Страница 95 из 103
У мене вихопили кочергу, і вона глухо впала на землю. Мої руки були стиснуті, і я завила з болю, коли пальці впилися в ще свіжі рани. Я щосили билася ногами, але той, хто стояв за мною, був вочевидь сильнішим. Трохи згодом мене кинули на землю поруч із Кенною, і я боляче вдарилася колінами, які вже були пошкоджені. Я розвернулася й отримала підтвердження своїх підозр.
Поруч з Віолет стояв Крі. Мій мозок досі обробляв нову інформацію, коли він заговорив.
— Ти нам не завадиш, — сказав Крі, майже співчутливо дивлячись на мене.
Я переводила погляд то на нього, то на Віолет. Ця дівчина, яку я вважала своєю найкращою подругою, видавалася майже чужою для мене, стоячи з кинджалом у руці, зі звуженими до щілин очима, поруч зі своїм старшим братом, якого я також знала з дитинства і який був одним із найвідданіших у моєму оточенні.
Я не розуміла, чому вони вбили Фінна. Здавалося, мій розум міг лише частково скласти шматочки головоломки докупи.
— Що ти в біса тут робиш? — прошипіла мені Віолет. — Я сказала, що ми поговоримо пізніше.
— Краще поговорімо тут, — відповіла я, намагаючись випростатися.
Перш ніж я встигла сісти як слід, Крі наставив на мене меч. Мої очі розширилися, коли я впізнала його, хоча це не мало мене дивувати.
Він дійсно існував. Крі тримав копію меча Нуада. Той виблискував у сяйві яскравого полум’я кузні. Я впізнала кристал, вправлений у гарду, хвилясті лінії на лезі та золотий орнамент на руків’ї. Він був точнісінько такий, як на малюнку в трактаті, й цілком відповідав ескізам Фінна. Однак, придивившись ближче, помітила, що він частково вкритий якимось нальотом кіптяви.
Віолет цокнула язиком, а я ризикнула коротко глянути на Кенну. Вона також дивилася на меч, і в її очах було світло, немовби в її голові відбувалося те саме, що й у моїй. Потім на її обличчі з’явився вираз занепокоєння, брови нахмурилися. Я відчула провину. Кенна хотіла піти до ректорки Баскервіль, щоб показати тій докази, які ми знайшли, а я зупинила дівчину. Її побили і зв’язали через мене, й тільки через мене вона потрапила в цю ситуацію. Тепер мій обов'язок — витягнути її звідси. Я із цим якось упораюся. Навіть якщо зараз ситуація видається не надто сприятливою для нас.
Я знову зосередилася на Крі та Віолет.
— Тож ви вбили Фінна, — сказала я впевненіше, ніж почувалася.
— Взагалі-то, це зробив я, — відповів Крі, нахиливши голову. — Але отруту зробила Віолет.
Мені знадобилася мить, щоб усвідомити цю новину. Втім, після того, що відбулося в кімнаті Віолет, не варто було дивуватися. І все ж я була вражена. Фінна отруїли. І замість того щоб думати, що до злочину причетний хтось, хто володіє рослинною магією, ми фактично підозрювали Ділана. Озираючись назад, я засуджувала себе за цю дурість.
— Бачу, Фінн зміг зробити для тебе копію меча Нуада, — зауважила я, кивнувши на меч у руці Крі.
— Яка ти розумна, Зої, — у голосі Крі вчувалася насмішка.
— Що ти плануєш із ним робити? Ти ж знаєш, що ніколи не зможеш з’явитися на людях із цим мечем, тобі заборонять Рада та хранителі. Це все для тих дурних бійок, які ти влаштовуєш ночами? Ти хотів використати імітацію меча Нуада, щоб підняти ставки? — вигукнула я.
— Ти впоралася з домашнім завданням, — відповів Крі майже враженим тоном. — Але ні, це не єдине. Додатковий заробіток насправді був лише приємним бонусом.
— Бо бився копією меча, — сказала Кенна хрипким голосом, і я підняла погляд на неї в кріслі.
— Що ти маєш на увазі? — збентежено запитала я.
— Під час бою Бо поводився так дивно, що це змусило мене замислитися. Він здавався майже одержимим. Тож я знову зазирнула в одну з книжок про ковальство в бібліотеці й дізналася, що боги ремесел інколи маскували скарби для битв за допомогою спеціального сплаву. Потім подалася до кузні, щоб глянути, чи немає тут якихось ознак такого сплаву, оскільки меч Бо мав зовсім не такий вигляд, як на ескізі Фінна. Тільки-но я прийшла сюди, то була вражена.Я пам’ятаю розгублений вираз обличчя Бо під час бою. Була впевнена, що саме тому він так накинувся на Ділана. Він не мав наміру його вбивати — просто піддався впливу магічної зброї.
— Гарний зір, проклята, — сказав Крі.
Це звучало б майже схвально, якби лише він не був таким роздратованим.
— Не називай її так, — прошипіла я.
— Та я й тебе так називаю. Майже всі в академії називають тебе так відтоді, як ти рознесла зал на друзки, — холодно відказав він.
У моїй голові ще більше шматочків головоломки стало на свої місця. Я глянула на Крі.
— Це був ти в бібліотеці. Ти зробив так, щоб полиці впали.
Його губи скривилися в легкій посмішці. Потім він вдавано вклонився.
— Не ображайся, але це було потрібно, Зої. Зрештою, я думав, що ти бачила, як я отруїв Фінна.
— Моя магія працює не так. Але я... — витріщилася на Віолет, яка й досі дивно мовчала. — Я ж розказала тобі. В альтанці, коли ти вперше зацікавилася моєю магією.
Навіть коли я говорила, здавалося, що мене знову обманули. Віолет розпитувала мене не з доброти душевної. Вона хотіла дізнатися, що саме я бачила в ніч смерті Фінна, і зробила це доволі хитро. Моє серце наповнилося гірким холодним болем. Я справді думала, що гірше вже не може бути.
— Віолет виявилася дуже корисною. Коли Фінн намагався настукати Баскервіль, вона його заспокоїла, пустивши пилу в очі.
А коли ми почали хвилюватися, що ти можеш знати, що я скоїв, вона витягла з тебе потрібну інформацію.
Я знову подивилася на Віолет. Вона втупилася в підлогу й хоча б намагалася зберігати засмучений вираз обличчя.
— Це все ж не пояснює, задля чого взагалі ти замовив меч.
Крі схилив голову і, здавалося, розмірковував, чи хоче він поділитися з нами цим одкровенням.
— Я думав, ти вже здогадалася про це.
Подейкували, меч Нуада може виграти будь-яку битву. Я й уявити не могла, що копія має таку ж силу, але, мабуть, і частки її було достатньо. А що, як Крі захотів обрати для нього особливий бій, той, який неможливо було б виграти за допомогою звичайної посиленої зброї?
— Ти борешся з кимось за владу? — запитала я.
Він зневажливо хитнув головою. Потім, як і Віолет до того, почав ходити кузнею, вишукано обмахуючись мечем.
— Ти так багато не знаєш. Це навіть сумно.
— Крі... — в голосі Віолет були нотки застереження.
— Що? їм однаково не вийти з кузні живими. Тому можна просто розповісти їм правду, — відповів її брат.
Віолет розкрила рота, щоб заперечити, але Крі продовжив.