Страница 30 из 61
— Губу закатай. Вона твоя лише у тебе в голові. Пригадай нарешті, що Вікс не перевертенка, щоб дешифровувати твої власницькі сигнали, якими ти останній тиждень глушиш усіх без розбору. Вона не прогне спину, визнаючи в тобі супер-пупер-мегаальфу, бо не розуміє цього. Ти, придурок, їй ні хекси не пояснив! — Ніл почухав місце удару, не бажаючи визнавати правоту друга. — Якщо ти справді серйозний щодо парування, спочатку навчися з нею розмовляти. Бажано ротом. З використанням слів, а не язика. Вікс важливо, щоб ти її чув, а не гнув, мов баран, своє. Подібне вона могла пробачити тобі в дружбі, але, якщо продовжуватимеш так і надалі, ви обоє будете нещасними. Ти ж бачиш, як їй зараз. Через неї загинули люди. Вона почувається винною й чіпляється за будь-що, аби тільки забути про це. Не найкраще рішення, як на мене. Тому її треба підтримати, щоб не наробила дурниць.
Відчинилися й зачинилися двері. Джо побажала Віксені гарної ночі й попросила не вилазити з ліжка, навіть якщо дуже захочеться.
— Можеш почати прямо зараз. Піди запитай, як вона. Якщо дозволить, лишись. — Ніл враз підхопився, але Кай схопив його за зап’ясток. — І благаю, не діставай її комизами типу «чому ти нічого не сказала». Ясне діло, вона не хотіла нікого засмучувати. Це ж Вікс.
У глибині душі Ніл підписувався під кожним словом. Друг завжди дивився на речі максимально раціонально. Його поради ще ніколи не підводили, дозволяючи розрулити майже будь-який конфлікт. Але ж, Мінливцева грива, як же важко піти на поступки.
Простоявши під дверима гостьової кімнати добрих десять хвилин, хлопець несміливо не так постукав, як пошкріб нігтями по дереву, а потім, просунувши голову у вузьку прочинену шпарину, прошепотів:
— Вікс, ти спиш?
Дівчина сторожко висунулася з-під ковдри, щоб роздивитися, хто там прийшов. Стиснутий кулачок потер сонне око. Ніл зайшов і, не довго думаючи, плюхнувся посеред ліжка, змушуючи Лисицю підібгати під себе ноги. Вікс сіла на коліна, ближче підсовуючись до хлопця. Тигр приклав тильний бік руки до її лоба.
— Жар дійсно спав. Ну й налякала ти нас.
— Я не хотіла. Все сталось якось так стрімко, я навіть не зрозуміла коли, — Вікс винувато стиснула ковдру, не наважуючись підвести очі.
— Егей, головне, що все добре скінчилося.
Одним махом Ніл притягнув дівчину з усією купою білизни навколо, змушуючи осідлати своє стегно. Лисиця ойкнула і вхопилася за дужі плечі, завмерши, коли гаряча долоня накрила її колінку, трохи відсовуючи.
— Але бажано, щоб подібних жартів ти більше не провертала. Домовились?
Тигр виставив уперед мізинець. Дівчина засміялась і схрестила їхні пальці, тричі потрусивши. Вона не знала, чи вдасться дотриматись обіцянки, але їй справді цього хотілося.
Ніл нахилився ближче. Прохолодна долонька лягла йому на губи, перешкоджаючи очевидному наміру. Вікс нервово хихотнула.
— Я не знаю, що зі мною. Може, я заразна. Не хочу, щоб ти також захворів.
Її долоня потонула в його. Хлопець поцілував кожний пальчик, потім тильну частину і врешті зап’ясток із внутрішнього боку, лишаючи там вологий слід від язика. Вікс затремтіла.
— Тигри не хворіють, тому припини мене відштовхувати.
— Ніле, заж...
Закінчити їй не дали. Повільний, ласкавий і глибокий поцілунок стер із голови всі думки. Він ніс у собі стільки тепла, що Вікс знову кинуло в жар. Бажаючи позбутися цього болісного вогню, дівчина застогнала тигру в губи. Ніл відхилився, враз помічаючи нездоровий рум’янець, що ланцюжком потягнувся від щік аж до шиї, зникаючи за горловиною наскрізь вологої футболки.
— Хекси, не варто було цього робити! Я нестриманий ідіот...
Голова знову була важкою. Вікс притулилася до плеча тигра, тихо прохаючи:
— Дай, будь ласка, водички.
Давши дівчині напитися, Ніл обережно вклав її на подушки. Він витер розпашіле обличчя вологим рушником, а потім наново змочив із пляшки тканину, помахав нею, щоб охолодити, і зрештою поклав на лоб. Холодні крапельки потекли у волосся. Вікс полегшено заплющила очі.
— Я зранку подзвоню Різу, скажу, що ми не прийдемо.
— Не поспішай так, тигреня. — Лисиця підбадьорливо усміхнулася, потискаючи руку, що лежала поверх рушника. — Гадаю, до ранку мине, як і минулого разу. До того ж я нібито погодилася трохи розвіятися.
— Твоє здоров’я для мене важливіше якогось сраного прийому. — Ніл поправив ковдру, кутаючи дівчину, мов маленьку лялечку, і з надією запитав: — Хочеш, щоб я лишився?
— Я не дам тобі поспати, бо буду крутитися й пітніти. А ще, — Вікс пожувала губу, ледь чутно додаючи: — з тобою поруч дуже гаряче.
Намагаючись приховати розчарування, Ніл провів пальцем по дівочому носику.
— Що ж, тоді солодких снів, Місяцю мій.
***
— Слухайте, люб’язний, — Алейн провела пальцем уздовж бюро, за яким сидів лисий, мов дупця немовляти, чистяр, — чи можу я ознайомитися з результатами однієї чистки, що сталась у вересні вісімнадцять років тому? Північний район, спальний квартал, убивство з підпалом.
Надприродник у сірому, мов брудний підталий сніг, комбінезоні покопався в комп’ютері, а потім несхвально глянув на майстриню. Стібки, якими з обох боків були зшиті губи, лишаючи для говоріння лише незначний проміжок по центру, напнулися.
І чому їй не міг трапитися чистяр із менш проблемною репутацією?
— Відповідно до постанови начальства запити на результати чистки видаються лише за наявності посвідки НІКС за формою 21/09/22.
Провівши язиком по внутрішньому боку ікла, вікланка торкнулася кутика губ. Небесно-блакитні очі пильно вгледілися в безбарвні. Навіювання тут марне, але хто знає, може, вдасться розбурхати інстинкти. Червона та фіолетова нитки якраз указували на те, що чоловік перед нею був дуже далекий від беземоційності, не гребуючи насолодами горизонтальної площини та ляпанням язиком. Дивно, що йому взагалі дозволяли працювати адміністратором замість того, щоб прикрити на кілька років у місцині без звуків, запахів і світла, щоб довиховувати справді ідеального чистяра.
— Без неї ніяк?
— Немає форми — немає норми! — гаркнув на все приміщення чистяр, водночас вологим поглядом ковзаючи по фігурі в дещо зміненому стандартному однострої, який не тільки надійно захищав, а й вигідно підкреслював усе, що треба було продемонструвати.