Страница 85 из 103
Полум’я по обидва боки бойової зони Бо злетіло вгору, очевидно сигналізуючи про те, що бій на цьому майданчику закінчився. Глядачі знову розбіглися, більшість із них перевели свою увагу на Ронана та його супротивника, які все ще билися. Мої очі, однак, залишалися прикутими до Бо, який щойно повернувся до мене. Він помітив мене на краю майданчика, і кутики його рота злегка піднялися. Я вже хотіла помахати йому рукою, коли він розвернувся й забіг назад у зону для бійців. Напевно, мав намір підготуватися до наступного бою, не можна було його в цьому звинувачувати.
Наступні бої закінчилися впродовж десяти хвилин. Один виграв Ронан, потім переможцем оголосили Ділана і, нарешті, Фібі, якої я не знала. Центральні ліхтарі, що розділяли дві зони на моєму боці майданчика, згасли, розширивши зону бою у півфіналі. Потім відбулися наступні два поєдинки: Ділан проти Фібі та Ронан проти Бо. Я стояла навшпиньки й намагалася розгледіти Ділана та його суперницю, але вони були надто далеко, а глядачі затуляли мені огляд. Тож я спостерігала за Бо та Ронаном, які повільно кружляли один навколо одного після стартового сигналу. Раптом Ронан підняв арбалет і вистрілив у Бо, змусивши мене і кількох людей навколо придушено зойкнути. Але безпідставно, адже Бо блискавично ухилився, зробив півоберт мечем і вибив арбалет з руки Ронана. Той витріщився на Бо з роззявленим ротом.
Ці бої не були схожі на танці, як пояснював мені Ділан. Йшлося радше про те, щоб завдати якомога більше шкоди супротивникові за якнайкоротший час. Жоден із бійців не мав меча із вправленим у нього кристалом чи хвилеподібним візерунком на лезі.
Я вже подумала, що Ронан програв, але він не здався і, щонайменше, не був недієздатним. Він пішов у лобову атаку й ударив кулаком. Бо парирував удар передпліччям. Тієї ж миті він відкинув меч, щоб на рівних зійтися з Ронаном. Обидва рухалися з неймовірною спритністю, і якщо придивитися, то можна було дійти висновку, що вони роками тренувалися разом. Бо, здавалося, передбачав кожну атаку Ронана, але й Ронан не відставав. Вони били й ухилялися, добряче спітнівши, аж поки Бо не завдав Ронану удару в обличчя, який збив його з ніг.
— Вибачай, чуваче, — сказав Бо, а потім знову заніс кулак і з розмаху гепнув Ронана в лице.
Усе це дуже нагадало те, як Джорджина зацідила мені у лице, і мені довелося відвернутися, коли в Ронана з рота й носа полилася кров. Трохи згодом Джорджина оголосила, що Бо виграв і другий бій.
— Ми визначили суперників у фіналі, — вигукнула Джорджина в той момент.
Рухомі смолоскипи знову змістилися. Студенти розійшлися, оскільки дві зони, що залишилися, були розширені в одну велику. Дехто з Нічних Бійців витягнув із землі центральні смолоскипи, а глядачі зібралися навколо фінальної зони бою. Мене потягнула за собою черга людей у натовпі.
Джорджина знову стала в центрі й розвела руки.
— Нинішній володар титулу бореться з новим кандидатом. Привітайте Бо Магвайра!
Здійнялася хвиля оплесків, дехто з Нічних Бійців різко свиснув, і я приєдналася до аплодисментів, коли мій друг вийшов на імпровізований ринг.
— Претендент на його титул — Ділан дей Парк!
Тепер аплодисменти були значно тихішими, а моє серце завмерло, коли Ділан ступив у вогняне коло. Він витер кутик рота, з якого витікала маленька цівка крові. Його волосся теж було скуйовджене, і, коли він підняв руки, щоб зав’язати вузол, його рухи здавалися млявими. Він явно пережив багато чого цієї ночі, й глибоко всередині мене все стислося від спогадів про те, що кричала мені моя магія.
Ділан і Бо стояли один навпроти одного, піднявши зброю, готові до бою. Я перевела погляд з одного на другого, і мій шлунок стиснувся. Я була переконана, що Бо не завдасть Ділану серйозної шкоди. Він був чесним бійцем. Тепер це не зміниться. Принаймні я на це сподівалася. Зараз, коли вони починали битися, я більше нічого не могла зробити.