Страница 48 из 61
так правильно, так треба
.
Дійшовши до балюстради, Тетяна ляснула по ній, різко розвернулася й розлючено вперла руки в боки, перед тим задерши догори маску.
— Різе, ну ти як маленький! Ми живемо у двадцять першому столітті, у вільному демократичному суспільстві. Що такого сталося б, якби твоя сестра дійсно була вагітною?
— Нічого. Але не від нього! — гаркнув у відповідь Хвостатий. Його плечі тремтіли від ледь стримуваної люті.
Ніл тільки-но заспокоївся, саме накидаючи на плечі Лисиці свій піджак, але почувши слова хлопця, оскалився.
— У тебе якісь проблеми? То, може, вирішимо їх по-чоловічому, раз вони тобі так муляють?
Вікс торкнулася хвиля тваринної енергетики. У думках прояснилося. Дівчина закліпала, намагаючись зрозуміти, що тут відбувалося.
— Ми не у твоїй зграї, перевертню! І моя сестра не самиця, яку покриє переможець!
— Що за кінчені стереотипи? — обурився тигр. — Ти спеціально мене принижуєш, підштовхуючи до бійки? Чи це в тобі говорить слабак, який тільки городити дурню й уміє?
Ніл розстібнув манжети й уже закочував рукава, підтверджуючи, що дуже навіть за те, щоб помірятися силою. Нарешті усвідомивши, до чого все йде, Вікс спробувала достукатися до друга штурханнями в плече, та він заледве на неї зважив, хрускаючи пальцями в передчутті. Це було недобре. У навкулачних бійках Ніл не відав жалю.
Різ дзеркально повторював жести тигра. Остання фраза не на жарт зачепила його за живе. Маски полетіли врізнобіч.
— Ніле, перестань. Воно того не варте, — переконувала Вікс, цілячи носком ботильйона хлопцеві в литку.
— Різе, та годі тобі. Вона вже доросла, — так само повторювала Тетяна до брата.
— Вона — моя Еллі, і жодна тварина не торкнеться її пальцем!
Хвостатий скинув свій білий піджак прямо на підлогу й виставив уперед кулаки. Нахилившись, Ніл оголив верхні зуби. Не чекаючи більше ні секунди, Вікс виплеснула вміст келиха Тетяни та стакана з водою, хлопцям в обличчя. Піджак Ніла злетів із плечей. Звісно, це була крапля в морі, але дівчина сподівалася, що холод доповнить розпочате.
Труснувши головою, Різ витер обличчя об згин ліктя. Йому дістався алкоголь, що подразнював і без того запалене око. Нілу ж на воду було хоч би хни — він як стояв у бойовій стійці, так і лишився.
Брат послав сестрі погляд, повний звинувачення. Його колись білу сорочку було зіпсовано, причому в місці, що ніяк не сховається за бортами піджака. Вікс знизала плечима й знову спробувала достукатися до тигра. Той нарешті відреагував, обійняв її за плечі й поцілував у чоло. Водночас покосився на Різа, натякаючи, що за прикладом його нареченої може робити подібне будь-де й будь-коли. Хвостатий стиснув щелепи.
— Я думаю, нам краще піти, — прошепотіла Вікс, замість серветки збираючи краплі своєю рукавичкою. Незважаючи на те, що в склянці була вода, обличчя Ніла пішло червоними плямами. На дотик шкіра була гарячішою, ніж зазвичай. — Відвезеш мене додому?
— Авжеж.
Вікс звільнилася від руки, що хоча й гріла, але стискала, ніби корсет. Підійшовши до парочки навпроти, вона обійняла Тетяну, а коли та забрала в неї склянки, звелася навшпиньки й поцілувала брата в щоку.
— Вибач. Я не хочу сваритися, але ти не правий. І ще одне: навіть якщо ти мій брат, ніколи більше не принижуй так ні мене, ні Ніла.
Темно-карий погляд потеплішав, але тон лишився серйозним.
— Ми ще поговоримо на цю тему.
Лисиця заперечно хитнула головою, мовляв, тут більше немає про що розмовляти. Вона зробила кілька кроків до Ніла, який одночасно обтріпував свій піджак і свердлив поглядом Різа. Щойно вони обернулися спинами, у повітрі пролунало:
— Вона ніколи не буде твоєю. Змирися з цим, поки не стало запізно.