Страница 11 из 103
І ми робили все можливе, щоб запобігти катастрофі. Лише з моїм батьком цього не вдалося.
Без Еудори половина моєї родини була б мертва. Ми були їй неймовірно вдячні, як і всі родини Ради були вдячні банші, які їм служили. Але в мені все протестувало проти того, щоб прийняти цю долю для себе. Банші мали лише одну мету — забезпечити виживання родин Ради. Це не могло бути моїм майбутнім.
Я знову поглянула на вазу з квітковим розписом і золотим обідком. Як би мені хотілося розбити що-небудь у цій кімнаті...
— Ось це... — мама зробила жест рукою, який, здається, охоплював і наш маєток, і моє життя до цього моменту, — це твоє призначення. Я подбаю про те, щоб ми вийшли із цієї халепи неушкодженими.
Я повернулася до неї і розтулила рот, щоби щось відповісти, але вона вже підвелася з дивана. Провела руками по своєму костюму, вирівняла плечі й підняла підборіддя.
— Відпочинь сьогодні. Завтра ти повертаєшся до академії. Я не хочу, щоб ти пропустила багато занять. Ми не повинні надавати цьому занадто великого значення. Якщо ми це зробимо, так зробить решта, а ми не можемо собі цього дозволити.
Із цими словами вона повернулася і вийшла з кімнати. Її лицарі пішли за нею, і я залишилася сама у вітальні, занурена в численні роздуми.
Мене відправили додому, щоб я відновилася після цього випадку й розібралася у своїх думках. Тієї секунди я віддала б усе, щоб залишитися в Коннемарі, бо ніколи у своєму житті не почувалася настільки самотньою.