Страница 34 из 98
— Що? О боже, Зої, ні. Я був шалено закоханий у тебе. Я ніколи так із тобою не вчинив би.
Мій шлунок заповнило відчуття полегшення. Я ще раз сьорбнула з келиха, хоча якось втратила бажання пити.
— Але… Ми з Орлою… ми…
Він зупинився на півслові й відкашлявся. Я очікувально дивилася на нього. Він підняв очі до неба, ніби не міг дивитися на мене, поки говорив.
— Ми просто зближуємося, — зрештою закінчив речення він. — І вона справді класна.
У нього почервоніли щоки, а погляд потеплішав. У його очах було те саме тепло, яке колись належало мені. У грудях трохи стислося, але тільки через спогад. Не тому, що я заздрила.
— Я дуже рада за тебе, — щиро промовила я. — Бажаю вам усього найкращого, Бо.
Він видихнув і нарешті розсміявся:
— Боже, я такий радий, що ми нарешті поговорили. Варто було зробити це значно раніше. Тепер почуваюся набагато краще.
Мій погляд знову знайшов Ділана, який досі танцював з Амарою, хоча уже грала інша пісня.
— Я теж, — збрехала я.