Додж

Векслер запитав: — Тож, цей чоловік, навіщо він вам?

Замість того, щоб пояснювати, що вона приїхала до Аппер-Фолс, штат Вісконсин, щоб убити його, Марлоу сказала лише: — Це моя справа. Ваша — взяти гроші й не задавати питань.

* * *

— Про жінок, які так чинять, не часто чути.

— Так, справді, — розсіяно зауважив федеральний маршал Ед Грін. Судячи з усього, йому зник апетит. Половина бургера та більша частина картоплі фрі лежали на тарілці недоторканими.

Тоні Ломбарді хотів доїсти свій обід, але вирішив, що це буде виглядати непристойно — якщо він почне накидатися на їжу. — Жінки, які порушують закон, — думаєш про те, що вони знущаються над дітьми або стріляють у зрадливого чоловіка. А не про те, що катують людей.

Грін показав iPad.

На ньому було зображення з камери спостереження, на якому була жінка років тридцяти. У неї було густе руде й каштанове волосся, заплетене у тугий хвіст. Вона була в джинсах, світшоті та зношеній чорній шкіряній куртці. Чоботи. Причаївшись біля дверей невеликого складу, вона тримала пістолет.

— Схованка конкуруючої банди. Її найняли, щоб спалити її. Що вона й зробила. Потім вистрілила одному з охоронців у коліно. Не було потреби. Просто зробила.

— Як її звати?

— Констант Марлоу. Не Констанс. Констант.

— Ніколи про таке не чув, — сказав Ломбарді. — Це шрам на лобі?»

— Саме так.

Незважаючи на це, вона була вродлива. Можливо, це робило її ще вродливішою.

— Яка її історія?»

— З того, що я чув, у неї не все гаразд з головою. Вона просто, ну, погана. Соціопатка. До вісімнадцяти років півдюжини разів потрапляла до виправної колонії для неповнолітніх. Якийсь час була боксеркою. Хороша, але її дискваліфікували — занадто часто ігнорувала суддю. У спортзалах вона налагодила зв’язки — з мафією та деякими великими незалежними угрупованнями. Почала виконувати випадкові роботи. Це спрацювало: ніхто не підозрює, що жінка може вбити. Так вона зблизилася з моїм помічником.

— То що, бокс? Вона вміє давати прочухана. І влучно стріляє. Коли я перевіряв інформацію, вона випустила три кулі за п’ятдесят футів, і вони впали за кілька дюймів від моєї голови. Тільки це була пастка, яку вона влаштувала, щоб мене прибрати».

— З відстані п’ятдесяти футів? З пістолета?

— Так.

Пістолети були далеко не такими точними, як їх показували у фільмах.

Грін підняв брову. — За всіма правилами я зараз не мав би тут бути.

Ломбарді ніколи не стріляли, і він ніколи не стріляв зі своєї зброї за сім років роботи в HCSO. Дістав, але не стріляв.

— Ти впевнений, що вона полює на тебе?

Грін на мить замовк. — Приблизно тиждень тому пізно вночі я отримав від неї повідомлення. Смс. Вона сказала мені відступити. Це було її останнє попередження. — Він завагався. Потім додав: — І вона додала запис, який зробила, коли Джоанна її катувала.

— О, Боже мій. — У Ломбарді знову стиснуло шлунок, і він замислився, чи не знудить його.

Ні. Тримай себе в руках, заступнику. І він це зробив.

— Відійди, — прошепотів Грін, похитавши головою. Потім він знову зосередився. — Гаразд, Тоні. Це підводить нас до суті справи. Вона вирішила влаштувати нам… як би ти це назвав?

Заступник запропонував: — Розв’язку? Як на вулицях Доджа, у якомусь старому вестерні».

Грін посміхнувся, що сподобалося Ломбарді. — Мені це подобається. Стрільці… Гаразд, ми знаємо, що вона десь тут, у цьому окрузі. План такий самий, як і в будь-якому іншому розшуку. Ти й я, з трохи везіння, знайдемо її. Виклич підкріплення зі своєї групи, тактичне. Або WSP. Ми її затримаємо, і на тому все. Але…

— Проблема в тому, що вона теж полює на тебе.

— Правильно. Ось чому я зателефонував твоєму шерифу: я не знаю цю місцевість і мені потрібен хтось місцевий. Я хочу, щоб це був ти. Мені подобається твій стиль.

Він вважав, що це щось пов’язане з вітрильним спортом, але не хотів питати. Очевидно, це був комплімент.

— Але ти маєш знати, що є ризик. Я зрозумію, якщо ти відмовишся.

Отже, це була та частина, де перевіряли, на що він здатний.

Ломбарді згадав минулий тиждень: три випадки водіння в нетверезому стані, один випадок домашнього насильства, дві крадіжки в магазинах, голий божевільний, робота з передозуванням метамфетаміном і зниклий шестирічний хлопчик, якого знайшли за вісімнадцять хвилин. А, і ще волонтерство на сніданку з млинцями Благодійної асоціації, де він досить талановито поводився біля сковорідки.

— Я в грі, — сказав він. І здивував самого себе — і, судячи з усього, маршала теж — простягнувши руку для рукостискання, ніби вони щойно домовилися про взаємовигідні умови купівлі вживаного автомобіля.

* * *

В одні дні йому подобалася уніформа, в інші — ні.

Сьогодні був саме такий день.

Маршал Ед Грін виглядав як справжній слідчий. Саме таким, звичайно ж, Ентоні Ломбарді мріяв стати колись. Костюм чоловіка був темним і вишуканим, а накрохмалена сорочка — білою, наче купчасто-дощова хмара. Синій колір краватки нагадував шарф, який носив європейський генерал у фільмі, що вони з Джес нещодавно дивилися.

Коли вони зайшли на парковку, він замислився, чи не варто й йому одягнутися в цивільне. Але не був упевнений, чи варто про це питати.

Джессіка, вчора ввечері: — Ти виглядаєш нервовим.

— Справді? — відповів він. Відчуваючи нервозність.

— Не бійся. Він мав би дякувати тобі за допомогу.

Він погодився, що це правда. Він просто хотів переконатися, що цей незвичайний день пройде гладко, як гладь.

Він запитав Гріна: — Я занадто помітний?

— Що ти маєш на увазі?

— Форму.

Костюми Ломбарді були майже як нові, оскільки він носив їх лише до церкви та на весілля чи похорон.

Грін обмірковував це питання.

— Мабуть, краще залишити все як є. Мій значок тут не має великого значення. Ти в уніформі, це ніби… — Він шукав слово. — Підтверджує нашу легітимність.

— Звучить логічно.

Маршал сказав, що буде за кермом. Ломбарді в уніформі — це одне, але приїхати кудись на патрульному авто з розпізнавальними знаками могло б заздалегідь попередити Марлоу.

Добре придумано.

Чоловіки сіли в орендований Гріном автомобіль. Це був «Шевроле Малібу». Окрім патрульного автомобіля, Ломбарді ніколи не їздив на седані. У нього та Джес були позашляховики. Її був більшим, бо вона займалася садом і — коли приїжджали діти — виконувала роль таксі.