Кораблядство

Намагався пригадати деталі з нашої останньої розмови

з ним. «Так, можливо якась робота і була, — відповідаю, —

185

але, найімовірніше, через неї мені з поліції і дзвонили. Він

попереджав, що зі мною можуть зв’язатись. Після тої розмови більше його не бачив. Ніхто не бачив. Його навіть дівчина шукала».

— Дідько! І що в нього в голові?

— Те, що й у мене — ні хрєна. Як і у будь-якого двадцятип’ятирічного хлопця без конкретної мети та плану

на це безглузде переведення повітря та простору.

— Знову себе недооцінюєш.

Ти все ще намагаєшся змусити побачити щось більше.

Але мене не зупинити: все продовжую змішувати егоцен-тризм, самокритику та віскі з льодом у нашому нічному діалозі, що, як і належить нічним діалогам, веде в нікуди і зникне в перших променях світанку.

— Ні, я просто тверезо оцінюю свої вчинки. Різниця

між ним і мною полягає лише в тому, що він був ідіот з пунктиком на наркотики, а я — ідіот з пунктиком на секс.

— Але все можна змінити. Завжди.

— Хотілося б розділяти твій оптимізм. Але щось все

більше переконуюсь, що ми — не більше ніж раби своїх зви-чок. Так, можна змінити «хазяїв», але вільними нам не стати ніколи.

Ти розчаровано видихнеш і знову подивишся на вечір-нє одеське небо. Мені вкотре стане незручно за свої слова.

— Все це — неважливо. Моя хвороблива філософія

не змінить того факту, що я твій друг. І якщо буде потрібно, завжди допоможу. Як і ти завжди допомагала мені. Хоч живи

в мене вдома, як хочеш. Все одно я туди ніколи не повернусь.

На цих словах я розплющив очі. Дуже довгий сон. Один

з небагатьох, що я запам’ятаю.

Очікуючи в черзі щасливчиків, що закінчують цей

контракт, побачив того самого італійського офіцера. Він по-186

сміхнувся і помахав мені. Я зробив те саме і на цей раз нічого не відчув. Зовсім нічого. Ось і все, подумав. Озирнувся

на людей навколо. Той самий філіппінець тягнув із собою

з Америки тридцятидвохдюймовий телевізор. Хтось кричав у свій телефон. Мені й самому захотілось закричати від

радості. Але замість того я дістав мобільний і відкрив її про-філь в Інстаграмі. Ну що, прощавай, центр мого мікрокосму

на цьому кораблі.

Але перед тим, як назавжди видалити, відправлю їй останнє повідомлення:

Дорога Кайла,

Знаю, що це дивно і вже, напевно, не має значення, оскільки все було сказано два місяці тому, але мені це потрібно.

Я завжди жив за принципом «краще зробити щось і пізніше

шкодувати, ніж не робити і шкодувати». Можливо, принцип дурний і мені варто було б подумати над тим, що виби-раю своїм життєвим кредо, але я чесно дотримуюся своєї при-роди. Напевно, як і всі ми. Тому ти зараз читаєш цього листа.

Не потрібно відповідати, я просто відчуваю потребу зробити

це і зникнути, перш ніж ти забудеш моє обличчя.

Дякую тобі, Кайла.

Як я вже говорив, коли ми по-справжньому розмовляли

востаннє, ти — найкращий спогад, який я заберу з цього місця. Навіть якщо тобі не випало відчути і десятої частини того ж, мені цього вистачить. Від нерозділеності спогади

про тебе не стануть менш щасливими.

Як я казав востаннє, коли ми розмовляли одне з одним, будь щаслива. І сподіваюся, що ти дійсно такою є.

Бо вірю, що ти на це заслуговуєш. І я теж заслуговую

на щастя.

Дякую тобі, що, можливо, навмисне чи несвідомо показала мені це. І вибач за все, шо було після розлучення. Знаю, 187

в цей дурний збіг обставин повірити важко. Пробач. Пробач

за все. І ще раз дякую.

Прощавай назавжди і насолоджуйся контрактом.

Що б це для тебе не означало.

Дякую за спогади,

Той хлопець.

Вона поставила сердечко. Я посміхнувся і видалив її номер зі списку контактів, а також зі всіх мереж, що тільки міг, поки пристань віддалялась у дзеркалі заднього виду автобуса. Відклав телефон вбік і відкрив «Смерть перед сніданком» Хемінгуея.

Закінчення однієї історії — це завжди початок для іншої. І так буде, поки не закінчусь я сам.

Зміст

Усе передбачало біду. 13 грудня ..................................... 5

Глава 1. Політ під три чорти. Вересень .................................... 10

Глава 2. Початок корабельного буття

і чутки, чутки, чутки... .................................................. 25

Глава 3. Жовтневі сни та втрата розуму. 21 вересня ............ 29

Глава 4. Закоханість від байдикування. Жовтень ................. 35

Глава 5. Емоційні гойдалки

з видом на Халіфакс. 14 жовтня ................................. 51

Глава 6. Шарлоттаун і захист свого .......................................... 57

Глава 7. Квебек і питання, до якого ми всі

рано чи пізно приходимо ............................................. 61

Глава 8. Найгірший спосіб

сказати «До побачення». 24 жовтня ....................... 68

189

Глава 9. Краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і пошкодувати ................................... 79

Глава 10. Рай консюмеризму.......................................................... 81

Глава 11. Заходимо на нове коло .................................................. 86

Глава 12. Ніхто не залишиться без розбитого серця ............. 91

Глава 13. Кораблядство .................................................................. 94

Глава 14. Все відбувається в крю-месі. 10 листопада ............. 110

Глава 15. Рано чи пізно корабель і тебе зламає… ................... 120

Глава 16. Кінець початку. Грудень .............................................. 128

Глава 17. Вічні загадки корабельного побуту. 8 грудня ....... 137

Глава 18. Початок чогось нового… 9 грудня ........................... 142

Глава 19. Не тільки ти можеш грати в цю гру. 13 грудня ..... 155

Глава 20. Знову ти. 15 грудня ....................................................... 160

Глава 21. Посуд для наших дорогих гостей ............................. 166

Глава 22. Центр моєї реальності. 20 грудня ............................ 178

Глава 23. Січень. Завершення однієї історії —

початок іншої .................................................................. 181

УДК 821.161.2’06-32

К67

Кондратов С. В.

К64

Кораблядство : повість / Сергій Кондратов. — Київ : Видавець Корбуш, 2024. — 192 с.

ISBN 978-966-2955-60-6

УДК 821.161.2’06-32

Марк змушений повернутися на ненависну роботу без можливості втекти. Посеред океану він знаходить новий стимул у закоханості. Але розбіжності в менталі-теті з дівчиною з Буенос-Айресу стають для простого хлопця з українського села