Страница 53 из 103
— Замовлення можна забрати за тиждень після настання комендантської години. Але за правилами вони повинні приходити ззовні, тобто не через кампус, а звідси, — Рафаель показав на лісисту місцевість за кузнею, яка була обнесена парканом.
— Можна подивитися на замовлення? — запитала я, нахилившись уперед.
Він кивнув.
— Можеш їх забрати. Після смерті Фінна тут було тихо. Нам пощастило, що хранителі нічого не знайшли, інакше кузню, ймовірно, повністю закрили б.
— Це все анонімно? — поцікавився Мерфі, коли я нахилилася, щоб забрати й заховати собі нотатки, так само, як перед тим забрала документи з кімнати Фінна та паперові кульки з шафки.
Рафаель кивнув.
— Здебільшого так. Тоді ні в кого не буде неприємностей.
Ми з Кенною переглянулися. Я знала, що наші думки збігалися. Чи могла таємна робота Фінна бути мотивом для вбивства? Хай би хто переслідував Фінна, він, імовірно, був одним із тих, хто замовляв у нього. І ця людина була захищена анонімністю.
— Що ти маєш на увазі під «здебільшого»? — запитала я, бо те, як Рафаель добирав слова, не вислизнуло від моєї уваги.
Старшокурсник обережно прокашлявся.
— Я був глядачем на деяких боях. Бачив, хто бився зі зброєю, яку ми з Фінном викували.
— Не хочеш назвати нам якісь імена? — запитав Мерфі.
Він похитав головою.
— Я й так розповів забагато. Але можеш розпитати свого хлопця про його останній бій, — різко сказав він, звертаючись до мене.
Я нашорошила вуха. Який у біса стосунок до цього всього мав Бо?
— Що, перепрошую?
Рафаель засукав рукави й показав великим пальцем через плече.
— Мушу бігти. Але порозпитуй Магвайра. Впевнений, вам буде про що поговорити.
Після цих слів він залишив нас і повернувся до кузні. Кенна нахилилася і запхала решту замовлень собі в рюкзак. У голові не вкладалося. Цього не могло бути. Мені було важко уявити, що студенти б’ються один з одним і нелегально замовляють зброю. Але щоб Бо брав у цьому участь? Неможливо.
— Магію не можна використовувати проти інших учнів. За це, найімовірніше, буде суворе покарання, — сказав Мерфі, вириваючи мене з моїх роздумів.
— А це означає, що тепер є значно більше людей, які могли напасти на Фінна, — додала я.
Кенна глянула на мене.
— Тобі потрібно запитати Бо про бої.
Я важко ковтнула. Мені було непросто повірити, що мій хлопець насправді приховував від мене таку таємницю. Водночас я знала, що бої у нього в крові й що батько завжди спонукав його бути кращим. Однак ніколи не могла собі уявити, що Бо міг робити те, що може призвести до такого суворого покарання. Але, можливо, це також було причиною, чому так багато учнів брали в цьому участь? Не знаю. Проте дізнаюся.
— Я розберуся з цим, — сказала я, звертаючись до Кенни та Мерфі.
Я закинула на плечі рюкзак і попрямувала до свого хлопця. Пряма розмова про це стала б загрозою тому, що тільки-но відновилося між нами, і я задумалася, чи не буде це помилкою. Втім, усвідомлювала й те, що це була наша перша справжня зачіпка. І ми зобов’язані перевірити її заради Фінна.