Страница 41 из 61
— Не хочеш відійти в затишніше місце? Тут є чудовий внутрішній сад, де можна спокійно потеревенити. Я про стільки хочу тебе розпитати.
Чиясь рука обережно вихопила напій і поставила його на стіл, відгороджуючи тим самим дівчину від хмільного тягаря. Незнайомець зробив крок до Вікс, опускаючи іншу руку їй на талію. Великий палець відчутно надавив кудись у нирку, посилаючи під шкіру вогняні імпульси застереження.
Намагаючись уникнути небажаного контакту, дівчина трохи відсторонилася й несхвально звела очі. Та варто було їй пізнати страхітливий бузковий блиск, ураз замовкла, очікуючи, що буде далі.
— Боюся, пане, Леді вимушена вам відмовити. Вона обіцяла мені перший танець.
Вікс напружилася — Суавінґ, як і Ніл, вирішував за неї, ніби в дівчини свого язика немає. І байдуже, що вона не вміла танцювати. Зараз питання було не в цьому.
Чародійник утратив лоск добродушності, перетворюючись на чоловічу подобу своєї матері.
— Віксено, ти моя Наречена! Ми маємо поговорити! Нам треба обміркувати наше спільне майбутнє. Ми й так згаяли забагато часу. Та й танцювати ти маєш зі мною, а не з ним! Хто він тобі взагалі такий?
Гнів метнувся на нову жертву. Рафаель мав рацію: дарма вона сказала цьому чародійникові своє ім’я. Тепер його знали всі гості, які стояли поруч. Та перш ніж дівчина вибухнула словесним полум’ям, Суавінґ притьмом потягнув її до пар, що танцювали, гублячись серед них, мов за завісою кольорового порошку. Розвернувши Вікс до себе, хлопець підтягнув її ближче, але кулаки, що вперлись у груди, змусили його зупинитися.
— Леді Віксено, перепрошую, що посмів вас торкнутися без вашої на те згоди, але інакше ви зі мною не пішли б, хіба ні?
Лисиця пильно глянула на ебонітову маску, що приховувала все обличчя й на кшталт гребеня зникала під волоссям. Незряче око затуляла біла вставка. Бузкове ж проникливо дивилось у відповідь без найменшого натяку на муки совісті. Дівчина зітхнула й спробувала розслабитися. Її кулаки розкрилися, ковзнувши вгору на міцні, хоча й кістляві плечі. В її уяві ті мали продовження, приховане тінями, нехай долоні й не відчували нічого подібного. Поруч із цим Суавінґом дійсно було затишно. Та й світло дратувало зараз не так сильно.
— То хто ж ви, о мій таємничий рятівнику, що вирішив осоромитися, запросивши мене на танець? — запитала Лисиця, втискаючи пальці в м’язи шиї.
— Леді Віксено...
— Досить так мене називати. Я ніяка не леді. Та й ви минулого разу дивилися на мене, мов на комаху, й аж ніяк не бачили в мені леді.
— І смиренно прошу вибачення за цей найтяжчий переступ, що його я колись вчиняв, — мало не вигукнув хлопець, наче переймався, що йому прямо зараз винесуть смертний вирок, не даючи й хвилинки для виправдання.
Дівчина хмикнула. Драґон невагомо поклав обидві долоні їй на спину, ніби відгороджуючи від можливого нападу. Проти волі Вікс знову здригнулася, але вже не від чужого дотику, а від жару, яким пашіли ті руки. Цим теплом хлопець ніби заспокоював, намагався показати, що він не незнайомець. І трясця, йому це вдавалося!
Щоб подолати тремтіння, довелося зробити кілька глибоких вдихів. Партнер по танцю терпляче чекав, не зрушуючи з місця, та щойно відчув деяку розслабленість, зробив крок назад, змушуючи Вікс рухатися разом із ним.
Вони мовчали. Але варто було Лисиці сформулювати зауваження про те, що ігнорувати запитання неввічливо, Суавінґ схилився ближче до її обличчя.
— Навіть без підготовки ви танцюєте краще більшості тутешніх чванливих так званих багатіїв і багатійок, які посіли своє місце завдяки грошам.
Він що, знущався? Та Лисиця заледве переставляла ноги. Збоку, мабуть, це виглядало просто жахливо. Качка на підборах, не інакше.
Проте під непроникною маскою Вікс дивним чином бачила, як губ хлопця торкнувся схвальний і аж ніяк не глумливий усміх. Він справді думав те, що сказав.
— Вам не варто було полишати компанію свого супутника. Самотня леді занадто вразлива в подібному болоті. Тим паче під час хвороби. Вам не слід було взагалі тут з’являтися.
Світло-карі очі округлилися. Пальці ще дужче вчепились у чорну сорочку, пронизану червоногарячими нитками.
— Хто ви?
— Той, чиє завдання вас охороняти. Зокрема від таких, як цей чародійник. Особливо від таких, як він. Чародійник не вартий того, щоб бути поруч із вами.
Вікс зціпила зуби й неочікувано для хлопця наступила йому на ногу.
— Поставлю запитання інакше: хто ви,
Мисливцю
?
Настала черга драґона шоковано розширити око й затремтіти, пориваючись прихилити коліно. Натомість, докладаючи неймовірних зусиль, Суавінґ схилився ще ближче, опалюючи своїм диханням вухо дівчини. Руки на її спині розійшлися вгору й униз, ніби хлопець за будь-яку ціну хотів утримати Лисицю й більше ніколи не відпускати.
Вона його визнавала. Пам’ятала — байдуже, що неусвідомлено.
—
Моя Вадін
, — благоговійний хрипкий шепіт промовляв до чогось усередині Вікс, — благаю вибачити мені мою проволоку.
Ваш чорний драґон
готовий виконати будь-який наказ. І померти за вас.
До честі Лисиці вона не фиркнула й не скрикнула, але відхилилася достатньо, щоб знову встановити зоровий контакт. У райдужках з’явилися відблиски роздратування. Вікс ніби казала: або ти тупий смертник, або недолугий гуморист, раз вирішив, що я повірю в цю ахінею.
Суавінґ зітхнув. Гребінь волосся перекинувся зліва направо.
— Ви вірите в пустотників, дружите з тигролаками й навіть познайомилися з верхівкою вікланського Клану. Що вам вартує повірити в одного-двох драґонів?
Вікс зморщила носик на слушність зауваження. На тлі інших драґони дійсно не виглядали фантастикою, але чому ж тоді їхнє існування замовчували?
— Мені казали, драґони — вигадка.
— Ми не афішуємо свого існування. У мегаполісі з купою людей доволі важко лишатися непомітним у своїй істинній подобі. Та й не всі з нас можуть бути такими, — закінчив і понуро відвів погляд.
Лисицю пройняв жаль і біль. Долоні посунулися до коміра чорної сорочки, м’яко торкаючись шиї. Суавінґа прошив вогняний розряд. Відмерлі крила нестерпно зачесалися, ніби ось-ось мали розкритися на ширину всієї зали, як і обіцяв Хронос. Облишивши спину дівчини, драґон потягнув від себе її ліву руку, притуляючись гарячими губами до кисті.
Повітряні потоки, як же довго він чекав на
свою
Вадін
.