Страница 43 из 98
Моя сім’я, як і решта сімей членів Ради, часто ставала об’єктом ворожих нападів, зокрема й з боку Фоморів, хоча мама й намагалася приховувати від мене жахливі подробиці. Мені було лише п’ять, коли загинув батько. Але я чула уривки розмов, коли дідусь відвідував нас протягом багатьох років після цього. І я була певна, що дідусь натякав на те, що мій батько став жертвою Фоморів.
— Хто з вас може коротко розповісти мені про те, що вам уже відомо про народ Фоморів?
Декілька учнів підняли руки, зокрема і я. Професор Бойл підійшов до Бо, який сидів в ряду переді мною.
— Починайте, містере Магвайре.
Бо майже розслаблено відкинувся на спинку крісла. Його батьки також були членами Ради, тож його знання, ймовірно, були десь на рівні з моїми.
— Фомори — це древній народ, що походить із морських глибин. Вони уособлюють зло, а іноді мають риси звірів або рептилій. Протягом століть наші народи воювали між собою.
Професор Бойл кивнув:
— Ви гарно підсумували найважливіше. Але нам украй важливо вивчати ворожі народи глибше, щоб краще розуміти сучасні конфлікти. Особливо вам, зважаючи на те, що ви, найімовірніше, приєднаєтеся до Ради або лицарства.
Він відвернувся від столу й підійшов до дошки. Потім взяв шматок крейди та написав декілька літер. Лише коли він знову відійшов і показав на дошку, я зрозуміла, що там було написано.
«
Балор
»
— Хто може розповісти мені щось про Фомора Балора? — запитав професор Бойл.
Цього разу підняли руки значно менше учнів. Я була серед них, тож професор Бойл перевів погляд на мене:
— Так, міс Кінґ?
— Балор був одним із королів Фоморів. Його часто зображують однооким велетнем. Завдяки своєму єдиному оку він володів майже смертоносною силою. Одного його погляду було достатньо, щоб спричинити хвилю руйнувань і знищити ворогів. А ще він був дідом Луга, одного з найважливіших богів Туата де Дананн, — підсумувала я.
Професор кивнув:
— Дуже добре, Зої. Балор дійсно володів силою лихого ока відтоді, як у дитинстві побачив, як друїди його батька варили отруйне зілля. Кажуть, Балор був таким величезним, що це око можна було тримати відкритим лише за допомогою кількох гачків.
Частина моїх однокласників гидливо перешіптувалися. Це цілком можна було зрозуміти, бо ця історія з оком звучала справді огидно.
— У міфології Фомори воювали не лише проти Фір Болгів, а й проти нас. В останній важливій битві при Маґ-Туіред онук Балора Луг виступив проти свого діда. Він зміг перемогти Балора лише завдяки своїй бійцівській майстерності та надприродним здібностям. Останньої миті він простромив смертоносне око Балора своїм списом, одним із чотирьох скарбів Дану, даруючи Туата де Дананн перемогу і дозволивши їм встояти проти Фоморів.
Я нашорошила вуха. Лише на початку тижня ми з Мерфі та Кенною читали дещо про Луга, хоч і в іншому контексті, але це було не менш цікаво. Коли йшлося про скарби, професори не надто щедро ділилися з нами своїми знаннями. Кожна дещиця інформації здавалася мені надважливою. Особливо щодо Крі й копії меча Нуади, з якою він утік. Сім’ї Ради охороняли скарби та свої таємниці, а Крі й Віолет, очевидно, полювали на них. Це була можливість, якою я мусила скористатися. Найкраще було замаскувати її під щире зацікавлення в навчанні. Я піднесла руку, проте погляд професора Бойла був прикутий до когось позаду мене.
— Так, Таро?
— Чи означає це, що в нащадків Луга може прокинутися магія Фоморів?
Професор Бойл похитав головою ще до того, як Тара закінчила говорити.
— Хоча між цими народами є певні збіги, магія Туата де Дананн переважає в родоводах нащадків. Так сталося і з Лугом, чиїми батьками були Сіан, частково Туата де Дананн і Фомор Етніу. — Він знову обвів присутніх поглядом: — Чи є ще запитання?
Я й далі тримала підняту руку. Професор Бойл кивнув мені:
— Так, Зої?
— Я впевнена, що під час битви використовувалася й інша магічно посилена зброя. Балор був сильним суперником. Невже його можна було поранити самим лише списом? — запитала я.
— Цікаве запитання, — професор Бойл на мить замислився. — Безсумнівно, перемога була досягнута завдяки поєднанню різних аспектів. З одного боку, Луг був одним із найсильніших богів, а з іншого — спис був одним із найпотужніших предметів зброї, що коли-небудь існувала. Його викували для бога, який не лише був сильним у бою, а й розробляв правильні стратегії за допомогою свого проникливого розуму. Втім, не хотілося б применшувати силу списа. Зрештою, той використовували саме для усунення супротивників на кшталт Балора. Ця зброя здатна спричинити смерть бога. Ось чому Рада і сьогодні охороняє скарби.
Я обмірковувала його слова, намагаючись зібрати розрізнені шматочки головоломки.
— Мені іноді здається, що Рада занадто втаємничує все це, — втрутився Ронан, не давши мені сказати.
Він говорив тихо, але професор Бойл все одно кинув на нього гострий погляд.
— Не хочеш поділитися своїми думками зі всіма, Ронане? — доброзичливо поцікавився він.
Ронан сидів у ряду попереду. Він прокашлявся й випростався, схрестивши руки на грудях.
— Рада захищає нас від злих впливів і нападів, але тримає все в таємниці. Я хотів би знати про це більше. І впевнений, що я не єдиний, хто хотів би знати, для чого саме ми все це робимо.
Професор Бойл перестав усміхатися. У словах Ронана містився підсвідомий докір на адресу Ради, що, безумовно, нормально не сприймалося. Однак ця мить тривала недовго, перш ніж професор знову засяяв своєю звичною усмішкою. Він розвів руками:
— Ось для чого ви всі тут. Вас усіх благословили боги, щоб запобігти подальшим війнам між народами. І ви всі допоможете утримати наш світ у рівновазі. Кожного заняття я буду навчати вас новому. А якщо твоя жага до знань вийде за межі аудиторії, Ронане, я маю для тебе інсайдерську підказку, — професор нахилився вперед з майже змовницьким виразом обличчя і стишив голос: — На першому поверсі є бібліотека з чималою добіркою матеріалів. Якщо навчання за програмою для вас замало, ви можете продовжувати вчитися у вільний час.
Присутні засміялися, а я побачила, як у Ронана почервоніли вуха.