Страница 29 из 98
Глава 14
9
— Знала б твоя мати, який вигляд ти маєш, відтяла б мені голову, — промовив цілитель Шиган, оглядаючи мої ступні та ноги й прицмокуючи язиком.
— Це не ваша провина, що я взяла участь у випробуванні, — відповіла я, здригаючись від доторків до ступні.
— Ось тут ти помиляєшся, Зої. Калліопе зазвичай у всьому звинувачує мене. А надто коли йдеться про твій добробут, — він бурмотів це тихцем, та я все одно добре його розчула.
Між цілителем Шиганом і моєю мамою панувала неприязнь, якої я не могла зрозуміти, тому й не намагалася в ній розібратися.
Тепер він натиснув мені на хребет, і я зойкнула, коли він з усієї сили вдарив у те місце, яке я пошкодила. З його вуст вирвалося ще одне прокляття. Наступної миті він вигукнув кілька наказів молодшому на вигляд цілителю, який одразу заходився готувати мазь.
— Ти залишишся тут на ніч, щоб ми могли стежити за обмороженням і твоїм хребтом, — промовив він. Я було розтулила рота, щоб заперечити, але він не дозволив: — Не сперечайся, Зої. Сядь на місце, мені треба перевірити, як там інші.
Я сердито глипнула Шигану вслід, коли він зник за завісою перед моїм ліжком. Трохи згодом почулися ще декілька його голосних наказів. Пізніше цілитель, якого він проінструктував, наклав мені на ноги і литки просочені настоянкою бинти, і я, засичавши, вдихнула. Відчуття гострого печіння пронизало мою шкіру, пробираючись у глиб м’язів, і це було настільки неприємно, що я ледве всиділа на місці. Після цього мені дали зілля, яке смакувало ще гірше, ніж пахнуло. Я давилася останнім ковтком, коли хтось ступив за завісу. Я зітхнула з полегшенням, коли зрозуміла, що це була Кенна. Вона обійняла мене і злегка притиснула до себе. Я відповіла на її обійми й зраділа, що поруч буде рідна душа.
— Ти про що думала, коли так мене налякала? — раптом нагримала вона на мене, вдаривши по плечу, і я відхилилася від неї.
— Ой, — витріщилася я на неї, потираючи плече.
— Якого біса ти побігла назад? Ти ж була майже на фініші!
— Я маю гарне пояснення для всього.
— Вартувало б його мати. Ректорка Баскервіль не тямиться від люті. Я раніше ніколи не бачила її такою, — прошепотіла Кенна, озираючись на відгороджену завісою територію медпункту, ніби боячись, що її підслухають. Потім вона нахилилася вперед і ще більше стишила голос: — Мерфі теж хотів прийти, але вона заборонила доступ учасникам турніру. Всім учасникам.
Я здивовано витріщила очі:
— Чому це?
— Вони хочуть спершу перевірити випадок на озері.
— Що ти маєш на увазі?
Кенна завагалася і відкинула волосся з чола.
— З берега видавалося, що ти побігла назад, щоб навмисно усунути інших учасників. За це тебе мають дискваліфікувати.
Я випросталася на ліжку й недовірливо поглянула на неї.
— У мене було видіння. Саме тому я побігла назад. Для чого мені ризикувати своїм місцем на турнірі, якщо мені потрібні бали в табелі?
— Мені не треба пояснювати, я завжди тобі вірю, Зої. Що саме ти бачила? — запитала вона.
— Їх трьох, мертвих, перед собою. І я… я не могла цього допустити.
Кенна похитала головою:
— Це так дивно. Як могли вчителі організувати випробування, яке закінчилося б чиєюсь смертю?
— Раніше вони навіть говорили, що є заходи для захисту учнів. Турніри ніколи не закінчуються загибеллю когось. Із цією істотою щось було не так.
Кенна обдумала мої слова.
— Я знала, що там щось не те. Так само, як і Ділан; він побіг би за тобою, якби Мулліґан і Чен не зупинили його.
Від її слів моє серце, попри біль, затріпотіло.
— Мені потрібно поговорити з ректоркою Баскервіль, — із натиском промовила я.
Я звісила забинтовані ноги через край ліжка. Кенна одразу ж зупинила мене:
— Цей випадок розслідують учителі. Зараз ти нічого не вдієш. До того ж тобі треба вилікуватися, ти неабияк постраждала.
— Та нікчемна тварюка! — пролунав розлючений голос. — Де вона?
— Джорджино, будь ласка, заспокойся.
— Знаєте, ви, як цілитель, мали б розуміти, що не слід говорити щось подібне тому, хто засмучений, бо ці слова здебільшого мають протилежний ефект, — відповіла вона й відсунула завісу біля мого ліжка.
Я побачила Джорджину. Її рука була щільно забинтована і підвішена на перев’яз.
— Ніяк не могла дочекатися, щоб помститися мені, так? — прошипіла вона.
Молодий цілитель, що лікував мене за мить до цього, став переді мною, захищаючи, коли вона ступила вперед.
— У мене було видіння, Джорджино. Я бачила тебе мертвою, — промовила я якомога спокійніше.
Вона презирливо пирхнула:
— Хто в це повірить. Так само, як у тебе було видіння в їдальні, так? — Вона усміхнулася, але смішно їй не було. — Я вже розповіла про це ректорці Баскервіль. Мало того що ти хотіла усунути Амару, Лоркана і мене з турніру, ти ще й вдавала, що передбачаєш смерті, яких не буде. Ти знаєш, яким буде покарання за вдавання, що ти використовуєш магію? Тобі пощастить, якщо після слухання тебе не виженуть з академії.
— Що ти в біса верзеш? — осадила її Кенна.
Джорджина невдоволено підняла брови.
— Я говорю про те, що проти Зої порушили справу. Саме тому зараз на озері проводиться розслідування. Вони шукають підтвердження того, що захисні заклинання зняли. А оскільки вчителі нічого не можуть знайти, тому що ти клята брехуха, відбудеться суд, на якому тебе притягнуть до відповідальності.
Я прокинулася серед ночі. Спочатку я не була впевнена чому і сильно здригнулася, коли побачила силует у темряві поруч зі своїм лікарняним ліжком.
— Не лякайся, — почувся різкий шепіт. — Це я.
Я зітхнула з полегшенням, зрозумівши, що це Ділан, і знову занурилась у подушки.
— Попередження було дещо запізнілим, тобі не здається? — відказала так само тихо.
Коли він не відповів, я продовжила:
— Тобі не варто тут бути.
— А я подумав, що тобі не завадить товариство.
Очі повільно звикли до темряви, і я побачила, що він сидить у кріслі поруч із моїм ліжком, одягнений у темне, а кутики його губ злегка вигнуті.
— Не завадить, але дивись, щоб тебе не спіймали, — прошепотіла я у відповідь. — Хіба що ти захочеш послухати проповідь цілителя Шигана.
— Якщо прагну, щоб мене не помітили, то мене ніхто не помітить.
Я поправила подушку за спиною, кривлячись від болю, що пронизував спину. Ділан нахилився вперед і сперся ліктями на мої стегна.
— Твоє падіння здалося болючим.
— Так і було. Але я впевнена, що зілля Шигана скоро подіє.