Страница 26 из 61
Маркус недобре примружив очі. Дон закінчив зі спідницею й подався перевірити, чи не з’явився на горизонті «запізнілий» бойфренд.
— Що значить
відбірковий дзвінок
?
— А... ну...
Блиск очей посилився, витягуючи на поверхню те, що дівчина підсвідомо намагалася приховати.
— Щомісяця ми відбираємо одного-двох студентів, які стають частиною таємного Колегіумного братства.
— У чому сенс цього братства? Як до нього проходить відбір? — напосідав майстер.
— Я не знаю. На те воно й таємне, — розгубилася Кріста, сіпаючи низ спідниці. — Я ніколи не була серед обраних. Моє завдання — у визначену неділю повідомити час та адресу Дзеркального дому, де проходить посвята, тим, чиї контакти мені залишать.
Дзеркальний дім, Дзеркальний дім...
Вікланець нашвидкуруч копирсався в пам’яті, щоб зрозуміти, про що говорить дівчина. Окрім Північного району та галереї вигадливих світильників під маркою Іриніїв, які можна було не лише розглядати, а й придбати мало не за всі гроші світу, на думку більше нічого не спадало.
— Назви мені останніх обраних.
— Ньют Албі, Рейна Рибченко, Волтер Фейн, Ліза...
Імена нічого не казали, але це не означало, що з них не можна чогось дістати. Маркус подумки зробив помітку — після повернення відшукати підмайстриню Теодора Ашу, мастачку в пошуку потрібної інформації.
Перериваючи перелік на півслові, до комірчини повернувся Дон. Майстер зрозумів натяк і поставив останнє запитання.
— Ти діяла за вказівкою когось іззовні чи це напряму пов’язано з твоєю директоркою?
— Звісно, що директорка Алдун у курсі, — з неприхованим обуренням секретарка кинулася захищати свою начальницю. — Чом би їй не бути, адже саме вона є засновницею братства. Кому, як не їй, відбирати гідних?
Це було щось новеньке. Драґони, які зберігали інкогніто й ніколи не поспішали ділитися знаннями, і таємне братство? Цікаво, що про це скаже Грандмайстер. Особливо на тлі того, як Суавінґ мало не благав, щоб їх прийняли до Тривкого союзу.
— Коли наступний відбір?
— Десь за два тижні. Двадцять першого або двадцять восьмого жо...
Кріста кліпнула, не завершивши речення. Навіювання починало розсіюватися. Поки ще була можливість, Маркус стер їхню розмову, замінивши її спогадом про лагодження змійки, а потім махнув рукою, прохаючи підмайстра повернути дівчину до зали. Щойно двері за ними зачинилися, вікланець втомлено зачесав рукою волосся, опустивши голову.
Лишалося тільки здогадуватись, у яку гру грали драґони поза їхніми спинами. А головне — чи становить вона загрозу Кланові?
Вікс без особливого апетиту длубалася в тарілці, збираючи на краю половинки маслин. Ніл підісрав їй із родинною вечерею, про яку повідомив, щойно вони повернулися до Західного району. Дівчина до останнього впиралася, бажаючи залишитися вдома, але коли тигр сказав, що його сім’я зараз відповідальна за її захист, здалася й спакувала речі для ночівлі.
— Любий, поклади Вікс іще запеченої рибки, — попросила Джо, не відводячи уважного погляду від дівчини. — Ніл казав, тобі подобаються дари моря.
Лисиця натужно розтягнула губи в усмішці, почуваючись не у своїх черевиках, коли Ніловий батько, цей великий м’язистий чоловік із неслухняним шоколадним волоссям, спритно почастував її ситним шматком червоної рибини, притрушеної розмарином і прованськими травами. До того ж страшенно боліла голова, через що будь-яка відповідь задля підтримування розмови потребувала втричі більше сил.
— Вам не варто було так старатися. Мені незручно.
— Дитинко, що значить тобі незручно? Це нам незручно за те, що вчора сталося. Правда, Має?
Джо в очікуванні глянула на доньку, але та лише незгідно схрестила руки на грудях. Дівчина точно не горіла бажанням просити вибачення. Бран, достоту як і сестра, сидів поруч малим набурмосеним клубочком. Вікс заперечливо помахала рукою.
— Але ж це моя провина. Це я попросила Кая лишитися, бо мені було... страшно. Я й подумати не могла, що цим когось ображу. Вибачте, Має, Бране.
Малий одразу ж вирівнявся, наче кіт, якого почухали між вухами. Підлітка ж тільки посмикала кутиком губ. Джо здивовано звела брови, пильно розглядаючи старшого сина, чекаючи на підказку чи пояснення. Проте Ніл її проігнорував. Натомість він заспокійливо поклав долоню Вікс на коліно і з притиском мовив:
— Ні, не твоя. Сестра мала подумати, перш ніж казати таку
гидоту
, — рикнувши останнє слово, Ніл звів шпаркий погляд на меншу.
Не надавши цьому особливого значення, Мая тицьнула жовтим перцем у калюжку бальзамічного оцту в себе на тарілці.
Кай устромив виделку в маслини Лисиці, спеціально зі скрипом повозив її туди-сюди, а потім, розмахуючи, потягнув до рота.
— Місяцю, поможи! Це моя провина. Моя. Вам від цього легше? Тепер ми можемо просто попоїсти? Риба стигне.
Голова родини стрельнула в нього очима. Вікс, яка саме робила ковток свіжовичавленого яблучного соку, закашлялася. Ну ось, Кай знову напрошувався на прочухана.
Сильний і меткий, Кай був тигром лише по материнській лінії, хоча це йому ніяк не заважало — як тигр він пробудився на повну силу. Навпаки, завдяки батьковому впливу хлопець доволі добре знався на людському світі, тому їм із Вікс і було так комфортно в спілкуванні. Проте перед родиною Ніла цей маленький факт грав не на його користь, роблячи товариського Кая мало не другосортним. Ситуацію рятувала тільки шана до побратимства між старшим сином і цим хлопцем.
Гарячі пальці торкнулися кутика губ, повільно стираючи крапельки соку. Вікс обернулася до Ніла, зашарілася, зустрічаючись із мерехтливими зелено-блакитними очима. Прокляття, що він зараз зробив? Та ще й перед усіма! Дівчина підхопила з колін серветку й похапцем притиснула до рота, відсовуючись по стільцю ближче до Кая.
— Вибач, — без тіні каяття усміхнувся тигр. — Ти просто забруднилася.
Джо перевела пильний погляд із Вікс на Ніла. Дівчині явно не імпонувала така увага. Чого не скажеш про сина, який діставав від цього задоволення. За останні кілька хвилин він уже двічі торкнувся Лисиці. І це якщо не згадувати, що до цього хлопець відставляв для неї стільчик, насипав салат і наливав сік. Він навіть серветку не дозволив їй розстелити самостійно. Підозрюючи, що це все може означати, Джо ласкаво погладила русяве волосся.
— Синку, тобі заварити м’яту, мелісу й материнку?