Юлія Розкішна

Глава 3

29 липня 2002 року відбулися мої арабські заручини. За мусульманськими традиціями, заручини є надзвичайно важливим етапом перед шлюбом. Саме тоді батьки нареченого офіційно домовляються про майбутнє одруження з батьками нареченої. У моєму випадку цю роль виконували мої бабуся та дідусь.

В ісламській традиції чоловік бере на себе низку важливих зобов'язань перед майбутньою дружиною. Одним із них є махр — весільний дарунок нареченій, який зазвичай має форму золота, коштовностей або нерухомості. Крім того, наречений зобов'язаний надати муахр — матеріальну гарантію для дружини на випадок розлучення, що може бути грошима або іншим цінним майном. Хоча варто зазначити, що іслам розглядає шлюб як священний союз і всіляко заохочує його збереження.

Ще до весілля майбутній чоловік повинен придбати власний будинок або квартиру, куди після шлюбу приведе свою дружину. При цьому житло облаштовується відповідно до її побажань та потреб. Також існує традиція виплати кали́му родині нареченої — як знак вдячності за виховання доньки та її перехід до нової сім'ї. До укладення шлюбу будь-які романтичні стосунки між нареченими суворо обмежуються традиційними нормами. Особливе значення мають і весільні прикраси: наречений дарує майбутній дружині дві каблучки. Першу — в день заручин як символ своїх серйозних намірів, а другу — в день весілля, коли вона стає його законною дружиною. Коли батьки Саїда домовились про заручини, в той же день Саїд прибіг до мене додому. Бабуся вдягла мене в шовкову сукню бежевого кольору і бежевий хіджаб. Саїд, в день заручин, подарував мені каблучку з білого золота з кристалами Swarovski.

Для Саїда це був найщасливіший день, а мене цей день став пам'ятним початком нового етапу життя, сповненого хвилювань...

У принципі, Саїд був гідною партією для мене. Красивий, розумний, працьовитий і перспективний. Він любив і поважав мене, був уважним, турботливим та вірним. А вірність — це саме та риса, яку я найбільше ціную не лише в чоловіках, а й у людях загалом.

За освітою Саїд був бухгалтером. Його родина мала власний бізнес — торговельну точку на ринку, де він працював разом із батьком. Мати та молодша сестра не працювали. Коли ж Саїд вирішив одружитися, він відокремився від батьківського бізнесу та відкрив власну торговельну точку, демонструючи готовність самостійно будувати майбутнє своєї сім'ї.

Водночас він займався придбанням квартири для нашого майбутнього спільного життя. Весілля було заплановане на 29 липня 2003 року, рівно через рік після заручин.

Проте, незважаючи на всі його беззаперечні переваги, всередині мене жило незрозуміле відчуття спротиву. Я не могла пояснити собі, що саме мене непокоїть. Здавалося, що все складалося правильно і логічно, але серце мовчало. Причину цього внутрішнього дискомфорту я не розуміла, а просто прислухалася до себе та своїх відчуттів.

Я неодноразово говорила з бабусею та просила її не видавати мене заміж. Але вона була непохитною і щоразу повторювала, що Саїд — дуже хороша партія для мене, такого нареченого ще потрібно пошукати! Алія також намагалася мене заспокоїти. Вона розповідала, що свого часу її теж видали заміж зовсім молодою — у сімнадцять років. Вони з чоловіком були ровесниками, і, за її словами, вона жодного разу не пошкодувала про той шлюб, адже їхні стосунки склалися щасливо, а між подружжям панували любов і взаєморозуміння.

Проте мене ці аргументи не переконували. Тоді я вирішила діяти по-своєму: якщо мене ніхто не хоче слухати, то я зроблю так, щоб Саїд сам відмовився від одруження зі мною!

Саме тому я навмисно обрала доволі сміливий для наших традицій весільний образ. Сукня кольору «бризки шампанського» відразу підкорила моє серце. Напівпрозорий корсет був рясно оздоблений камінцями, а фасон відкривав ноги, що для багатьох могло здатися занадто зухвалим і навіть викликом усталеним традиціям. Образ доповнював невеликий витончений шлейф, який додавав сукні особливої елегантності. Бретелі не проходять через плечі до спини, як звичайні лямки, а охоплюють шию ззаду. Завдяки такій конструкції виріз чудово відкриває плечі й спину, візуально подовжує шию та створює витончений, елегантний силует. До сукні такої моделі найкраще пасує бюстгальтер без бретелей, який забезпечує охайний вигляд і не порушує гармонії. До сукні я підібрала довгі мереживні мітенки того ж ніжного відтінку «бризок шампанського». Вони виглядали вишукано та гармонійно поєднувалися з усім вбранням. Фата також була виконана в тон сукні й прикрашена декоративними перлинами, які красиво переливалися при світлі. Замість традиційного оформлення я прикріпила до неї елегантний білий капелюшок-вуалетку, що надавав образу особливого шарму та аристократичності. Завершували вбрання ніжна бежева підв'язка та весільні туфлі на високих шпильках, оздоблені білим мереживом. Усе разом виглядало ефектно, незвично і зовсім не відповідало тому образу скромної нареченої, якого від мене очікували.

Я була впевнена, що такий вигляд неодмінно шокує родину нареченого і змусить Саїда переглянути своє рішення, тому й навмисно одягала цю сукню, коли приходив Саїд і говорила, що я буду на весіллі тільки в цій сукні, або не вийду заміж взагалі! Але життя, як виявилося, мало зовсім інші плани, тому що Саїд відповідав, що я маю право вдягати на своє весілля все, що захочу...

Зізнаюся, сцени ревнощів Саїду я теж влаштовувала регулярно. Логіка в мене була проста: якщо нам до весілля не можна вступати в інтимні стосунки, то звідки мені знати, що в нього нікого немає на стороні?

На це Саїд незворушно відповідав, що весь його час і сили забирає робота, адже хтось же має заробити на наше майбутнє житло, облаштувати його, та ще й знаходити час на спортзал, куди ми, до речі, ходили разом.

Але найбільше мене дивувала його любов до квітів. А ще й говорять, що араби не дарують квітів! Аякже! Щодня Саїд приносив мені букети червоних троянд і шоколад. Незабаром моя кімната почала нагадувати не житло, а філію квіткового магазину. Коли до нас приходили у гості друзі родини, жартома запитували, чи я квіткову галерею збираюсь відкрити? Спочатку троянди стояли у вазах, потім — у великих бутлях, а коли закінчилися й бутлі, довелося позичати ємності у сусідів!

Я неодноразово просила його припинити цей квітковий марафон, але Саїд був непохитний. І ось одного дня, коли він знову урочисто з'явився на порозі з черговим букетом троянд, моє терпіння остаточно капітулювало. Не придумавши нічого кращого, я взяла той самий букет і відшмагала ним Саїда по обличчю.

Мабуть, це був єдиний випадок в історії, коли чоловік постраждав від надмірної романтики, а троянди були використані не за прямим призначенням.

Коли дата нашого весілля із Саїдом невпинно наближалася, Саїд мене повів у Ювелірний салон, що б я могла вибрати обручку. Не дивлячись на те, що мусульманські чоловіки не носять обручки, я наполягла, що б Саїд також купив і для себе обручку, для того щоб всі бачили, що він не вільний! Саїд погодився: для себе я обрала обручку з білого золота гладку, але з невеликим смарагдом, який був розташований в середині каблучки ( мені не подобаються класичні обручки), а Саїд для себе обрав класичну гладеньку чоловічу обручку з білого золота, яка продавалась в парі з моєю обручкою. А вже перед самим весіллям, ми, як і належить за традицією, влаштували Ніч хни. Це своєрідний дівич-вечір, коли жінки та дівчата з обох родин збираються разом, танцюють, співають і розмальовують одна одній руки хною. В цей вечір я вирішила шокувати своїм виглядом майбутню свекруху та інших родичок Саїда: з'явилась у ніч хни у весільній білизні та атласному халатику з написом "Bride", який був мені завеликий, на той час, мій розмір був XS (низ), але пишний бюст, яким могла похвалитись не кожна 16-річна дівчина, робив мою фігуру не пропорційною, тому мені важко підібрати одежу... Втім, всі зрозуміли що такий сміливий вигляд був моєю провокацією, тому ніхто і не звернув уваги.