Страница 71 из 103
Кров маленькими струмочками текла по стіні на моє ліжко. Я похолола. Здавалося, хтось стискає мою грудну клітку. Я опустила погляд і помітила сліди на підлозі, що вели до дверей нашої кімнати. Великі сліди з чіткою профільованою підошвою, деякі розмиті, але відбитки, залишені відразу перед дверима, були ясними й чіткими. Мої думки бушували, нудота заповнила мою свідомість, коли я відчула металевий запах крові.
— Ти мала рацію, — хрипко прошепотіла. — Можливо, варто розповісти все ректорці Баскервіль.
Кенна обернулася до мене. Я здригнулася, помітивши зміну на її обличчі. Її очі буквально світилися, і я зауважила в них червоний блиск. Також звернула увагу на те, що її зуби змінилися. Вони стали гострішими й довшими. Вона мала страшний вигляд.
— Ні, — проричала вона, її голос звучав грубіше, ніж зазвичай. — Ця особа вбила мого друга, намагалася вбити тебе й тепер хоче перешкодити нам дізнатися правду. Вона увійшла до нашої кімнати й прибила мертву тварину до стіни. Тепер ми не здамося.
Кенна підійшла і взяла мене за руку. Я стиснула її, щоб показати, що хоча й злякалася, але не боюся її.
— Ця особа хоче, щоб ми боялися, бо знає, що скоро розкриємо її. Якщо знайдемо її, вона зрозуміє: ми теж можемо бути страшними, — сказала я, хоча в той момент більше намагалася вселити це в себе, ніж справді вірити.
Намагаючись опанувати себе, я витягла телефон і невпевнено продовжила входити в кімнату, зробивши кілька фотографій стіни з погрозою та слідами. Я здригнулася, побачивши своє ліжко.
— Нумо прибирати! — сказала Кенна, і я кивнула на знак згоди.
— Думаю, що мені доведеться сьогодні спати у твоєму ліжку. Або ж влаштуюся в загальній вітальні.
— На щастя, ти доволі маленька. Здаватиметься, ніби поруч зі мною велика м’яка іграшка, — відповіла сусідка.
Я тільки скривилася. Потім пішла у ванну кімнату, витягла всі запасні рушники та серветки й відкрутила кран в умивальнику. Ми з Кенною почали прибирати нашу закривавлену кімнату. Я увімкнула якомога веселіший плейліст на своєму планшеті, хоча музика жахливо контрастувала з тим, що ми робили. За допомогою гри «камінь-ножиці-папір» ми вирішили, хто викидатиме мертву тварину, і я була дуже щаслива, коли виграла. Ми тихенько скрикували від огиди, коли Кенна за допомогою імпровізованих щипців із двох олівців поклала щура в сміттєвий бак під її письмовим столом, а потім винесла на вулицю, щоб утилізувати. Далі ми взялися до стіни, використовували майже всі тканини з наших шаф, щоб витерти кров. Я не уявляла, звідки у злочинця стільки крові. Її було так багато, наче він убив цілу колонію щурів, але від цієї думки в мене почала виникати сильна нудота, тож я швидко відігнала її. Мені ставало дедалі гірше від вигляду та запаху, але я міцно стиснула зуби. Кенна мала рацію. Ніхто не змусить нас відчувати страх і переляк. Нехай цей маніяк робить що завгодно. Раптом мені дещо спало на думку.
— Хай би хто це зробив, здається, він постійно стежить за нами. Я хвилююся за Мерфі та Ділана. Не дай боже, щоб ця людина бачила нас разом, — поділилася я своїми думками з Кенною.
Вона обдумала мої слова.
— Але поки що ніхто з них не отримував погроз, так? Я похитала головою.
— Наскільки знаю, ні. Інакше вони сказали б нам.
— Досі не можу повірити, що ти не розповіла мені про другу погрозу.
Я зніяковіло подивилася на свою сусідку.
— Я хотіла, але потім не випадало відповідної нагоди через заняття із захисту.
— Але Ділану ти сказала про це.
Вона, безсумнівно, говорила це з докором.
— Він був поруч, коли я знайшла її.
— Отже, вона лежала перед дверима? — запитала Кенна.
Я кивнула, не розуміючи, до чого вона веде.
— А що?
Насупившись, Кенна подивилася на двері, ніби щось обдумуючи.
— Хіба не дивно, що він просто не підняв записку?
Я згадала той ранок. Як запитала Ділана про подряпину на шиї, і він ухилився від відповіді.
— Ми тоді розмовляли про щось інше.
— Можна поцікавитися, про що? — допитувалася Кенна.
Я не могла зрозуміти, до чого це все.
— Можеш пояснити мені, про що ти зараз думаєш?
Кенна прикусила губу. На мить здалося, що вона сумнівається і не наважується вимовити наступні слова.
— Першу погрозу ти знайшла у своїй сумочці після того, як ми побували в бібліотеці.
— Так, — повільно промовила я.
— Того дня ти також бачила Ділана. Він допоміг нам не попастися.
Звивини в моїй голові почали ворушитися. Я подивилася на неї широко розплющеними очима.
— Будь ласка, не кажи мені, наче ти серйозно думаєш, що за цим може стояти Ділан.
Кенна випрямилася і почала ходити кімнатою. Вона перелічувала на пальцях.
— Ділан був першим, хто підійшов до Фінна після нападу. Він також був на місці, коли ти мало не потрапила під кілька стелажів, щоб урятувати тебе останньої миті. Ти бачила його незадовго до того, як знайшла першу погрозу у своїй сумочці. Він стояв перед нашою кімнатою, коли ти натрапила на другу погрозу. Він
знав,
що ми сиділи з Мерфі в залі для перекусів, тому що ми читали його статтю. Отже, він міг це підготувати.
Ці слова вибили землю в мене з-під ніг. Волосся на моїх руках стало дибки.
Ні, подумала я.
Ні, ні,
ні.
— І саме зараз, коли ми дедалі більше наближаємося до злочинця, Ділан раптом укладає з тобою якийсь мир, після того як увесь цей час поводився настільки відсторонено. Це просто дивно. Наче з розрахунку.
Перед моїми очима миготіли образи. Ділан, який урятував мене, хоча до цього ми не ладнали. Ділан у вбиральні бібліотеки, коли я зіткнулася з ним і він наблизився достатньо, щоб без проблем щось підкинути в мою сумку. Ділан, який вихопив у мене записку з погрозою і в чиїх очах я побачила щось схоже на роздратування. Той, хто несподівано чесно зізнався, що турбується про мене, хоча раніше завжди був таким замкнутим.
Це не могло бути правдою.
Це просто не
могло
бути правдою.
— Я не вірю в це, — прошепотіла я.
Мої ноги підкосилися, тож я опустилася на край ліжка Кенни. Її слова мали сенс, але водночас мене мучили сумніви.
— І ми саме його попросили допомогти, — пробурмотіла Кенна, стоячи переді мною, все ще розмірковуючи. — Він знав, що все серйозно і наскільки близько ми підійшли до нього.
Додаткові частинки головоломки склалися в моїй голові.
— Того ранку, коли я знайшла другу погрозу, в Ділана був поріз на шиї.
— Напевно, він тренувався. Ймовірно, навіть із копією меча Нуада.