Страница 83 из 103
27
— Думаю, це погана ідея, — сказала Кенна, насупившись.
Вона стояла перед нами, схрестивши руки, і дивилася то на Ділана, то на мене.
— А мені подобається, — сказав Мерфі. — Я й так не вірив, що Парк злий. Як там кажуть? Собаки, які гавкають, не кусаються.
В очах Ділана було мовчазне бажання вбити.
— З радістю доведу, що ти помиляєшся, якщо хочеш.
Мерфі усміхнувся.
— Хочу. Я люблю кусатися.
Це була чи не найдурніша дискусія, в якій я коли-небудь брала участь.
— Може, зосередимося на плані? — якомога стриманіше запропонувала я.
— Маєш рацію, — погодилася Кенна. — До того ж я відморозила собі дупу. Як вони можуть так одягатися?
Я простежила за поглядом Кенни. Ми стояли над нашим гуртожитком, сховавшись за групою дерев і кущів на краю лісу. Звідси ми могли бачити замерзле озеро внизу схилу й гостроверхі дахи академії, з якої вислизнули відразу після півночі.
Ніч була місячною, тож нам не довелося вмикати ліхтарики на мобільних телефонах. Зі своєї позиції ми могли бачити окремі постаті й невеликі групи, що квапливо йшли стежкою, якою ми прийшли до лісу.
Хоча я зазвичай була однією з найбільших прихильниць спідниць, та не могла не погодитися з Кенною. Дехто з тих, кого ми розгледіли дорогою, був так легко одягнений, що я тремтіла від самого лише їхнього вигляду (а на мені була куртка з підкладкою, термобілизна під штанами і найтовстіші черевики зі штучним хутром).
Я досі не розуміла, що ми тут робимо. Одне — це шукати докази вбивства Фінна за спинами хранителів, але сьогодні я офіційно стала однією з порушниць правил і ризикувала отримати чимале покарання. Втім, бажання знайти відповіді на численні запитання було сильнішим.
— Вони, певно, бійці. Тому, мабуть, носять такі плащі. Доказ А, — сказала я, вказуючи на Ділана, який також був одягнений у бойове спорядження і, на мій погляд, одягнений надто легко, як на таку температуру.
— Грубий одяг обмежує рухи, — сухо сказав він.
— Просто надзвичайне відкриття. Дякую за цей цінний внесок у дискусію, Ділане.
Мерфі, здавалося, розважався, провокуючи Ділана. Ділан натомість, створювалося враження, ніби й справді міг накинутися на Мерфі щосекунди.
— Зберіться, — нагадала я їм.
— Усі знають, що робити? — поспіхом запитала Кенна.
Ми всі кивнули.
— Тоді ходімо.
Це був сигнал для Мерфі. Він і далі всміхався, але його обличчя змінилося. Контури лиця змістилися, стали вужчими й меншими, на щоках виросло чорне пір’я, а ніс і рот видовжились.
За декілька секунд Мерфі змінив форму, видав каркання і круком здійнявся в повітря. Невдовзі він приземлився Кенні на плече. А вона дивилася на нього з таким самим зачарованим виразом, як і я.
У своїй формі перевертня Мерфі був дещо більшим за звичайного крука. Його чорне пір’я виблискувало, а коли я придивилася, то помітила, що одна з хвостових пір’їн була такого ж вогненно-рудого кольору, як і його волосся.
— Крутизна, — прошепотіла Кенна, піднімаючи руку, щоб погладити крило Мерфі.
Коли вона це зробила, він торкнувся дзьобом її щоки, від чого вона захихотіла, наче від лоскоту.
— Я б теж хотіла вміти літати, — сказала я, захоплено роздивляючись його крила.
Наче за командою, Мерфі відштовхнувся від плеча Кенни і зник десь над нами у верхівках дерев. Його завданням сьогодні було спостерігати за присутніми. Як перевертень, Мерфі мав шанс побачити те, що може відбуватися за лаштунками.
— Я теж іду, — сказав Ділан.
Я повернулася до нього.
— Будь ласка, будь обережним.
— Я обережний.
Цього було замало.
— Якщо в будь-якому бою ситуація виходить з-під контролю — ти йдеш.
— Я не збираюся давати себе вбити.
Я скептично підняла брову, бо кілька днів тому він говорив зовсім інакше. Я зробила крок до нього і знизила голос.
— Я не жартую. Жодні гроші у світі не варті твоєї смерті.
— Обіцяю. Задоволена?
Я пильно глянула на нього, сумніваючись у щирості його слів, але потім згадала про план. Навіть якщо дійде до виняткової ситуації, ми всі були готові захистити Ділана, щоб не сталося того, про що попереджала моя магія.
— Гаразд, — сказала я, струсивши руками, бо вони тремтіли.
На мить здалося, що Парк хотів додати ще щось, але передумав. Потім він востаннє кивнув нам із Кенною, заховав руки в кишені штанів і пішов геть. Трохи згодом зник між деревами, а я дивилася йому вслід.
— О, Зої, — прошепотіла Кенна.
Я глянула на неї.
— Що?
— Ти не змусила Мерфі обіцяти, щоб він був обережним.
У мене ледь серце не вискочило з грудей.
— Ти забуваєш, що я не передбачила смерті Мерфі.
Сусідка подивилася на мене, потім у тому напрямку, де зник Ділан, і назад.
— І то правда. Ходімо.
Вона побігла вперед, а я намагалася не втратити її з очей. Ми продиралися крізь кущі, щоб вийти на стежку до інших студентів, які збиралися на таємні бої. Минуло кілька хвилин, перш ніж ми побачили галявину. На її краю на відстані кількох метрів один від одного були вбиті в землю великі смолоскипи. Між ними зібралося чимало учнів.
Що ближче ми підходили, то чіткіше я бачила, що чотири ділянки на певній відстані одна від одної також були позначені запаленими смолоскипами. Ще далі між деревами стояла шеренга учнів, які розминалися. За мить помітила Бо й одразу ж зупинилася на півдорозі. Я знала, що він буде тут, і не варто так дивуватися. А втім, я була шокована, і мені знадобилося кілька секунд, щоб оговтатись. Бо вже робив це тут раніше. Без мене. Й не розповідав про це. Я вже змирилася із цим, принаймні намагалася, але почуття, які вирували всередині, знову збурювали мене.
Оскільки ніхто не стояв поруч із бійцями, я припустила, що нас не пустять за імпровізований бар’єр зі смолоскипів. А я із задоволенням пішла б до нього. Після вечірки ми обмінялися лише кількома словами в повідомленнях і запитали одне одного, чи все гаразд. Я була рада, що він залишив усе як є. Мої очі на мить затрималися на ньому, коли він розминався з Ронаном і Орлою. Серце забилося сильніше, коли я побачила їх там. Я знову почула слова Орли. Той факт, що вона мала почуття до Бо, повністю оминув мене, і мені це не подобалося. До того ж вони з подругою вирішили втілити свої плани в життя. Мені було цікаво, як довго це тривало. І чому Бо, очевидно, розповідав їй про ці бої раніше. Чи тому, що вона була нащадком Луга і тренувалася разом із ним? Чи було щось більше?