Страница 24 из 61
Щоб не бачити примарного тіла на підлозі, з горла якого досі поштовхами виливалася на килим кров, Мейв крутнула головою. Від руху бісерини у волоссі дзеленькнули. Її посестра спішно роз’єднала зв’язку рук. Коло згасло.
Рафаель рішуче попрямував до сходів.
Добре, що Вікс цього не бачила. Спостерігати за батьковою смертю, не маючи змоги нічого зробити, — один із найболючіших досвідів, що лишається з тобою назавжди.
— Як ви себе почуваєте? Чи стане вам сил провести ще один ритуал?
— Сил-то стане. Інше питання, чи хотіла б я, — видихнула Мінерва, розтираючи долоні.
У коридорі стало відчутно холодніше. Прагнучи якнайшвидше залишити місце злочину, що після чародійницького втручання намагалося вирівняти енергетичний баланс, усі присутні одне за одним рушили рипучими сходами.
Їх чекало розчарування — другий ритуал не вдавався. Відьми спробували кілька різних зв’язок, насамкінець долучивши до дійства навіть вікланців, міркуючи, що бракує потужності. Проте нічого не змінювалося. Вони навіть обрисів тіла того, хто тут загинув, не змогли побачити. Зрештою Мінерва виснажено обіперлася об перила.
— Один або, я навіть сказала б, кілька енергетичних сплесків вичистили все, що можна було відтворити. Нічого не вдасться.
— Чистярі?
— Навряд. Вони знищують предмети, що містять у собі пам’ять, а також зачищають емоції, щоб про людину чи подію не лишилося й згадки. Смерть так просто не затерти, ви ж самі бачили. Але тут нічого немає. Особисто я не знайома з надприродниками, що на таке здатні.
Неро без особливих зусиль вислизнув із вигорілої ігрової. Він тернув об жовту стіну пальці, позбавляючись залишків гару та пилу. Його ікла відтягували нижню губу. Сфокусований і водночас злий погляд ковзав природним малюнком на дерев’яних дошках.
— Пожежа сталася давно, але із впевненістю відсотків на вісімдесят можу сказати, що вогонь мав чародійницьке походження. Вибух стався поблизу дверей. Найімовірніше, вогняна хвиля вдарилася в них і прочинила, розтікшись самою кімнатою. У коридорі її слід можна спостерігати лише навколо одвірка, а в ігровій усе згоріло вщент. Ну або ж залишки просто прибрали. Лишилися тільки плями від двох згорілих тіл і сліди від вогню на стінах. До речі, схожі відмітини були на «Тетері». Тож, думаю, винуватець очевидний.
— Думаєш, Віксена? — Насупившись, майстер обернувся до відьом. — Заклиначко Мейв, що скажете?
Провівши пальцями вздовж дерев’яних перил, жінка пішла в глиб поверху, уважно розглядаючи простір, дослухаючись до чогось, що було доступне лише їй.
— Суто теоретично, будучи дитиною, яка не контролювала власної сили, Віксена могла таке вчинити. Це пояснило б печать, що на неї наклали. — Не знайшовши нічого цікавого, Мейв обернулася. Зчеплені в замок пальці прогнулися в інший бік на рівні грудей. — Але в такому разі ви тільки уявіть потужність, якою вона володіє. Це наш рівень, якщо не вищий. А в нас, на секундочку, на розвиток своїх сил десятиліття пішли. Чого не скажеш про вас, майстре Рафаелю. Припускаю, що їй до снаги продемонструвати могутність древніх. Хоча це дуже лячна перспектива на тлі того, що вона встигла скоїти.
Неро зціпив зуби. Все його тіло тремтіло так, ніби він збирався виплюснути накопичену лють.
Або вгризтися в чиєсь горло
. Помітивши це, Рафаель наблизився до хлопця й міцно стиснув його лікоть. Він розумів, що спровокувало срібноволосого. Майстер також чув запах свіжої крові, але завдяки Мілениним блокаторам на нього майже не зважав.
Вікланець із ненавистю зиркнув на чужу руку, а зрозумівши, кому вона належить, винувато потупився. Намагаючись приховати втрату контролю, він відвів погляд на брудну лінію на шпалерах, яку сам же й залишив. Тінь штовхнулася носом у стегно.
— Як гадаєш, дівчинка вбила ніксівців чи вони згубили матір і забрали дітей? — запитала Мінерва, тим часом погладжуючи долоні пустотників, у такий спосіб підгодовуючи їх після складних ритуалів.
Зазирнувши до кімнати, Мейв замість відповіді пильно глянула в лазурові очі Гранатового женця.
— Ви ж переконані, що це були не ніксівці, чи не так?
— Так, — погодився Рафаель. — І причини на те дві. Перша — янгол зайшов у дім із вже матеріалізованими крилами, що суперечить закону про первинні сутності. Навіть якщо допустити, що батько Віксени належав до надприродників, у чому я особисто сумніваюся, розгулювати в людському кварталі з крилами за спиною — це вже пряме порушення, що веде в обійми пекельного ката. А кожен знає: перед цією тварюкою всі рівні, не тільки надприродники, а й люди. — Відьми кивнули. Покарання ката чи не найкраще утримувало надприродників від протизаконних учинків. — І це якщо закрити очі на те, що з крилами йому явно некомфортно. Із цього випливає друга причина — ми маємо справу не з янголом як представником світлової стихії, а з покручем. Те саме з іншими двома. Вони користуються магією світла, проте в неї вплетена темрява.
— Чар у генах надприродників так не працює. Зазвичай проявляється лише одна стихія. Якщо взагалі проявляється. Усе інше — аномалія. Або ж штучність. А втручанням у надприродне єство, щоб створити таке, займається лише одна організація. — Мейв звела очі до стелі й зітхнула, зачісуючи на плече волосся. — Отже, «Неіснуючий загін» знав про Віксену від самого початку. Але виходить, хтось мав вижити, щоб запечатати її сили й сховати в притулку. Дитина такого не зробила б. Мати?
— Її брат сказав, що мати загинула. Те саме з рештою членів сім’ї. Щодо запечатування — воно нібито сталося раніше.
— У такому разі прояснити ситуацію можуть хіба що чистярі, яким довелося тут прибиратися. Після чистки вони ще пів століття зберігають предмети з місця злочину на своїх складах. — Мейв сховала руки в згортках сукні, виставляючи плечі трохи вперед. — У вас є можливість потрусити їх в обхід НІКС?
Рафаель куснув іклом губу, прикидаючи подальші кроки та кого для них треба задіяти. Звісно, для Клану не було нічого неможливого, але зараз проти них грав час. І смерть брата.
— Після Рубіна лише одна людина здатна переконати беземоційних. Сподіватимемося, що їй удасться.
***
— Її хлопець з’явиться тут десь за пів години. Антидот до магічної несприятливості діятиме щонайбільше двадцять хвилин. Нам треба вивести її й повернути на місце до того, як хлопець прийде. Без застосування навіювання, бо двічі воно не спрацює. Впораєшся?
Маркус показав пальцем на дівчину, що робила замовлення в очікуванні своєї пари.