Кораблядство

— You don’t know anything. I am really not anything special, just normal.

107

Я посміхнувся, а про себе і взагалі залився реготом.

Я точно знаю, про що вона.

— What should I know about?

Пауза. Вона протяжно перевела подих.

— You don’t know how wonderful you really are. Only one here, in this place.

— No way, I am not. I am just normal.

Вона заливається голосним сміхом. Настільки голосно, що аж прикрив їй рота, аби не почули. Стук у двері.

«One minute!» — крикнув я, і Кайла злетіла на підлогу, схопивши розкидані спідницю, блузку і спіднє, намагаючись залізти під ліжко. На жаль, отвір під ним занадто ву-зький, аби кому-небудь ширше за сантиметрів п’ятнадцять

було можливо сховатися. Постукали ще раз.

«One moment, please! I need to put on my clothes!» —

сердито прикрикнув я, а сам уже уявляв, що буду розповідати батьку, коли проситиму грошей на виживання.

Кайла прилинула до кутової стінки, одразу за торше-ром, і навіть дихання затримала, намагаючись злитися з інтер’єром. На мій подив, в інтер’єр цієї кабіни напівгола дівчина вписувалася просто чудово. Хоча, можливо, напівгола

дівчина вписується чудово в будь-який інтер’єр.

Я натягнув джинси, майку і найхворобливіший вираз

обличчя, на який був здатен, та відчинив двері. Жінка років

тридцяти з копійками з досить роздратованим виглядом за-сунула ватну паличку мені в ніс та навела на пластмасовий

«пістолетик», для вимірювання температури. Серце шалено калатало. Вперше в житті дівчина ховалася під моїм ліжком. Ну, майже під ліжком. Охоплював стан істеричної ве-селості. Подумаєш, випруть з корабля, зате історія яка буде!

(Аби тільки вона не зайшла до кімнати. Аби тільки вона

не зайшла до кімнати. Аби тільки…)

108

— Нові симптоми? — спитала медсестра, записуючи

щось у медичний журнал.

— Та ні, все те саме. — Здавалося, зараз точно впаду. —

Голова болить тільки.

Видно, задоволена моєю відповіддю, медсестра тільки

махнула головою і зникла. «See you. Thank you for everything!

I really enjoyed it!» — замикаючи двері, гукнув у коридор.

Позаду мене почувся пригнічений сміх.

Я повернувся до моєї любові і притиснувши долоні

до її губ, знову переніс її на ліжко.

— You are anything, but normal, — шепотіла вона крізь

мої пальці, поки я повертав її на попереднє місце. «Ти навіть

не уявляєш, наскільки», — подумав про себе і посміхнувся.

Кайла посміхнулась у відповідь, розсудивши, що моя реакція призначалась їй.

Ти в мене закохуєшся, я це відчуваю. І коли почуття

в тобі розквітне, я розіб’ю тобі серце. Навіть якщо в проце-сі доведеться розбити його собі.

Все відбулося десять хвилин тому, а вже здається вигадкою. І так хочеться зберегти, врятувати від забуття емоції, поки вони не перетворилися на закам’янілі спогади. А тому

записав усе дослівно, навіть перекладати не хочу. Ти писала, що тобі подобається такий стиль більше. Ніби серіал

із субтитрами в голові. Тільки ось не хочу я жити в серіалі.

Хочу — в меланхолійно-щасливому романі Муракамі. Де нічого не зрозуміло, але все на своїх місцях.

Але це не про нас. Боюсь, закохався в майже жіночу вер-сію себе. Щонайменше, себе річної давності. Версію того му-дака, який телефонував тобі вранці, аби розповісти, де і з ким

зрадив дівчині. Звичайно, багато чого в ньому мені подобалось, але насправді, я би його зараз відпиздив. І як і його, я ненавиджу Кайлу майже так само сильно, як і люблю.

109

Глава 14

Все відбувається в крю-месі. 10 листопада

Правильно кажуть: помсту потрібно подавати холодною. Ти й сама мені так казала у класі восьмому, я пам’ятаю.

Але от проблема: я занадто далеко від даного агрегатного

стану — гнів, страх та закоханість буквально вирують усередині мене і готові вихлюпнутися кожної секунди. Мені

хочеться кричати Кайлі в обличчя, як я її ненавиджу, і хочеться обіймати і ніжно шепотіти, як її люблю. Іноді одночасно. Відчуваю себе жалюгідним гімном, що не здатне при-боркати хвилю почуттів, що нахлинула. А тому продовжую

посміхатись і цілувати її, раз за разом прокручуючи в голові план наступних дій.

«That was the best quarantine in my life. Can get more of that? My medical condition really need this», — пишу я.

«Everything to keep you sane baby, — прийшло у відповідь. — But…I almost pee in my pants anyway when the doctor came».

«Oh my god! Thank you for all sacrifices you are doing for me», — відповів я і, відкинувши телефон на подушку, тут же заснув.

Так, помсту потрібно подавати холодною, спало мені

на думку, поки останні залишки свідомості упливали під шум

прибою. І поки я ось остигаю, змушую себе насолодитись

Кайлою сповна.

— Ok, sweetie, — відповідає Анрі. Його очі усміхають-ся мені крізь блакитні скельця круглих окулярів.

Немає кращого помічника в справах любові та помсти, аніж той, хто хоче тебе трахнути, і при цьому достатньо чесний або скажений, аби в цьому зізнатися за першої ж зустрічі.

110

В цьому ж випадку підходили обидва варіанти. Окрім цього

простого факту, сказати щось напевне про Анрі було важко.

Взагалі важко сказати, що на цьому кораблі забула людина з особистими фотографіями одного з боснійських прези-дентів, яка витрачає в казино вдвічі більше, ніж має заробля-ти на своїй позиції за місяць та, до того ж, регулярно отримує

цікаві телефонні дзвінки від поліції. Напевно, історій у за-пасі у нього немало, проте тут він усього лише другорядний

персонаж моєї історії і зараз для неї має значення лише один

факт його біографії: як бойфренд метроді (боса всіх наших

босів) Анрі мав доступ до людей та місць, до яких подібним

до мене простим смертним вхід заборонено.

— Ok, sweetie, I’ll do it. But what will I get in return? —

сказавши це, він спробував покласти свою руку на мою, але

я був меткіший і його долоня голосно ляснула по порожньо-му столу.

— Me eternal friendship, of course! — посміхаючись, відповідаю я.

Анрі лише фиркнув у відповідь.

— What are you doing here? — Над нами невдоволено, наче суддя, височіла Марі. — Again you are assaulting my little brother? — останнє слово вона наче навмисно вимов-ляла з надмірним зімбабвійським акцентом.

— What? — відповів Анрі — We were just talking how we want to have a good threesome with blackie like you, Mary.

How much do you want?

— Tsss… Aaa — тільки й відказала дівчина. Вона завжди робить один і той самий звук, коли злиться або готуєть-ся когось образити.

— I don’t sleep with white guys, — відповіла наша подруга і показала мізинець. — You know that. I am not able to feel anything.

111

Усе ж таки останній варіант, подумав я. Анрі розсміявся ще голосніше:

— I wouldn’t mind to try black guy either. Always wanted to try an Oreo.

Ок, подібний діалог вже чув, подумав я і, попрощав-шись, вирушив на пошуки своєї коханої. Як зручно, що працює вона саме тут — в crew mess.

Кайла сиділа за столом сама і перечитувала повідомлення. Дідько, треба було більше займатися іспанською.

— Excuse me, miss?

— Hmm?

Знайоме заспане личко з повними, наче у милого хом’ячка, щоками фруктів розгублено обернулося до мене, і ще до того, як вона сфокусувала на мені погляд, я чмокнув її в губи.

Прикриваючи рота, аби не розплювати залишки їжі, вона голосно захихотіла:

— I didn’t realize it was you!

— Are there many guys trying to kiss you in the morning? — Я пригорнув її і поцілував ще раз, по-справжньому. Хм, вівсянка з яблуками та молоком — непоганий вибір.