Страница 42 из 61
Музика затихла. Пари навколо зупинилися й подякували одне одному поклонами та кніксенами. Вікс витягнула долоню з чіпких пальців. Пучка знову й знову нервово обводила лілею в мочці вуха.
— Дякую вам за танець. І за такий вчасний порятунок.
Дівчина зробила крок убік, бажаючи якнайшвидше сховатися за дверима дамської кімнати. Раптом у спину несильно чимось постукали. Лисиця озирнулася.
— Здається, ви дещо лишили мені на пам’ять.
У руках Суавінґ тримав її клатч. Стоп! Як він у нього опинився? Ні, доцільніше запитати, коли вона його випустила?
Вихопивши сумочку і знічено подякувавши, дівчина практично побігла геть, відчуваючи, як проводжає її бузкове око захисника, який без заперечення розірве кожного, хто ще раз запропонує їй вийти в темний сад наодинці.