Примарне правління

Ділан насупив брови.

— То от що ти про мене думаєш? Що ти мій запасний варіант?

Коли я кивнула, хлопець вилаявся так, що моя мама, певно, зомліла б. Він ще трохи походив кімнатою. А коли знову подивився на мене, я помітила, що на шиї у нього проступили червоні плями. Його дихання було нерівномірним. Здавалося, що його самоконтроль тримається на волосині.

— Мені час іти, — промовив він.

Я презирливо пирхнула. Ну звісно.

— Так, зроби те, що вмієш найкраще.

Він уже підійшов до дверей, але після моїх слів зупинився. Наче в сповільненій зйомці, він обернувся. Ділан дивився на мене нескінченно довго.

— Так буде краще. Повір.

Мої очі палали, а руки стислися в кулаки.

— Не поводься так, наче робиш мені послугу, завдаючи болю. Так робив Бо, і було так само паскудно.

Діланові груди несамовито піднімалися й опускалися. Погляд став іще похмурішим, і на секунду здалося, що він не знає, варто підійти до мене чи вийти.

— Не порівнюй мене з ним.

— Чому ні? Ти ж робиш те саме. Переконуєш мене, що поводишся як захисник не тільки тому, що це частина твого покарання, і водночас відкидаєш усе, що виходить за межі цього. Ти відштовхуєш мене, а потім повертаєшся і своєю поведінкою збиваєш мене з пантелику. Я не думаю, що ти маєш право поводитися так, ніби ти кращий за всіх інших клятих хлопців у цій академії!

Два кроки.

Лише два кроки, і він опинився поруч зі мною.

Раптом його дужі руки схопили мене за лице і закинули мою голову назад. Очі Ділана потемніли настільки, що здавалися майже чорними.

— Я не вважаю себе кращим. У цьому й проблема.

Він нахилився вперед, підійшовши так близько, що його губи майже торкнулися моїх. Мені перехопило подих. Мене переповнювали незліченні почуття. Мої груди торкнулися його грудей, і я тремтливо вдихнула. Він опустив погляд на мої вуста, і мені запаморочилося в голові від жару, який тепер вирував у моєму тілі нарівні із гнівом.

— Хочу прояснити: я дбаю про тебе, бо не хочу, щоб тобі заподіяли шкоди. Ні ти сама, ні будь-хто інший у цьому кампусі. А якщо хто-небудь це зробить, я змушу його заплатити за це. Саме в цьому я поклявся собі, коли знайшов тебе у кузні, зв’язану, на межі життя й смерті.

Моє серце, здається, почало калатати аж у горлі, бо кожне його слово пронизувало мене до глибини душі.

— Я не хочу відштовхувати тебе. Це останнє, чого мені хотілося б. Але мені також важко. Хоч хтось із нас мусить зберігати здоровий глузд. Тож… — прошепотів він, прихилившись до мене так близько, що я вустами відчула його слова. — Накажи мені піти, — хрипко зажадав він, відкинувши мою голову назад. — Пошли мене до біса, Зої.

Всередині мене все горіло. Я злилася на нього, та не могла й поворухнутися. Не хотіла, щоб він зупинявся. Насправді хотіла цілком протилежного, хоча знала, що після нашої розмови це абсолютно неправильно. Але від цієї близькості всі розумні думки згинули.

Я хотіла Ділана. Я жадала його місяцями, відтоді як він зумів достукатися до мене. І, хай там що між нами відбувалося, я не могла цього заперечувати.

— Якщо зараз підеш, я зроблю тобі боляче, — мій голос був не більше, ніж суворий шепіт, але Ділан усе зрозумів.

Наступної миті він схилився і поцілував мене.

Я на мить заціпеніла, наче не вірила, що це відбувається насправді. Але потім моє тіло перемкнулося. Розум зненацька потьмянів, усе потьмяніло, для мене існував тільки Ділан. Той, чиї руки після стількох тижнів нарешті знову опинилися на моєму тілі, чиї губи гаряче і майже жадібно торкалися моїх вуст, відчайдушно цілуючи. Його нікчемний контроль зник. Я інстинктивно занурила руки в тканину його сорочки, вчепилася в неї і так само жадібно відповіла на поцілунок.

Коли його язик ковзнув по моїх губах, я застогнала і притиснулась до нього. Він хитнувся назад і наштовхнувся на стіну, занурив пальці у моє волосся і сильніше пригорнув мене до себе. Його руки пропікали тканину мого джемпера, і я не могла дихати. Був лише він, його запах, тепло, що розливалося по мені, і глухий рик, який він видав, коли кінчик мого язика ковзнув по його язику і я провела руками по його грудях. Я потягнулася руками до його шиї і притиснулася до нього, насолоджуючись тим, що він дарував мені.

Несподівано він схопив мене ззаду за стегна і підняв, притиснувши мене до себе, а його пальці впилися мені в сідниці. Його язик погладжував мій. Немов електричний струм пронизав моє тіло аж до живота. Я вигнулася, щоб ще дужче притулитися до нього, і почула його стогін.

Саме цього я й прагнула. Щоб ця мерзенна прірва між нами зникла. Щоб він узяв те, чого хотів. Щоб ми нарешті віддались бажанню і перетворили його на полум’я.

Ділан крутнувся і притиснув мене до стіни. Мені на мить перехопило подих, але я не зважала. Мене ніщо не стримувало, і його теж. Він ковзав рукою по моєму тілу, ніжно торкнувся моєї щоки і нахилив мою голову, щоб краще досягати до губ і цілувати мене ще палкіше. Я торкнулася зубами його нижньої губи і легенько вкусила, спонукаючи його стегна наблизитися до моїх. Я чітко відчувала, як ця близькість впливає на нього. Коли хвиля його поцілунків сягнула мого підборіддя, а потім спустилася до шиї, я затамувала подих. Моя шкіра горіла. Все моє тіло було у вогні. Я згорала і водночас не могла насититися. Його дотик викликав залежність.

Ділан відірвався від моєї шиї і подивився в мої очі хтивим поглядом. На мить здалося, що він збирається щось сказати, але йому вдалося лише хрипко прошепотіти моє ім’я, а потім його вуста знову припали до моїх. Я розтанула в його обіймах. Коли наші язики знову переплелися, я просунула руки під його сорочку. Я торкалася його всього, гладила м’язи на спині, водила руками по м’якому волоссю на торсі, водночас міцно обхопивши Ділана ногами. Не існувало нічого, крім нього. І коли його руки знову торкнулися мого тіла, я не могла повірити, що для нього існує хтось інший. Не тоді, коли це було так до біса правильно.

Від стуку в двері ми обоє завмерли. Ми перезирнулися і різко виринули з блаженства. Ділан уривчасто дихав, налігши на мене.

— Народе, ви ще живі? Я починаю хвилюватися, — пролунав голос Кенни.

Ділана наче вирвало з трансу. Він кілька разів моргнув і повільно відпустив мене. Потім знову вилаявся, відступив і доторкнувся пальцями до свого рота. Коли його погляд спохмурнів, мене охопив холод.

— Не слід було цього робити, — промовив він.

Здавалося, ніби я впала з висоти декількох метрів і боляче вдарилася об землю.

— Що?