Кораблядство

усвідомлював сказане.

— Може, все-таки до мене? В гостях ще не була, а в мене є так багато чого показати, — мало замислюючись

над сказаним, їй на вухо приговорював я.

— Ти ж казав, що ти джентльмен? — прошепотіла вона

у відповідь.

І я вдався до важкої артилерії: повільно цілуючи її, поступово видихав охоплене жагою повітря просто на її шию.

Кайла тихо застогнала.

53

Ти, до речі, перша, хто обмовилась мені, наскільки

це ефективно. Під час нашої першої «статевої вечірки»

в Одесі. Доволі іронічно, що найкращі поради до сексу мені

дала дівчина, з якою і сексу у мене ніколи й не було.

Але прийом цей мене майже ніколи не підводив.

— Я просто… не підготувалася, — відповіла вона, і в її голосі зовсім не залишилось спротиву.

— Пішли, підготуєм тебе на місці, — відповів я і, взявши Кайлу за руку, вирушив униз коридором.

— Добре, але почекай, мені треба дещо зробити, —

відповіла вона і, м’яко звільнившись від моїх обіймів, забіг-ла до себе в каюту.

Вона з’явилася за хвилин десять. В іншому одязі і без ма-кіяжу. Я вже настільки звик до цих легких дощових розводів

на її білому личку, що перестав сприймати їх як щось чужорідне.

— Пішли, — тільки й сказала. Я намагався щось говорити, поки звивистими коридорами рухалися до моєї каюти, але навіть сам себе не слухав. Не слухала, напевно, і Кайла.

— Ти маєш зрозуміти, що я не шукаю нічого серйоз-ного, — підходячи до дверей моєї каюти, вимовила вона. —

Я тут менше трьох тижнів і не шукаю нічого такого.

Я завмер. А я, сам я що шукаю? Потрібно мені щось серйозне? Чи просто граюсь у закоханість, аби вбити ці шість

місяців?

— Не хвилюйся, я не дитина, можу дати раду собі

та своїм емоціям, — відповів я, зачиняючи за нами двері. Хотілося додати щось іще, та вона затулила мій рот губами, пе-ребивши на півслові. Я тут же забув, що хотів сказати. У важливі моменти мені катастрофічно не вистачає цієї важливої

навички — тримати свої думки при собі.

Я намагався робити все спокійно. А все одно руки

тремтіли, поки я метушливо знімав з неї одяг. Давно тако-54

го зі мною не було. Ось вона переді мною. Навіть занадто

білосніжна, м’яка, сяюча в напівсвітлі світильника шкіра, ще більш повніші, ніж здавалось під одягом, груди та зовсім трохи помітна складка на животику — вона не була занадто спортивною, проте вабила мене більше, аніж хто-небудь до того в моєму житті.

Ми залишились в самих шкарпетках. «Нам на другий поверх», — показав я на приліжкову драбинку і відчув себе неймовірно по-ідіотськи. Наче в той раз, коли привів дівчину

з побачення в квартиру до мами, щоб узяти подушки, покрива-ла та спальник, а потім повезти на іншу квартиру, аби ми могли

переспати. Дорогою треба було ще пояснити, що ліжка на новому місці ще немає, а тому спати доведеться на спальнику.

До речі, на тому самому, де ми після влаштовували

вечірки.

Згадуючи цю історію, я дивився на складки талії дівчини, які з’являлися і зникали, коли вона піднималася сходинками, на її рожеві шкарпетки і відчував, як мене накривав

комізм того, що відбувається. Найгірше те, що в мене про-падав настрій.

Я цілував її в шию, прислуховуючись до її дихання і намагаючись відволіктись від шаленого ритму мого серця. Обличчя горіло, а ноги вкрилися холодом. Один із наших друзів розповідав про подібний не дуже вдалий перший досвід

зі своєю дівчиною. Так, перший раз у багатьох невдалий. Але

це ж для мене далеко не вперше.

І Кайла, як виявилось, не моя дівчина. Треба було щось

робити.

— Допоможи мені, — прошепотів їй на вухо і хотів був

додати якоїсь романтичної маячні типу «я занадто пережи-ваю поруч з настільки прекрасною дівчиною», але вона вже

перевернула мене і взяла ініціативу. Минуло кілька хвилин

55

і я ввійшов в неї. «Ти найбільший з тих, хто в мене був», —

промуркотіла вона. Цікаво, скільком вона казала ці слова.

Я тут же намагався відігнати геть цю думку.

Вона кричала всілякі нісенітниці, як це буває. Іноді

переходила на іспанську. Жаль, що тоді я її ще не розумів.

Я намагався ні про що не думати і лише дивився на химер-ні вирази, що з’являлися на обличчі дівчини, якій я так хотів приписати роль тієї єдиної.

Але це всього лише моноспектакль.

— Are you ok? — спитав я в неї, переводячи подих.

Вона лежала, височіючи наді мною, і притискала мою голову до грудей. — Дивна у нас поза. Наче це ти тільки що мене

трахнула.

— Ну, так в принципі й було, — відповіла вона. — Але

мені сподобалось.

— Правда? Будь-ласка, не кажи чогось через те, що здається, ніби я хочу це почути. Я знаю, що буваю дивним, набридливим, занадто балакучим, а часом все одразу і…

— …і це ти мені зараз вирішив приклад про демонструвати?

— Хах, — підстрибнув я, — намагаюсь сказати, що хочу, аби ти була зі мною чесною. І я можу бути краще…

чорт, не зовсім те…навіть не можу повноцінно висловити

емоції. Клянусь, у моїй голові й моєю мовою це звучало набагато краще, — я роздратовано розкуйовдив рукою своє волосся і притиснувся до її ніжного тіла. — Просто… прошу, будь чесною. Я дорослий хлопчик, можу впоратися зі своїми почуттями, — повторив я, позіхаючи. Я сам не знав, кажу

це для неї чи більше для самого себе.

— Не хвилюйся, мене би тут не було, якби ти був

би мені не цікавий, — відповіла Кайла, і я відчув зростаю-че напруження її обіймів.

56

Я вперше бачив її серйозною. Наче доросла жінка, що звикла прикидатися незрілою дитиною, зненацька вирішила припинити гру.

— Тільки з одним у мене проблема: ти не використав

презерватив. Навіть не спитав мене. А що як я (чи ти) вже

переспала з половиною корабля?

— А ти думаєш, я переспав? На цьому кораблі я був

тільки з тобою.

— Знаю, я не до цього…

— Ну і я не думаю, що ти з половиною корабля спала. Якби думав, ми би тут не були, — відповів я, і міг голос

здався трохи жорсткішим, ніж я очікував. Вона мала рацію, і це очевидно, але дитяча впертість і ревність не давали мені

цього сказати. Час перестати самому собі протирічити. Я голосно видихнув.

— Ти права. Вибач. Повинен був спитати. Занадто

сильно хочу тебе, а тому останні клепки в голові перегоріли

від збудження. Але це не виправдання. Я перевіряюсь у лікаря кожен місяць, і якщо хвилюєшся, ми можемо…

Вона знову перервала мене поцілунком. Найрозумні-ший спосіб попросити мене замовкнути.

— Мені не сподобалось, що ти не спитав мене. Але я вірю

тобі, — шепотіла вона, поки я засипав під ніжні вібрації її голосу. Мені снився Халіфакс і мокрі поцілунки під стукіт дощу.

Глава 6

Шарлоттаун і захист свого

Я прокинувся один. Кайла не відповідала на повідомлення. Телефон також був зайнятий. Де вона? З ким? Просто

працює чи вирішила в такий спосіб все припинити?

57

«До неї сьогодні приходив якийсь офіцер», — сказала

Марі, поки ми мили підсобні приміщення.

Вдихати кисло-солодкий запах затхлої їжі ніколи

не було уявленням про роботу моєї мрії, але тепер я хоч

думав відволіктись від нового якоря, що стискав мені груди. Марі жила з нею в одній каюті і, як подруга по нещастю

під назвою рум-сервіс, по крихті ділилася враженнями

про іншу Кайлу. Ту, якої я не знав.

— І що вона?

— Її тоді не було. Він залишив паперову троянду і пішов.

Я намагався не думати про це. Відчайдушно перенаправ-ляв уяву на спогади про дитинство, плани на майбутнє, під-раховував гроші вже зароблені і ті, які ще можу заробити.