлі та рухалися далі, поки не опинилися під потрібним вікном.

Мерфі кивнув нам, трохи нахилився і склав руки в замок, щоб підсадити. Якомога обережніше я поставила ногу, і хлопець буквально підкинув мене, щоб я змогла вхопитися за кам’яне підвіконня. Я зціпила зуби і підтягнулася, завдячуючи тому, що за останні тижні трохи підкачала м’язи, інакше точно не впоралася б. Виступ був вузьким, серце несамовито калатало. Я просунула пальці під облуплену білу віконницю, намагаючись утримати рівновагу. Поштовхом злегка прочинила вікно. Якоїсь миті я почала зісковзувати з виступу, але почувши, як Кенна задихається, а Мерфі тихо лається, швидко опанувала себе. Коли мені вдалося зафіксувати положення, я нахилилася вперед, зібралася з силами і повністю прочинила вікно. Потім залізла всередину.

Кімната порожня. Вона була більшою і просторішою, ніж наша з Кенною в домі Срібних Круків, і хоча протягом двох років це місце було моїм домом, тепер було дивно перебувати тут. Здавалося, ніби я стала іншою людиною і життя, що проминуло тут, мене більше не влаштовувало. У горлі пересохло від спогадів, пов’язаних із цим місцем. Вечірки, таємні поцілунки і розмови до пізньої ночі. Але потім у моїй уяві знову постало обличчя Віолет. Її усмішка, слова, дружба, яка поступово перетворилася на щось інше. Раптом перед моїм внутрішнім зором постала її усміхнена постать, але потім спогад наповнився в’юнкими ліанами, змусивши мене здригнутися.

Зойк Кенни розвіяв ці похмурі думки, і я різко повернулася, простягнувши їй руку. Я підхопила подругу й затягнула до своєї колишньої кімнати. Ми висунули голови у вікно і встигли помітити, як у небо здіймається крук. Розпочинався другий етап плану. Потрібно було забезпечити собі можливість безперешкодно увійти до будівлі. А для цього всі учні мали її покинути. Саме тому на кожному поверсі ми мали залишити невеличкий сюрприз, який, сподіваюся, мав створити трохи хаосу.

— У тебе є сірники? — прошепотіла я, і Кенна витягла кілька коробок, які прихопила з нашої загальної вітальні.

Я тим часом дістала із внутрішньої кишені пальта шість щільно запакованих згортків, які взяла в теплиці, і поділилася ними з Кенною.

— Ти впевнена, що досі цього хочеш? — запитала я у подруги. — Якщо нас не спіймають, усе буде добре, але в іншому разі ми матимемо чимало неприємностей.

Вона недбало махнула рукою:

— Ми вже через таке проходили.

Кенна мала рацію. Проте я не хотіла, щоб через мене вона знову отримала покарання. Але якби на моєму місці опинилася подруга, я б теж не відступила, тому я промовчала і лише кивнула Кенні. Ми перейшли до наступної частини плану.

Узявшись за руки, ми рушили до дверей кімнати і трохи прочинили їх, щоб визирнути в коридор. До комендантської години залишалося небагато часу, проте на цьому поверсі панувала тиша і нікого видно не було.

— Тут чисто, — прошепотіла я.

Ми з Кенною кивнули одна одній, перш ніж вийти. Поки Кенна залишалася в коридорі та підпалювала свій перший згорток, я навшпиньки рушила далі, до сходів, що вели вниз. Мерфі взяв на себе горішній поверх, Кенна — цей, а моє завдання полягало в тому, щоб загострити ситуацію внизу. Я взяла коробку сірників і запалила один. На мить затрималася, дивлячись на мерехтливе полум’я. Якби моє колишнє «я» побачило мене зараз, якби

мама

побачила мене… сказати, що вони були б шоковані, — це нічого не сказати. Але чомусь я всміхнулася цим думкам.

Без вагань я підпалила ґніт маленького згортка. Коли з’явився перший дим, я затримала подих, замахнулася і кинула згорток по високій дузі через перила вниз. Не чекаючи, поки він повністю спалахне, підпалила другий і жбурнула подалі від першого. Перехилилася через балюстраду. Темний їдкий дим розходився сходовим майданчиком.

Пролунали перші крики. Я обійшла поруччя, притиснулася боком до кам’яної колони та натягнула комір светра на рот і ніс, поки дим ставав дедалі густішим. Я рахувала секунди, поки…

— Увага всім учням дому Золотого Листя! Покиньте будівлю та перейдіть до місця збору, — пролунав пронизливий голос із гучномовців гуртожитку.

Оголошення повторилося ще кілька разів, і перші учні вже почали збиратися в коридорах та поспіхом прямувати донизу. Кожен прикривав рот та ніс руками або шарфами, щоб не вдихати дим, у декого щоками текли сльози. Це був мій шанс.

Я непомітно влилася в натовп. Скориставшись загальною метушнею, я так само швидко збігла вниз, але потім, замість того щоб прямувати до виходу, повернула ліворуч до загальної вітальні. Клуби диму поширилися аж сюди, і я притиснулася до стіни біля загальної вітальні. Одне за одним з кімнати вибігали учні, їхні кроки поступово стихали. З гучномовців усе ще лунало повідомлення про евакуацію. Я обережно визирнула з-за рогу. Нікого. Тож я продовжила свій шлях і нарешті увійшла до загальної вітальні Золотого Листя.

Кімната була великою, на стінах висіли олійні картини, акцент робився на кремовому та золотистому, а місць для відпочинку було більше, ніж у гуртожитку Срібних Круків. Тут височів великий еркер, а вздовж стін стояли вітрини з кубками та світлинами з минулих турнірів і конкурсів «Міс Еверфолл».