Страница 18 из 149
Журнал розслідування – Запис 4
Піппа Фітц–Амобі
ВКП 04.08.2017
Запис розмови з Раві Сінгхом
Піппа
: Отже, скільки тобі років?
Раві
: А тобі навіщо?
Піппа
: Просто хочу зібрати всі факти.
Раві
: Так, сержантко. Мені нещодавно виповнилося двадцять.
Піппа
: *Сміється*. (Примітки на берегах: Боже! Як огидно звучить у записі мій сміх! Більше ніколи в житті…) Ти на три роки молодший за Села?
Раві
: Так.
Піппа
: Не пам'ятаєш, 20 квітня 2012 року він не поводився якось дивно?
Раві
: Ух ти, відразу з копита. М–м, та ні. Ми тоді рано повечеряли... о годині приблизно сьомій, а потім тато підвіз його до Макса. Він говорив з нами ніби як зазвичай. Якщо й замислював вбивство, ми цього не помітили. Сел був… радісним. Ось найкраще визначення, на мою думку.
Піппа
: А коли повернувся від Макса, як він поводився?
Раві
: Я в той час уже спав. Наступного ранку, пам'ятаю, він перебував у дуже піднесеному настрої. Сел — рання пташка. Він прокинувся, приготував сніданок на всю сім'ю, а потім йому раптом зателефонував хтось із друзів Енді. Тоді ми й дізналися, що вона зникла. Звичайно, радість з брата як вітром здуло. Він дуже занепокоївся.
Піппа
: Значить, ні поліція, ні батьки не дзвонили йому тієї ночі?
Раві
: Наскільки мені відомо — ні. Батьки Енді взагалі не знали Села особисто. Вони ніде не перетиналися, і в будинку він не бував. Енді або сама заходила до нас, або вони разом тусувалися у школі та на вечірках.
Піппа
: Як довго вони зустрічалися?
Раві
: Познайомилися перед Різдвом. Виходить, десь близько чотирьох місяців. У Села потім сталося декілька неприйнятих дзвінків від однієї з найкращих подруг Енді. Приблизно о другій ночі. Але у нього звук на телефоні було вимкнено — він і не почув.
Піппа
: А що далі відбувалося тієї суботи?
Раві
: Ну, як тільки дізнався, що Енді зникла, Сел буквально не злізав з телефону. Дзвонив їй кожні кілька хвилин. Постійно спрацьовував автовідповідач, але він вирішив, що якщо вона раптом відповість, то першою має почути його голос.
Піппа
: Стривай, то Сел сам дзвонив Енді?
Раві
: Так. Мільйон разів. Усі вихідні, а потім ще й у понеділок.
Піппа
: Якщо вбив людину, вочевидь не станеш їй телефонувати. Зрозуміло, що ніхто не відповість.
Раві
: Особливо якщо у тебе в кишені або в кімнаті захований телефон цієї людини.
Піппа
: Тим паче. Що ще відбувалося того дня?
Раві
: Батьки не дозволили Селові йти до Енді, бо будинок, напевно, обшукувала поліція. Тож він просто намагався їй додзвонитися. Я ще спитав у нього, де вона може бути. Він гадки не мав, зате сказав одну річ, яку я добре запам'ятав. За його словами, Енді завжди діяла обдумано. Могла спеціально втекти з дому, щоб декого провчити. До кінця вихідних він, звісно, зрозумів, що це не той випадок.
Піппа
: Кого ж Енді вирішила покарати? Його?
Раві
: Не знаю. Не став випитувати. Я Енді не дуже добре знав — вона всього кілька разів заходила в гості. Хоча припустив тоді, що цей «дехто» — її батько.
Піппа
: Джейсон Белл? Чому?
Раві
: Так, доводилося чути їхні розмови, коли вона приходила. Наскільки я зрозумів, у неї з батьком не найкращі стосунки. Але нічого специфічного пригадати не можу. (Уф! Хоч цей не плутає «специфічний» з «пацифічний».)
Піппа
: Мені зараз дуже потрібно щось специфічне. А коли поліцаї зв'язалися із Селом?
Раві
: У суботу вдень. Зателефонували, попросили зайти до відділення поговорити. Вони приїхали до нас о годині третій-четвертій. Ми з батьками пішли на кухню, щоб не заважати. Тож про що йшлося — не чули.
Піппа
: А Сел розповідав?
Раві
: Небагато. Він дуже розлютився, що розмову записували та...
Піппа
: Поліціянти вели запис? А це припустимо?
Раві
: Звідки мені знати? Ти ж у нас сержантка. (Примітка: може, це й дивно, але мені дуже подобається таке прізвисько). Сказали, стандартна процедура. Потім запитали, де і з ким він провів минулу ніч і в яких стосунках був з Енді.
Піппа
: А які у них були стосунки?
Раві
: Ну, я його молодший брат. Мало що бачив. Знаю точно одне: вона йому дуже подобалась. Він пишався, що зустрічається з найкрасивішою та найпопулярнішою дівчиною у класі. Тільки Енді завжди з усього робила проблему.
Піппа
: Тобто?
Раві
: Навіть не знаю, як пояснити. Думаю, просто вона з тих людей, яким спокійно не живеться.
Піппа
: А вашим батькам вона подобалася?
Раві
: Так. Батьки з нею чудово ладнали. Та вона й приводу не давала якось інакше ставитися до неї.
Піппа
: Зрозуміла. А потім? Коли його поліціянти допитали?
Раві
: Е–е, ввечері прийшли друзі — дізнатися як справи.
Піппа
: Тоді він і попросив збрехати, щоб алібі собі забезпечити?
Раві
: Напевно.
Піппа
: Як думаєш, чому він так вчинив?
Раві
: Навіть не знаю. Може, був сповнений емоціями після допиту. Або злякався, що стане підозрюваним, і вирішив таким чином підстрахуватися. Не знаю.
Піппа
: Якщо ми домовимося вважати Села невинним, у тебе є якісь припущення, де він міг бути в проміжок часу між виходом від Макса пів на одинадцяту і приходом додому за десять перша?
Раві
: Ні. Тому що нам він сказав, що вийшов від Макса за чверть першу. Можливо, заходив кудись один і тому знав: якщо скаже правду, у нього не буде алібі. Не дуже гарна картина вимальовується, правда?
Піппа
: Так. І брехати поліції, а потім підмовляти друзів, звісно, не варто. Тільки це не доводить його причетність до смерті Енді. Гаразд, ходімо далі. Що відбувалося у неділю?
Раві
: У неділю вдень ми з Селом та його друзями допомагали поширювати листівки про пропажу. Роздавали перехожим у місті. У понеділок у школі він просидів наче сім баб пошептали над ним. Тяжко йому довелося — навколо всі тільки про зникнення Енді й говорили.
Піппа
: Пам'ятаю.
Раві
: І поліцаї з'явилися. Я бачив, як вони шафу Енді оглядали. Ну а ввечері він був якийсь пригнічений. Тихий, але стривожений. Воно й зрозуміло — подруга зникла. А наступного дня…
Піппа
: Якщо не хочеш, про наступний день, можеш не розповідати.
Раві