Страница 77 из 103
25
Повідомлення від Бо прийшло саме вчасно. Ми не спілкувалися кілька днів, і коли того вечора він запросив мене до свого гуртожитку, я не могла дочекатися, коли піду. Виявляється, Крі Вілан організовував невелику вечірку, на яку Бо хотів мене взяти. Я здивувалася його запрошенню, адже попереднього разу він пішов без мене. Але я не скаржилася. Ця вечірка була для мене способом призупинити все інше, що відбувалося в моєму житті, хоч на один вечір. Мені конче потрібно було відволіктися, і ця вечірка — саме те. Вона була прихистком від усього, що вийшло з-під контролю впродовж останніх кількох днів. Я не виходила з дому цілий день і лише написала Кенні коротке повідомлення, в якому підсумувала те, що сталося. Не заглиблювалася, бо не хотіла думати про те, що це означало з огляду на реакцію Ділана. Він мав настільки щиро ображений вигляд, що я засумнівалася в його причетності до злочину. Водночас думала, чи не була наївною. І оскільки все це так приголомшувало, мені хотілося просто викинути всі думки з голови хоча б на один вечір.
Бо підхопив мене на руки. Він притиснувся губами до моєї скроні, і моїми руками пробігли мурашки. Я зарилася носом у його шию і глибоко вдихнула. Хоча насправді злилася на нього, знайомий дотик і запах були неймовірно приємними, і я піддалася моменту.
— З тобою все добре? — запитав він.
Не було бажання говорити. Про хаос у моєму житті та все те, що так важко давило на мене. Це все засмучувало більше, ніж хотілося визнавати. Крім того, я вирішила насолодитися цим вечором. Я усвідомлювала, що не зможу повернути своє колишнє життя, але цієї ночі принаймні вдаватиму. Я буду колишньою Зої, зрештою, частина її досі жила глибоко всередині. Я не забула, як веселитися. І це саме те, що мені зараз потрібно. Тож примусила себе усміхнутися і кивнула.
— Ти не відповідала на мої повідомлення, — сказав Бо й узяв мене за руку.
Я погладила його долоню великим пальцем і підвела на нього очі.
— Мала дуже багато справ, — відповіла я.
— Через... те, що сталося на тренуванні? — у нього між бровами з’явилася невелика складка.
Здавалося, Бо щиро хвилювався, і це здивувало мене, адже він не турбувався після того, що сталося з Джорджиною, а мені тоді було боляче. Цього разу я завдала комусь болю, і це, очевидно, було більшою причиною занепокоєння. Від цієї думки я відчула, як усередині щось запульсувало.
Спробувала опанувати себе й кивнула.
— Я й не знала, що маю в собі таку силу. Тож, можливо, скоро повалю тебе на мати, сину Луга. — Я мала на увазі наш жарт із мого першого заняття із захисту.
Здавалося, що це було вічність тому й ніби в іншому житті.
— Хочеш розповісти мені про це? — запитав Бо.
Я оцінила, що тепер він доклав зусиль і проявив зацікавленість. Проте похитала головою. Останнім, про що хотіла говорити, була ситуація з Діланом чи результати нашого розслідування.
— Я прагну хоча б на один вечір забути про все це, — сказала, і кутики рота Бо розпливлися в лукавій посмішці.
— Ти ж знаєш, що відволікати увагу — одна з моїх спеціальностей.
Він обійняв мене за плече, і я притиснулася до нього, поки ми піднімалися сходами на другий поверх.
Навіть здалеку я чула музику, що долинала з кімнати Крі. Коли ми підійшли, двері відчинилися і хтось, похитуючись, вийшов, за мить я впізнала Ронана. Коли він побачив мене, його очі розширилися.
— Дівчинко-банші, — сказав він, потягнувшись і схопивши мене за плече. — Оце ж ти сильна. Я бачив, як ти розчавила Ділана дей Парка. — Він стиснув кулаки й видавав вибухові звуки. — Божевільна, просто божевільна.
Він був явно п’яний, тому, здавалося, на мить забув про страх, який раніше відчував переді мною та моєю магією.
— Я теж рада тебе бачити, Ронане, — відповіла я.
— А зараз забери свої руки від моєї дівчини, — сказав Бо й потягнув мене до кімнати.
Хтось встановив на стелі освітлення для вечірок, яке заливало кімнату Крі червонуватим світлом. Я бувала тут раніше, на інших вечірках, але тоді кімната не здавалася мені такою великою. Тепер же вона мала вигляд величезної. Люди були скрізь: на двоспальному ліжку, на стільцях за столом, на підвіконні й навіть на підлозі.
Орла щойно вийшла сміючись із сусідньої ванної кімнати і зупинилася, побачивши нас із Бо. Її щоки були рожевими, а волосся розпатлане, наче хтось скуйовдив її зачіску.
— Двоє золотих нащадків нарешті щасливо возз’єдналися, — сказала вона, голосно регочучи, а тоді, похитуючись, повернулася до кімнати.
— Це що за репліка? — прошепотіла я Бо.
Він тільки знизав плечима. Ми разом увійшли на вечірку. З колонок на столі Крі, де також була встановлена імпровізована стійка з напоями, долинали гучні удари. Я побачила пиво, віскі й навіть кілька дорогих на вигляд пляшок шампанського. Вони буквально усміхалися мені, але перш ніж я встигла до них підійти, до мене наблизилася наступна людина та обійняла мене за шию.
— Ти тут! Я така рада!
Це точно був вереск Віолет. Її чорне волосся летіло мені в обличчя, тому було важко впізнати що-небудь у кімнаті її брата.
— Я теж рада, — відповіла я, і сказала це від щирого серця.
Я так само міцно обійняла подругу й буквально притиснулася до неї.
— Не души моїх гостей, — сухо зауважив Крі.
Віолет відірвалася від мене й закотила очі. Я повернулася до Крі та всміхнулася йому.
— Радий бачити тебе, Зої, — сказав він, підійшовши до свого столика й наливши шампанського в кришталевий келих.
Він наповнив іще два келихи, простягнув один мені, другий Бо, а третій залишив собі. Потім високо підняв його.
— За чудовий вечір.
Slainte! —
його тон був майже урочистим, коли він дзенькнув своїм келихом об мій, а потім об келих Бо.
Я пила шампанське великими ковтками. Це було приємно. Я вже зрозуміла, що прийти сюди сьогодні ввечері правильне рішення. Мої друзі, можливо, спочатку не сприймали мій новий дар, але тепер вони звикли до нього. Просто мусили звикнути, як і я. І я не могла їх за це звинувачувати. Особливо після того, як усі доклали стільки зусиль, щоб зустріти мене з розпростертими обіймами.
Я відкинула голову назад і допила вміст свого келиха. Потім знову простягнула його Крі, той задоволено присвиснув.
— Очевидно, в когось святковий настрій, — сказав він з усмішкою.
— Ага, в мене. І мені потрібно налити ще, — відповіла я.