Страница 61 из 103
— Я сказала:
припини!
Я не впізнавала свого голосу, він здавався хриплим й абсолютно чужим. Моє тіло рухалося само собою — я штовхнула Ділана з усієї сили. Його очі розширилися, коли його відкинуло назад, він вдарився спиною в стіну, а потім упав на підлогу. Він лежав нерухомо, а щось усередині мене радісно тріумфувало.
Потім шум у моїх вухах раптово стих. У залі запанувала тиша. Ділан лежав непритомний на підлозі, а я широко всміхалася. Мої руки та коліна почали тремтіти. Здавалося, ніби вся злість і енергія покинули мене, а ноги мимоволі підкосилися.