Страница 59 из 103
19
Я не бачила Мерфі та Кенни до заняття із захисту. Лише там у мене з’явилася нагода поговорити з ними про лист із погрозами, який сьогодні вранці лежав біля наших дверей. Але коли побачила свою сусідку, слова застрягли в горлі.
Кенна стояла у кінці тренувального залу, притискаючись спиною до стіни. Її погляд нервово бігав із боку в бік. Вона була дуже блідою — події останніх днів сильно вплинули на неї. Власне, я мала їй повідомити, що злочинець дізнався і про нашу вчорашню вилазку. Але, побачивши її такою — згорбленою, в оточенні людей, які розминалися, — не змогла цього зробити. Натомість підійшла до неї, та, перш ніж встигла щось запитати, з’явився Мерфі.
— Ну що, готові до тренування? — запитав Мерфі, спираючись плечем на стіну.
Потім він уважно подивився на Кенну. Мабуть, теж помітив, що наші пошуки відповідей виснажують її.
Я поглянула на нього, припіднявши брови.
— Схоже, що так?
Він кивнув, але, ймовірно, це було брехнею. Після того, як Джорджина Донован побила мене перед усіма, мені щоразу перед початком занять із захисту здавалося, що я сама йду на бойню. Крім того, Джорджина завжди хижо посміхалася, коли я проходила повз неї, наче лиходій з поганого фільму.
— На мою думку, вона більше схожа на рожевий зефір, — сказала моя сусідка.
Я подивилася на себе й оцінила рожевий костюм, який був на мені.
— У тебе взагалі є одяг не пастельних кольорів? — запитав Мерфі, звертаючись до мене.
— Звичайно, декілька речей, — відповіла я. — Ти просто заздриш, тому що багато пастельних відтінків не пасують до кольору твого волосся.
Він штовхнув мене ліктем у бік, на що я напівжартома вдарила його. Я помітила, як його футболка натягується на біцепсі, і згадала, як завзято Мерфі завжди записується на додаткові тренування.
— Чому ти так наполегливо відвідуєш добровільні тренування?
— Я хотів би після закінчення академії працювати розвідником у лицарів. Кажуть, що вступні іспити дуже складні, тому намагаюся зробити все можливе, щоб зараз отримати перевагу.
Діяльність лицарів була небезпечною. Це була робота, яка щодня могла призвести до смерті. Однак у Мерфі як у перевертня було більше шансів. Нащадки Морріган часто набували образу крука або вовка, і Рада здавна використовувала їх як розвідників, щоб виявляти ворогів. Водночас це була дуже серйозна робота, і важко уявити, як гумористичний і завжди жартівливий Мерфі виконує її.
— Твої батьки також перевертні? — запитала Кенна.
Обличчя Мерфі скривилося, наче хтось грюкнув книжкою. Цієї миті професорка Чен розпочала урок, і це було йому на руку.
— Сьогодні ми попрацюємо над серією ухильних маневрів. Хто допоможе мені продемонструвати вправи? — запитала вона в групи, й Мерфі відразу підняв руку.
— Дуже добре, Мерфі. Підійдіть.
Мерфі вийшов до нашої професорки на тренувальний килимок. Він був на голову вищий за неї, але я підозрювала, що все ж поступався їй у спритності.
— Під час нападу важливо відповідно реагувати. Ухильні маневри, безумовно, необхідні, вони повинні стати частиною вас, щоб ви автоматично контратакували і не давали противникові жодного шансу завдати удару. Здатність швидко реагувати буде корисною. Якщо ви швидші за противника, то можете спостерігати, чекати й тоді завдавати точного удару.
Професорка кивнула Мерфі, і той прийняв бойову стійку. Вона зробила те саме: зігнуті коліна, обидві руки підняті, лікті притиснуті до боків.
— Думаю, вона робить це для тебе, — прошепотіла Кенна.
Я здивовано подивилася на неї. Сусідка нахилила голову до мене й мовила:
— Це було одне з перших її занять. Але я думаю, вона хоче допомогти тобі наздогнати, пройшовши всі основні заняття ще раз.
Я здивовано глянула на професорку Чен. Мерфі блискавично кинувся вперед, і вона ухилилася від його раптової атаки. Мене вже вразила така швидка реакція, але це був лише початок. Мерфі напав на професорку, спрямувавши удари в її ребра, на що вона відповіла півобертом і почала кружляти навколо нього.
Її рухи були швидкими і набирали сили й темпу. Мерфі невпинно атакував, удар за ударом, а професорка Чен, здавалося, передбачала кожен його крок. Ймовірно, тому що всі ці рухи Мерфі вивчив саме в неї.
— Ухилення, — спокійно сказала професорка, наче не билася.
Під час наступного удару Мерфі вона зайняла оборонну позицію, і ребро його долоні вдарило її в передпліччя. На чолі Мерфі виблискував піт, але вони продовжували.
— Блокування.
Мерфі знову напав, цього разу влучним ударом у голову. Професорка Чен відреагувала блискавично — схопила Мерфі за гомілку й міцно тримала.
— І нарешті контратака.
Вона збила Мерфі з ніг, і той гучно впав на мат. Не встигла я кліпнути, як він уже піднявся. На мій подив, хлопець усміхався, наче отримував найбільше задоволення.
Раптом бій набув іншого характеру. Після контратаки професорки Чен ухилятися почав Мерфі. Його рухи поступалися граційністю, але вони були потужними, кожна реакція — гострою і обдуманою.
— Ухилення, — повторила професорка, і Мерфі ледь уникнув її удару кулаком.
— Блокування.
Він схопив її лікоть і різко потягнув на себе.
— Контратака.
Мерфі підняв кулак, і я затамувала подих. Але він зупинив свій удар перед обличчям професорки. Вона стримано відповіла на його усмішку.
— Дуже добре, Мерфі.
Його усмішка стала ширшою.
— Завжди радий.
— Маленький підлиза, — прошепотіла я до Кенни.
Не почувши відповіді, скоса глянула на неї і застигла. Щелепа Кенни була опущена, вона скептично вдивлялася на Мерфі. Як там Мерфі говорив у кузні?
— У тебе течуть слинки, — прошепотіла я.
Кенна зніяковіло стулила рот.
— Я тільки дивилася.
— І дивитися не заборонено, я знаю.
Я усміхнулася до неї, вона відповіла мені, трохи тремтячи. Я не могла втриматися, мусила запитати:
— Все добре?
— Так.
Я недовірливо подивилася на сусідку.
— Ти можеш поговорити зі мною. Просто знай це. Розумію, що останні дні, ймовірно, були важкими для тебе.
Вона заспокійливо підняла руки й відмахнулася.
— Ні, ні. Річ не в цьому, — опустила погляд на підлогу. — Мені тут не подобається.
— Тобі не подобається тренуватися. Я тебе добре розумію.
Дівчина повільно видихнула.
— Я не хочу нікому зашкодити.