Примарне правління

Глава 19

14

Мене завжди заспокоював процес нанесення макіяжу, просто тому що блискітки робили все красивішим. Моєю реакцією на невдалий день зазвичай була покупка нового блиску для губ. Але хоча догляд за собою зазвичай ішов мені на користь, сьогодні мені було напрочуд важко зосередитися на ньому. Я кілька разів невдало наносила туш.

— Я все одно не думаю, що це хороша ідея, — промовив Мерфі, який сидів за столом Кенни, склавши руки на грудях.

— Таж ти сам казав, що варто поговорити з Лорканом, — відповіла я, наносячи останній шар блиску на губи й розтушовуючи його.

— Так, казав, але… тобі не здається дивним те, що розповіла ректорка Баскервіль? — запитав він.

— Про що ти? — почувся голос Кенни з ванної кімнати.

Вона переодягалася для вечірки, але залишила двері прочиненими, щоб чути.

— Я про цю історію, що рука Луга веде нас, бла-бла-бла, — нагадав Мерфі.

Він заклав руки за голову і дивився в стелю, поринувши в роздуми. У своєму костюмі він справді мав чудовий вигляд, відповідний до ситуації, навіть попри дещо скособоченого метелика та, як завжди, неслухняне руде волосся.

— Щось подібне вона говорила про Мананнана мак Ліра під час першого випробування. Тоді вона мала на увазі зв’язок із морем й істотами, яких створив бог, — пролунав голос Кенни з ванної кімнати. — Ти часом не знаєш міфічних істот, якими керував Луг?

Мерфі нерішуче щось буркнув, поки я перебирала в пам’яті свої фольклорні знання про Луга, а також те, що дізналася від Бо, який був одним із найсильніших нащадків Луга.

— Мананнан мак Лір став прийомним батьком Луга після того, як дід Луга, Балор, кинув того в море, бо, згідно з пророцтвом, одного дня Луг мав Балора вбити. Луг був одним із найсильніших воїнів, стратегом, який ставив клятву і честь понад усе.

— І не забуваймо про його святий спис! — гукнула з ванної кімнати Кенна.

— Я намагалася отримати інформацію про спис від професора Бойла, — нагадала я.

Мерфі очікувально подивився на мене:

— І що?

Я нерішуче звела одне плече:

— Нового небагато. Але Бойл сказав те, що змусило мене нашорошити вуха.

Я розповіла їм про урок фольклору, згадавши, як професор Бойл зауважив, що спис Луга може вбити бога.

Мерфі зосереджено потер підборіддя:

— Хтось із вас знає щось більше про міфічних істот і примушування?

— Небагато. Описи ритуалів, які я змогла знайти, більше стосувалися вшанування богів.

— Упевнена, що криваві ритуали можна знайти в статтях, до яких не просто отримати доступ, — втрутилася Кенна з ванної кімнати.

— Думаєш, Парк знову допоможе нам? — запитав Мерфі, звертаючись до мене.

Колись Ділан допоміг нам із Мерфі та Кенною дістати заборонену статтю про меч Нуади. Я впевнена, що він зробив би це для нас знову. Але треба було розповісти йому, що ми задумали. А я не була впевнена, що ситуація між нами для цього підходила, зважаючи на ту напругу, що з’явилася після слухання.

— Я запитаю його, коли буде нагода, — зрештою промовила я. — Але спершу треба зосередитися на вечірці.

— Повернімося до Луга. Що ще ми знаємо про нього, окрім того, що його називали богом сонця і що він убив Балора? — запитав Мерфі, перелічуючи факти на пальцях.

— Можливо, ключовим є те, що він — бог сонця… — пробурмотіла я. — Вона хотіла сказати, що треба красти брошки суперників удень?

Озвучивши ці думки, я зрозуміла, що в них немає сенсу.

— Або ж ідеться радше про стратегію. Луг був чудовим стратегом, хіба ні? Може, вона просто хотіла підкреслити, що пройти це випробування треба з неабиякою хитрістю, — припустила Кенна, виходячи з ванної кімнати.

Я роззявила рота.

На Кенні була сукня із золотистої тканини, що переливалася на світлі й щільно прилягала до тіла. Сукня переходила в широку спідницю трохи нижче колін і м’якими хвилями спадала навколо ніг. Кенна покрутилася, піднявши руки догори, щоб продемонструвати своє вбрання. Спина подруги була майже повністю відкрита, лише кілька тонких бретелей перехрещувалися на її смаглявій шкірі. Коли подруга повернулася до нас обличчям, я зауважила, як переливаються золотом її щоки, створюючи враження, ніби Кенна сяє зсередини.

— Ти чарівна, — промовила я, а подруга опустила очі, усміхаючись.

Мерфі змовчав, і я повернулася до нього.

Він дивився на Кенну з напіввідкритим ротом і, здавалося, не міг нічого сказати.

— Мерфі, — прошипіла я.

Він стулив губи й потер шию.

— Та я й досі вважаю, що нам краще просто залишатися тут. Ця вечірка не схожа на якусь приємну зустріч. Там точно щось станеться, і я не хочу, щоб наші брошки вкрали, а нас дискваліфікували.

Кенна на мить остовпіла через таку його відповідь. Її погляд опустився долі, і вона пригладила свою спідницю. Це тривало лише мить, дівчина швидко опанувала себе і випнула підборіддя.

— Ми цього не допустимо. Пильно стежитимемо одне за одним. І добре, що я йду як ваша компаньйонка і мені не треба пильнувати власну брошку. Щойно я щось помічу або побачу, що хтось дивний наблизиться до вас, я зроблю ось так, — вона поклала два пальці до рота і свиснула так пронизливо, що у мене аж у вухах задзвеніло.

— Непогана ідея, — кивнула я.

— Отже, підіб’ємо підсумки: ти заграєш з Лорканом, причаровуєш його, а ми будемо підслуховувати інших, сподіваючись, можливо, витягти щось з Амари та Джорджини.

Я знову кивнула.

— Досі сумніваюся, що Джорджина розповість щось путнє. Зрештою, вона думає, що я просто хотіла помститися.

— Та не хвилюйся ти так, — підбадьорливо усміхнулася Кенна, — ми все владнаємо.

— І щойно Кенна подасть сигнал, ми зберемося і підемо. Гаразд? — запитав Мерфі.

Ми перезирнулися й кивнули одне одному. Потім я побігла у ванну, щоб переодягнутися.

Моя сукня була з легкої тканини з переливом від мерехтливого холодного блакитного до ніжно-бузкового. V-подібний виріз доходив майже до середини живота і був облямований мереживом, а ліворуч вгорі була приколота брошка турніру. Вона не надто пасувала до вбрання, але після того, як мене мало не дискваліфікували, я носила її гордо. Крім того, я давно хотіла вдягнути цю сукню. Вона мала розріз, через який досить добре було видно ногу, і коли я глянула на себе в дзеркало, то відчула себе дуже добре, а такого почуття у мене не було вже досить давно. Наразі воно пробило собі шлях крізь заціпеніння та біль останніх місяців і мало практично лікувальний ефект.

Коли я знову відчинила двері ванної кімнати, до мене долинув голос Кенни: