Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 15 из 61

— Не розумію, як Рубіновий жнець міг так по-дурному піти. Його всі вважали мало не другим Грандмайстром, а по факту якась соплива дівка змогла вколошкати, — прогиркав вікланець, що на тлі інших скидався на волохату горилу, яка замість свого вольєра забрела на елітний бал-маскарад.

Не встиг мовець завершити своє зауваження, як Тестас витягнув його з-посеред шеренги прихвоснів Маркуса й розбив міцною головою вікланця відполіровану червону плиту. Поверхнею потягнулися тріщинки, що тої самої миті заповнилися кров’ю. Ніхто не зрушив з місця. Не сказав ані слова.

Тестас методично бахкав чужою потилицею об підлогу з такою силою, що противник, окрім як регенерувати, більше нічого не міг удіяти. Від рухів куртка на плечах підмайстра тріщала. М’язи перетворювалися на адамант — хлопець переставав контролювати свою силу. Крутячись навколо двох вікланців, Тінь несамовито ревла, готуючись розірвати кожного, хто насмілиться втрутитися. Не те щоб хтось намагався.

— Досить, підмайстре Тестасе. Стань у стрій.

З бічних дверей поблизу трону — чорного громаддя, всіяного черепами, із високим круглим балдахіном над різьбленою спинкою і кам’яними згортками тканини, що стікали на чотири червоних клітинки, з’явився Грандмайстер. Позаду нього темною хмарою сунув Маркус.

Не піднімаючи голови, Тестас здавив обличчя горили, кришачи кістки обох щелеп. Потім, стоячи на одному коліні, він вклонився й повернувся до своїх. Дева та Маріо непомітно поклали долоні йому на лопатки.

— Статут Клану женців твердить, що жоден із підмайстрів не може засуджувати дії майстра, свого чи не свого, тим паче якщо той загинув, діючи в інтересах Клану. Якщо підмайстер не може дотриматися такої простої речі, розпалюючи вогонь незгоди в межах Клану, тоді він не гідний носити звання підмайстра Клану женців.

Підлога від Грандмайстра в напрямку тіла на квадратах укрилася льодовою кіркою.

— Айдар не підмайстер, Мігранде. Він лише кандидат. І я дуже шкодую, що дав йому долучитися до дев’ятки. Прийміть мої вибачення.

Маркус низько вклонився, а коли вирівнявся, уп’явся очима у вампіра першої терції, якого розглядав на дев’ятий підмайстерський ступінь. Стиснувши щелепи, він кивнув першим підмайстрам, без слів наказуючи викинути проблему геть із приміщення. Червоні проблиски в кобальтовому погляді не віщували нічого доброго.

Вікланець, який до цього часу нарешті прийшов до тями, попри свої габарити, здувся, ніби повітряна кулька. Усі в кімнаті розуміли, чим скінчиться його витівка. Рубелітовий жнець ні за що в житті не закриє очі на потрійне приниження.

Шах і мат.

— Підмайстре Неро.

Перший підмайстер Теодора вийшов із півкола наперед. Прихиливши коліно, він розправив поли куртки й схилив голову. Темно-сірі очі втупились у стик між квадратами. Він не хотів чути наказ Грандмайстра. Він був не гідний зайняти вакантне місце.

— Виконуватимеш обов’язки майстра своєї гілки до офіційної посвяти.

У повітрі просвистіло. Інстинктивно скинувши догори руку, підмайстер зловив металеве кружальце на вузлуватому чорному браслеті. На його долоні лежали Браслет багатоликості та Стоокий перстень Теодора — знак головного шпигуна. Неро стиснув зуби, по слову вичавлюючи з себе наступне речення.

— На коли нам готувати Ритуал спочинку?

— У зв’язку з останніми обставинами ми відтермінуємо цю подію мінімум до наступних вихідних.

Підмайстер повільно підвів голову й без остраху глянув прямо в багряні очі. Відверте знецінення його майстра випаровувало з Неро рештки терпцю. Ніби прочитавши бунтівні думки, що ще навіть не встигли до кінця сформуватися в голові вікланця, Клаус пояснив:

— Останню криваву колискову для майстра Теодора має проспівати Відьма глибин. Повір, підмайстре Неро, ти не хотів би стати свідком перших годин її жалоби за дитям, якого вона обрала для обіймів безсмертя.

Почувся схлип Деви. У погляді Неро майнула синь. Підмайстер кивнув і повільно підвівся.

— Розумію, що декому з вас тяжко, але я прошу не втрачати пильності. Від сьогоднішньої ночі весь Клан переходить у режим цілодобової бойової готовності. Донесіть це до нижчих ступенів і підданих. Крім того, доводжу до вашого відома, що на цей момент ми маємо офіційні домовленості щодо взаємної допомоги з відьмами панівного Південного ковена, дітьми природи, міченими зеленою рунною енерговишивкою на горлі, та низкою перевертенських кланів. Детальніше вам про це зараз розкаже майстер Маркус. І попереджаю кожного з вас: непослух або шкідництво каратимуться відповідно до пунктів статуту. Без вислуховування пояснень.

Після стислої оповіді єдиного присутнього майстра, який, на щастя, вклався у пів години, Неро одним із перших вилетів за межі шахівниці. Кров гупала у вухах. Йому бракувало повітря. Простір душив. Кроки стали невпевненими, тому хлопець лише пришвидшився, щоб його слабкості ніхто не побачив. Свої могли зрозуміти, інші, як-от Айдар, збиткувалися б, зачинаючи нікому не потрібні хвилі. Вікланці передусім цінували холоднокровність за будь-якої ситуації. Перший підмайстер не міг осоромити пам’ять колишнього Рубінового женця. Той завжди поводився гордо й велично. Навіть якщо при цьому в його животі зяяла діра, а рука трималася купи лише завдяки сухожиллю.

На вулиці трохи полегшало. Вікланець скуйовдив сріблясте волосся й завмер на тротуарі, затуляючи долонями очі. Цієї миті хтось штовхнув його плечем. Бігун у спортивному костюмі пробелькотів щось типу вибачення й чкурнув геть, боязко озираючись щокілька метрів. Клянучи себе, Неро простягнув руку до пантери, що стояла в нього за спиною, перетворюючи ту на туман і втягуючи в пальці. Бігун мав дрібку надприродної крові, раз помітив Тінь, але судячи з реакції, з прихованим світом знайомий не був.

Підмайстер поправив куртку. На внутрішньому боці пальці натрапили на сторонній предмет. Погляд просканував вулицю, проте бігуна вже й слід вихолов. Обережно відклеївши жовтий стікер, вікланець покрутив той у руках.

На перший погляд листочок був невинно чистим і рівним. Підмайстер потер його пучкою, ніби протираючи скло, на випадок, якщо папірець зачарований. Дива не сталося. Неро зіжмакав стікер у руці, але внутрішнє чуття змусило його зупинитися. Проколовши іклом палець, він притиснув ранку побіля правого нижнього кута.