Страница 60 из 103
Згадала, як вона розповідала мені, що колись вкусила іншу ученицю і як її уникали, бо вона була немертвою. Але я пізнала Кенну. Вона була доброю і сердечною, постійно носила квіти у волоссі й мала майже нездорову пристрасть до історичних любовних романів. Вона не була небезпечною, і в глибині душі я знала це. А якщо й була, то тільки в правильний спосіб, як змія, що кусає, якщо підійти надто близько. Або як кішка, яка дряпається, коли її провокують.
— Я вірю, що ти нікому не зробиш боляче, — промовила я. — І ти також повинна в це вірити.
Її усмішка вже здавалася не такою тремтячою.
— Тепер знайдіть собі партнера, який приблизно відповідає вашому рівню підготовки, — сказала професорка Чен.
Я знову повернулася до Кенни, але перш ніж встигла запитати, чи хоче вона виконати вправу зі мною, Мерфі підійшов до нас, склавши руки за головою.
— Зої, ви будете в парі з Діланом, — крикнула професорка Чен у цей момент, і я застигла.
Кенна поглянула на мене широко розплющеними очима, потім її погляд швидко перемістився до Мерфі.
— Що думаєш, бруднуле? Ми впораємося? — запитав він її.
Я не почула реакції на її нове прізвисько, бо Ділан уже наближався до мене. Не знала, чи він знову запізнився, але до цього моменту ще не бачила його. І, чесно кажучи, у мене взагалі не було бажання тренуватися з ним після сьогоднішнього ранкового докору. Але добре. Впродовж останнього часу я навчилася, що немає сенсу боротися зі своєю долею. Краще вже зараз почати з усіх сил боротися з Діланом.
Ми стали, як і всі інші, на окремий тренувальний килимок. Певний час я не могла відірвати погляду від того, як його сорочка обтягує груди та плечі. Доклавши значних зусиль, таки відвела від нього погляд і підняла руки, як це робили учні на попередніх заняттях із захисту.
— Не так. Потрібно захищати своє обличчя, а не свої...
Він не договорив і вказав на свою грудну клітку.
— Ти серйозно? — недовірливо запитала я і поправила свою позицію. — Тобі складно вимовити слово «груди»? Ніколи не подумала б, що ти такий сором’язливий.
Обличчя Ділана стало як гроза.
— Можливо, тобі варто серйозно поставитися до тренувань, замість того щоб говорити дурниці?
Його атака прилетіла нізвідки. В один момент він просто стояв, а наступної миті його долоня так сильно вдарила мене по плечу, що я відкотилася на маті.
— Ей! — вигукнула обурено.
— Я не жалітиму тебе лише тому, що ти відстаєш, — просто відповів він.
Потім завдав наступного удару, я відскочила назад, і моє спортивне взуття заскрипіло по підлозі залу.
— Залишайтеся на матах! — крикнула професорка Чен.
Не знаю, чого вони з Діланом очікували від мене, але я не була бійцем. Я ледве встигала ухилятися, а маневрів, які щойно виконував Мерфі, не змогла б повторити.
— Це наче танець, — сказав Ділан. — Ти ж умієш танцювати?
Я зціпила зуби.
— Танцюю з чотирьох років.
— Не схоже, особливо коли ти, наче загублена курка, спотикаєшся на матах, — відповів він. — Стань у правильну позицію. Твої рухи мають бути точнішими. Як у танці.
Він рухався так швидко, що все здавалося майже розмитим. Цього разу вдарив мене по стегну, і я стиснула губи, щоб не видати жодного звуку. Я не хотіла дозволяти йому отримати задоволення від цього.
— Ти впевнена, що вмієш танцювати? — запитав Ділан.
Я відчайдушно підняла руки.
— Ти занадто швидкий!
Ще одна безжалісна атака, знову я ковзнула з мата під час ухиляння. Я просто стрибала туди-сюди, як гумовий м’яч, бо не хотіла отримувати синці від його ударів.
— Зої, якщо ви не хочете потрапити на додаткове тренування, залишайтеся на маті, — крикнула професорка Чен.
Ця клята корова.
Коли Ділан знову атакував, я повернулася так, як щойно зробив Мерфі. На жаль, він таки вдарив мене, цього разу по голові. Я сердито поглянула на нього.
— Удари по голові заборонені, — прошипіла я.
— Це було випадково, — збрехав він. — Ти занадто маленька.
— Тому цей бій надзвичайно несправедливий.
Ділан рухався тінню. Раптом він опинився позаду мене. Його подих лоскотав моє вухо.
— Твоїх ворогів не цікавитиме, що ти на голову нижча, Міс Еверфолл.
Цього разу він зачепив свою ногу за мою, ніжно штовхнувши мене в спину, тож моє подальше падіння було дуже неприємним. Я заледве встигла підкласти руки. Гаряча лють пронизала мене. Я була розлючена зранку, але тоді ще могла стримувати ці бурхливі емоції. Однак після кожного удару й уїдливої зауваги Ділана ця ретельно засунена шухлядка відсувалася. Я стрибала на маті, задихаючись від марних спроб бути на рівні з ним.
— Твій хлопець дивиться, — прошепотів він під час наступної атаки. — Чи буде йому цього разу цікаво, коли тобі зламають ніс?
Я ризикнула глянути на іншу половину залу, де тренувався курс професорки Мулліґан. Бо справді дивився сюди, тримаючи дерев’яний меч у руці. Цього разу Ділан влучив мені в бік, і я зашпорталася, ледве втримавшись.
— Ти кажеш це лише тому, що сьогодні вирішив вивести мене з рівноваги, — сказала я, знову піднімаючи руки.
Тепер моє тіло пульсувало в місцях, про які я навіть не знала, що вони можуть боліти.
— Ні, не тому, — відповів Ділан, поки ми повільно кружляли одне навколо одного. — Це може засвідчити кожен у залі. Твій друг бачив, як Донован напала на тебе. І коли ти лежала на підлозі, стікаючи кров’ю, він відвернувся, замість того щоб допомогти тобі.
Гаряча, неконтрольована злість пронизала мене. Місце, у якому я блокувала негативні емоції, ось-ось вибухне.
— Перестань брехати, — проричала.
— Я не брешу. Саме про це й говорив сьогодні вранці. Ти закриваєш очі на очевидне. Всі вони топчуться по тобі й поводяться як зі сміттям, але ти стоїш тут і дозволяєш їм це робити.
Замість того щоб ухилятися, я імпульсивно зробила крок до нього.
— Я сказала тобі припинити.
— Схоже, ти
хочеш,
щоб з тобою погано поводилися, — безжалісно говорив Парк.
Кров закипала ще більше.
— Ділане, — застережливо прогарчала я.
— Проведімо експеримент?! Я зламаю тобі ніс, як це зробила Донован, і тоді побачимо, як зреагує Магвайр.
Він замахнувся, і щось у мені зламалося. Усі негативні почуття піднялися із цього темного куточка мого розуму.
Вони пронизували мене, розпалювали кров і змушували мої кінцівки тремтіти. Цього разу, коли Ділан рухався, його напад здавався майже повільним. Я бачила, як він рухається, схопила його за руку і рвучко повернула. Потім наблизилася до його обличчя.