Страница 70 из 77
Епізод дев’ятий. Голка в сіні
Час: 02:12
— Де ти його востаннє бачив? — Сірий тягнув велосипед разом із власником, і той, спотикаючись, з усіх сил намагався не впасти. Лисий і Доцент ішли слідом. Хурделило, сніг боляче сік по обличчю, засипав дорогу.
— Ну отам, — захекавшись, показав Коля. — Отуди пішов. Через поле.
Три постаті, розділившись, кинулися у вказаному напрямку.
— Сліди шукайте! — крикнув Сірий і його голос за мить розтанув у шумі вітру. — Надіюсь, ще не встигло замести…
Коля стояв, обпершись на велосипед, і дивився, як троє чоловіків бігали туди-сюди по полю, опустивши голови. Не можна було визначити точно, скільки часу минуло, але мороз проникав усе глибше, заганяючи жала під шкіру. Починало трусити. Коля загорнувся щільніше в пальто й почав пританцьовувати. Раптом один із силуетів зупинився й крикнув щось. Слова було важко зрозуміти, а через шум вітру це видавалося зовсім нереальним. Але старший зрозумів. Удвох вони підбігли до того, хто кричав і разом рушили далі. А за хвилину пролунав ще один вигук, який Коля теж не зрозумів.
— Він живий? — запитав Сірий у Доцента, який саме обтрушував із Кості сніг, і впав поруч на коліна. — Ну?
— Не знаю… — той ляснув хлопця кілька разів по обличчю й, не помітивши реакції, відгорнув рукав куртки, намагаючись знайти пульс. — Не знаю, він холодний… Але пульс… Пульс, здається, є…
— Лисий, допомагай. Понесли його… — Сірий підняв тіло із землі. — Бери, отак. Швидше, швидше…
Коля стояв, зачудовано спостерігаючи, як троє несуть четвертого, спотикаючись і зриваючись із ходьби на біг.
— Грузи його на велик, — почувся голос Сірого. — Отак.
— Ми реквізуємо транспортний засіб, — пояснив Доцент Колі, який досі не міг уторопати, що й до чого. — Дуй за нами.
Ошелешений, той слухняно рушив слідом, уперше по-справжньому злякавшись утратити свій велосипед.