Страница 90 из 103
Його пальці вп’ялися мені в стегна так, ніби на мить він не знав, відштовхнути мене чи притягнути до себе. Але коли я ніжно погладила його голі плечі біля шиї, він також здався, обхопив мене руками й притягнув до себе між ніг. Я торкнулася губами його губ, і глибокий звук, що вийшов із його грудей, пройшов крізь мене, здавалося, мої коліна от-от підкосяться. Я провела рукою по його волоссю, і мене повністю заполонило приголомшливе відчуття, яке він дарував мені. Не так давно я вважала Ділана холодним, наче лід, але зараз він показав мені, як сильно я помилялася. Усередині мене все запалало, коли Ділан торкнувся мого язика своїм, і я притиснулася до нього міцніше, а його руки пропалювали тканину мого одягу. Я ненадовго відірвалася від нього й заглянула йому в очі, щоб переконатися, що він прагне того ж, що і я. У його темних очах була пристрасть, від якої мені перехопило дух. Перш ніж я змогла подумати про це, Ділан просунув руку в моє волосся і притягнув мене назад до себе.
Цього разу він цілував мене, і цей поцілунок... цей поцілунок був таким спраглим, що я не могла отямитися. Я торкалася його всюди, де не було поранень, ковзнула рукою по його голих грудях, від чого він іще раз застогнав, а я відчула тепло всередині. Бачити зазвичай стриманого Ділана таким близьким до втрати контролю було неймовірно. Я вигнулася в дугу від Діланового дотику, коли його руки ковзнули по моїй спині, поки він не провів пальцями по вигину моїх ребер уздовж нижньої частини грудей. Я зітхнула йому в рот, коли мене накрила хвиля насолоди.
Тієї миті задзвонив мій мобільний телефон. Я відсахнулася і вдарилася сідницями об умивальник. Раптом усе, що сталося за останні кілька годин, обрушилося на мене. Затамувавши подих, я витріщилася на Ділана. Він здавався таким же ошелешеним, як і я. Я швидко відвернулася від нього й витягла з кишені свою мобілку. Мої руки тремтіли.
Мені телефонувала Віолет. Серце стукотіло у вухах, коли я відповідала.
— Привіт, — простогнала я, ненавидячи свій хриплий голос.
— Я чула, що трапилося з Бо, — сказала моя подруга, як щось само собою зрозуміле, замість привітання, ніби це не була середина ночі. — Хочеш із кимось поговорити?
Я коротко глянула на Ділана, який, поклавши руки на розставлені стегна, дивився в підлогу з розпашілими щоками.
Я відкашлялася.
— Так, із задоволенням.
— Приходь до мене. У мене є купа шоколаду з твоїм іменем.
Я усміхнулася, відчуваючи, що мене, як і мій шлунок, вивернуло.
— Звучить чудово. Зараз буду.
Ми закінчили розмову, і я вже збиралася сховати телефон назад у кишеню, коли зрозуміла, що Кенна написала мені повідомлення.
«Я розминулася з Мерфі, тому йду до своєї шафки по книжку, бо згадала ще дещо. Побачимося пізніше в нашій кімнаті, добре? К.»
Я відповіла, що заскочу до Віолет, тому ми відкладемо брифінг на потім, далі заблокувала свій телефон і сховала його в сумку. Тоді повернулася до Ділана, який і досі сидів, зачаровано дивлячись на мене. Мить я не знала, що сказати.
Те, що я щойно зробила... змінило все між нами. І це сталося найбільш невідповідної ночі, яку лише можна собі уявити.
Я розтулила рот, але він випередив мене, підвівшись.
— Я піду приляжу.
Я усвідомила, наскільки хрипло він це вимовив. Перш ніж відповісти, я відкашлялася.
— Гаразд.
Коли він знову подивився на мене, я відвела погляд. Зробила крок назад і закинула сумку на плече. Раптом його ванна кімната здалася замалою для нас двох, і я стрімко вибігла. У коридорі знову зупинилася. Потім озирнулася через плече. Ділан притулився до одвірка у ванній кімнаті. Я зосередилася на тому, щоб дивитися на його обличчя, а не витріщатися на його голий торс. Уся ця ситуація була дуже незручною, хоча ще кілька хвилин тому здавалася до біса правильною. Я не розуміла, як це все відбулося.
— Завтра будь обережним. Якщо знову почнеться кровотеча або рани набрякнуть, краще звернутися в медпункт, — сказала я.
Парк коротко кивнув. Я розвернулася і схопилася за дверну ручку, коли він прокашлявся позаду мене.
— Ще раз дякую, Зої.
Я хотіла повернутися до нього, але водночас це здавалося надзвичайно дурною ідеєю. Тож залишилася на місці.
— Рада, що змогла допомогти. І дякую, що заспокоїв мене. На добраніч.
Із цими словами я вийшла з його кімнати, зачинивши за собою двері. Потім притулилася спиною до стіни біля них, торкнулася губ і, глибоко дихаючи, спробувала заспокоїти серцебиття.