Страница 46 из 103
Почулися кроки, які віддалялися в протилежному напрямку. Коли я ризикнула виглянути з-за стелажів, то побачила, як моя сусідка разом з бібліотекаркою відходили. Це був мій шанс. Я швидко озирнулася. Не побачивши нікого, оббігла стелажі й поспішила до інформаційного столу.
Серце шалено билося, я прибрала волосся з чола і за вуха, бо лоскотання ще більше нервувало.
Підійшовши до столу, я присіла, щоб здалеку ніхто не звернув на мене уваги й не почав ставити запитання. Полегшено зітхнула, коли побачила, що екран не заблокований. Відтак узяла мишку, натиснула на новий пошук і переглянула сторінку в розгорнутому вікні. Там я перейшла на вкладку «Профілі». Поспіхом ввела ім’я Фінна, але через незручну позу двічі помилилася і в глибині душі вилаялася. З’явилося два профілі. Чорт забирай. Кілька років Тому, мабуть, був інший студент з таким самим ім’ям. Я підійшла ближче до екрана, щоб розібрати, котрий із них потрібен мені. Завдяки другому імені в обох осіб я зрозуміла, що той Фінн, якого шукаю, був нижнім. Натиснула на його профіль. Знову знадобилося трохи часу, щоб достатньо ознайомитися із системою і знайти історію замовлень. Вона відкрилася в новому вікні.
— Чи можу я знати, що ти робиш? — пролунав голос.
Я так підскочила, що вдарилася чолом об край столу й застогнала. Потім підвела погляд і побачила Ділана, який стояв біля інформаційного столу. На його плечі висів рюкзак, а він дивився на мене із цікавістю. Я нічого не відповіла, а тільки панічно озирнулася навколо. Я зітхнула, помітивши, що поруч більше нікого не було. Потім глянула на Ділана.
— Ні, — просто відповіла, дістала телефон, відкрила камеру й зробила фото історії замовлень Фінна.
Раптом почулися кроки і голос Кенни.
— Це не важливо, міс Вульф. Справді. Є ще кілька книжок, які потрібно знайти.
Я широко розплющила очі.
— Ні, я впевнена, що в нас є примірник «Мероу: теперішнє і минуле». Дозвольте мені швиденько переглянути, — енергійно відповіла бібліотекарка.
Я квапливо згорнула вікно пошуку. Кроки ставали все ближчими, моєю спиною стікав холодний піт. Я кинулася вперед, сховалася під стіл і якомога щільніше скрутилася. Я побачила ноги міс Вульф. На ній були панчохи та кольорова вельветова спідниця, а її зовнішній вигляд тепер, напевно, снитиметься мені в кошмарах. Якщо вона зробить хоча б один крок уперед або сяде на свій стілець і під’їде до столу, я пропала. Я щільно притиснулася до закритої задньої стінки інформаційного столу, обійняла коліна руками й заплющила очі.
Бібліотекарка щось ввела і задумливо забурмотіла.
— Я була впевнена, що є ще один доступний примірник. Можливо, його сьогодні повернули і він лежить тут ззаду. Дозвольте я перевірю...
— Хтось б’ється в туалетах, міс Вульф, — несподівано сказав Ділан.
Бібліотекарка глибоко зітхнула.
— Знову одне й те саме, — пробурмотіла вона собі під ніс. — Зачекайте хвилинку, будь ласка, я зараз повернуся.
Яскрава вельветова спідниця зникла з моїх очей. Її швидкі кроки ставали дедалі тихішими, потім хтось постукав по столу.
— Можеш виходити, — промовив Ділан.
Я вилізла з-під столу, швидко оббігла інформаційний стіл, щоб дістатися Кенни й Ділана. На обличчі моєї сусідки виднівся розпач, вона була в цілковитому відчаї.
— Боже, Зої, мені так шкода, але вона не відступала. Я спеціально перевірила онлайн, чи всі ці назви є в наявності, я...
— Усе добре, — швидко відповіла я, щоб Кенна не розповіла зайвого перед Діланом.
Я подивилася на нього, але перш ніж змогла щось сказати, він підняв палець.
— Ще один, — сказав Парк.
Я розгублено кліпнула.
— Що?
Хлопець нахилив голову набік і уважно подивився на мене.
— У мене залишився лише один борг перед тобою.
Я згадала нашу розмову в бібліотеці будинку Срібних Круків після того, як він урятував мене від перекинутих стелажів. Мені дуже пощастило, що він був тут і в потрібний момент зміг відвернути увагу. Але оскільки я припускала, що він збрехав міс Вульф і ми могли очікувати її повернення будь-якої миті, схопила Кенну за руку й потягла її в протилежному напрямку. Озирнулася через плече. Ділан дивився нам услід. Я мовчки промовила губами: «Дякую».