Страница 84 из 103
Я відвела погляд і спробувала зосередитися. Тут ми виконували місію — мали з’ясувати, хто носить копію меча Нуада. Ось на чому потрібно було зосередитися.
— Ти це бачиш? — прошепотіла я Кенні, вказуючи головою на різних бійців, що стояли за рядами смолоскипів.
Вона кивнула.
— Жоден із них не має зброї.
— Я впевнена, що її не використовуватимуть до офіційного початку.
Ми вишикувалися поруч з іншими глядачами. Я відчула тепло магічного полум’я, і мої замерзлі пальці повільно відтанули. Потім між імпровізованими бойовими майданчиками з’явилася постать у чорному одязі. Джорджина Донован, зрозуміла я трохи пізніше. Коли я побачила її, то в мене щось стиснулося в грудях. У пам’яті зринув образ її кулака, який летить у мій бік. Я швидко відігнала це марево.
Джорджина була одягнена в тренувальну форму й зачесала своє коротке темне волосся назад. Очі в неї були темні, в руці дівчина тримала запалений факел і роздивлялася натовп.
— Ласкаво просимо, Нічні Бійці, — вигукнула вона.
— Не надто креативна назва, — пробурмотіла я, а Кенна опустила голову, стиснувши губи.
— Ви знаєте, що ми обмежені суворими правилами академії Еверфолл.
Голос Джорджини рознісся луною по лісу, і я обвела поглядом ряди студентів. Помітила Рафаеля, коваля. Він схрестив руки на грудях і мав такий вигляд, ніби не був упевнений, чи й досі схвалює ці бої. За кілька метрів далі я зауважила Крі, його чорне волосся стирчало на всі боки, бо нічний вітер куйовдив його. Мені довелося придивитися, щоб зрозуміти, що це справді був він. Крі, який хотів приєднатися до хранителів. Мені не вірилося навіть більше, ніж у те, що побачу тут Бо.
Саме тоді хтось поплескав Крі по плечу, і він повернувся. До нього підійшла незнайома мені учениця. Вона щось передала йому, і я примружила очі. Тоді я все зрозуміла. Вона простягнула йому гроші.
— Вони ще й приймають ставки, — прошепотіла я Кенні.
— Цікаво, скільки всі ставлять.
— Сума, мабуть, величезна, адже Ділан дуже хотів бути там. Але що мене справді дивує, то це те, що букмекером є саме Крі. Він завжди хотів бути хранителем.
Кенна схвально закивала.
— Якби про це дізналися, ото був би провал. Я чула, що вимоги до вступу туди дуже суворі. Один запис у твоєму досьє — і ти вилетів.
До того ж батьки Крі та Віолет просто збожеволіли б. Якщо чесно, я не розуміла, чому саме Крі, який завжди влаштовував вечірки та мав купу грошей, приймав ставки. Можливо, це була якась слабкість. Насупившись, я спостерігала, як інша людина підійшла до Крі та щось йому підсунула.
— Нас готують до боїв за Раду, — продовжила свою промову Джорджина.
Її голос, здається, став іще гучнішим.
— Багато з нас стануть вартовими або лицарями. Але в цій академії наші можливості суворо регламентовані. Ми проводимо тренувальні бої, але нам ніколи не дозволяють серйозно травмуватися чи навіть використовувати справжню зброю.
Пролунав гул. Полум’я смолоскипів змусило тіні танцювати на тонких рисах обличчя Джорджини.
— Тут ці правила не діють, — на цих словах її губи скривилися в посмішці. — Нічним Бійцям дозволено все, зокрема використовувати магію та магічно посилену зброю. І на цю одну ніч усі закони цивілізованого бою скасовано.
Єдине правило: якщо хтось здасть нас викладачам, йому кінець. Тож дивіться, насолоджуйтесь і хвилюйтесь. Вітаємо сьогоднішніх бійців!
Коли перші Нічні Бійці вийшли вперед, пролунали гучні вигуки. Я стала навшпиньки, щоб краще бачити Бо. Він стояв попереду праворуч, і я відразу ж опустила погляд, щоб подивитися на його зброю.
Це був звичайний меч. Срібний із чорним руків’ям і звичайним лезом без жодних прикрас. Мої коліна мало не підкосилися від полегшення.
— У нього його немає, — схвильовано прошепотіла я і штовхнула Кенну ліктем під ребра.
— Бачу, — відповіла та, відчуваючи майже таке саме полегшення, як і я.
Джорджина Донован свиснула між пальцями. Потім вона широко всміхнулася до групи.
— Усі б’ються доти, доки один із бійців стане недієздатним. Тоді переможці битимуться одне з одним, і так до фіналу.
— Це забере вічність. Ми тут пробудемо до ранку, — прошепотіла Кенна.
Нас помітив студент праворуч. Він нахилив голову в наш бік.
— Перші сутички іноді тривають лише кілька секунд. Якщо дозволено використовувати магію або магічно посилену зброю, то все відбувається швидше, ніж на захисті.
Я кивнула йому на знак подяки.
— Дозволено все, жодних заборон. За чудовий вечір! — вигукнула Джорджина.
За її сигналом хлопець позаду неї підняв пальці у формі пістолета. Джорджина порахувала, і з пальців хлопця вистрелило полум’я, яскраво осяявши все коло студентів і двох молодих людей, що стояли в ньому.
Почався бій. Глядачі розбіглися врізнобіч і поступово вишикувалися навколо чотирьох бойових зон, де тепер розташувалися всі бійці цього вечора. Ми з Кенною розділилися, як і домовлялися раніше. Вона пішла до двох бойових зон ліворуч, а я — до зони праворуч, де був Бо та його суперниця. Ронан і ще один хлопець, якого я не знала, були на іншому майданчику. Я протиснулася між двома учнями й проігнорувала їхні погляди, просуваючись уперед, кажучи собі, що роблю це заради їхнього ж блага.
Я глянула на кожного з трьох інших учасників. Суперниця Бо була на голову нижчою за нього, але мала широку спину й тримала у кожній руці по старовинному атаме зі злегка зігнутим лезом. Я швидко повернулася до другої зони праворуч від мене, де Ронан уже здіймав арбалет. Його супротивник видав низьке гарчання. Він, мабуть, теж був нащадком Морріган і, здавалося, саме хотів перетворитися, коли Ронан прицілився йому в ногу й вистрелив. Посеред свого перетворення хлопець упав, закричавши від болю. Ронан підскочив до нього, і я вже хотіла затулити рота рукою, коли суперниця Бо видала тріумфальний рев. Я повернула голову в їхній бік і зрозуміла, що вона стрибнула на спину мого хлопця й схопила його за шию. Бо здавався незворушним і з надлюдською силою кинувся вперед, скинувши дівчину на землю. Перш ніж вона встигла підвестися, Бо стрибнув уперед, витягнув руку з клинком і приставив його до її горла. Дівчина видала розчарований звук. Бо ж не зрушився й не опустив меча.
Йому знадобилося менш як п’ять хвилин, щоб виграти бій.
— За рекордний час наш чинний чемпіон Бо Магвайр здобув першу перемогу цього вечора! — вигукнула Джорджина, здавалося, в захопленні від такого успіху.