Страница 39 из 40
— Я там довго не затримаюся, тож залишайся тут.
Знайшовши потрібні двері, натиснув ручку й увійшов.
Глорія схопилася з крісла, страшенно збліднувши та від здивування роззявивши рота.
Феннер зачинив за собою двері та обперся об одвірок.
— Не завдавай собі клопоту знімати панчохи, — попередив він. — Ми з тобою трохи побалакаємо — оце й усе.
Вона знову впала у крісло.
— Не зараз, — сказала, і голос її звучав напружено. — Вже пізно... Хочу спати... І втомлена. Я попередила там унизу, щоб мене не турбували.
Феннер вибрав собі стілець навпроти неї і сів. Збив капелюха на потилицю й поліз рукою в кишеню за сигаретами. Простягнув їй пачку.
Глорія вигукнула:
— Забирайся звідси! Іди геть! Не маю бажання...
Феннер спокійно намацав сигарету й засунув пачку знову в кишеню. І так само спокійно сказав:
— Закрий рота!
Неквапно запалив, випустивши хмарку диму в стелю.
— Зараз ми з тобою трохи побалакаємо. Спочатку говоритиму я; потім — ти.
Вона демонстративно підвелася з крісла і попрямувала до дверей, але Феннер наздогнав її, ухопив за руку і розвернув до себе. Жінка нерозважливо спробувала уп'ятися гострими нігтями йому в обличчя, але він перехопив зап'ястя й затиснув її долоні в своїй; іншою навідліг вліпив ляпаса. Чотири червоні смуги проступили на щоці Глорії, а вона спромоглася лиш охнути.
Він відпустив її руки і грубо відштовхнув од себе.
— Сядь і не дзявкай!
Жінка слухняно сіла, тримаючись рукою за щоку. І просичала:
— Ти ще пошкодуєш за скоєне!
Феннер умостився на стільці так зручно, що він аж скрипнув.
— Це ти так вважаєш, — сказав, позіхнувши. — Дозволь оповісти тобі маленьку історію. Це — оповідка про нехорошу маленьку дівчинку та китайця. Вона тобі сподобається.
Глорія стиснула кулаки, й поклала їх на коліна.
— Припини! Я знаю все, що ти хочеш сказати! І не бажаю цього слухати!
Детектив тим часом продовжував:
— Для тебе не існувало нікого, крім Чанга. Він здавався тобі усім. Коли Карлос його вбив, життя для тебе скінчилося. Ніщо вже не мало значення. Ти жила лише для того, аби поквитатися з Карлосом, який відібрав у тебе єдине, що хоч трохи прикрашало твоє жахливе життя. А саме так і було; еге ж?
Вона затулила обличчя руками, і, здригнувшись, проказала:
— Так.
— Ви з Тейлером ненадовго поїхали в Нью-Йорк. Але ти не змогла розлучитися з Чангом навіть на тих кілька днів. Отож, твій китаєць прибув і зустрівся з тобою, коли Тейлер був чимось зайнятий. Карлос вислав услід двох своїх кубинців: ті вистежили і вбили Чанга. Це також правда, чи не так?
— Вони увірвалися вночі, коли ми були разом, — зізналася Глорія. Голос її звучав безбарвно. — Один з них тримав мене, поки інший перерізав Чангові горло. Я бачила все на власні очі. Вони ще сказали: якщо він пручатиметься, то вб'ють і мене. Отож, Чанг просто ліг на ліжко й дозволив тому огидному кубинцеві перерізати собі горлянку. Він ще примудрився посміхнутися мені, коли вони це робили з ним. О, Боже, якби ти бачив те все! І спостерігав, як спокійно лежав Чанг, коли кубинець схилявся над ним. І зафіксував раптовий вираз жаху та болю в ту останню мить! Я нічого не могла вдіяти, але заприсяглася, що помщуся Карлосові: знищу все, що будь-коли належало йому.
Феннер знову позіхнув. Почувався геть утомленим.
— Ти погана дівчинка, — констатував. — І я не можу тобі співчувати, бо ти завжди думала лише про себе. Якби лише захотіла, то давно б помстилася — навіть якщо б також загинула. Одначе тобі не вистачає мужності втратити те, що маєш. Отож, ти сплітала складні плани, як не втратити Тейлора й водночас спекатися Карлоса.
Глорія почала плакати.
Детектив вів далі:
— Поки усе це тягнулося, Тейлер знайшов собі нову лялечку, бо був також далеко не святим. Тейлор зустрів дівчину на ім'я Ліндсей. Можливо, це сталося на одній з вечірок. Ліндсей йому сподобалась, і він умовив її поїхати до себе. Знав, що на той момент тебе в будинку нема, тому й запросив. Лише здогадуюся, що було далі, — це ти мені можеш розповісти. Там він на неї накинувся, чи не так? Ще й користуючись тими своїми звичайними штучками... різками, тобто.
Глорія продовжувала плакати.
— Отож, він перестарався, й дівчина померла. Коли після вбивства Чанга ти повернулася, то побачила, що Тейлор з трупом на руках метушиться в кімнаті. Це ж було так?
— Так.
Вона приклала носовичок до очей, розхитуючись туди-сюди на стільці.
— Отож, ти побачила, що Ліндсей мертва; до того ж, уся побита й порізана. А тепер, крихітко, твоя черга розповідати. Ну ж бо, кажи! То що ти тоді зробила?
Глорія прошепотіла:
— Ти й так усе знаєш — навіщо питаєш?
— Але чому ти прийшла до мене?
— Я чула про тебе. І подумала: ось шанс врятувати Гаррі й покінчити з Карлосом! Подейкували, що ти крутий хлопець і ні перед чим не зупинишся в розслідуванні. Тож одягла чорну перуку, дістала скромний одяг і прийшла до тебе. Я вважала, якщо ти....
— Ти прийшла до мене як Мерієн Дейлі. І сказала, що в тебе пропала сестра. Тож ти подумала: якщо я займуся цією справою, то обов'язково вийду на Карлоса. І дала мені зачіпку. Натякнула на дванадцять китайців, яких зазвичай перевозять із Куби дюжинами, і знала, що в мене вистачить клепок зрозуміти: це — бізнес Карлоса. Разом з Тейлором ви спланували, як і куди підкинути, попередньо розчленувавши, труп Ліндсей, — так, щоб я обов'язково його знайшов та подумав, що це тіло Мерієн Дейлі. Оскільки жінки з таким ім'ям ніколи не існувало, то й Тейлера не можна було б притягнути до відповідальності за вбивство неіснуючої особи. Тож ти як слід постаралась, щоби зробити тіло жертви максимально подібним до свого. Для цього попросила Тейлера зімітувати рубці на своїй спині, й у той час, як прийшла до мене, він зателефонував, і це начебто мало виправдати твій стриптиз. Звісно ж, я побачив рубці, й природно, що вони вразили мене. Це був неоковирний план, і він розвалився б у будь-якому суді, але ти могла б значно заплутати справу, якби все пішло по-твоєму. Однак Тейлер наробив купу помилок.
Зокрема, він захотів, щоб тіло розчленували і вивезли з будинку. До того ж, прагнув, аби це здійснили якнайшвидше, бо якби труп знайшли пізніше, то жоден паталогоанатом не підтвердив би, що це ти, і смерть не співпадала б у часі з твоєю відсутністю. Тож тобі слід було чимскоріше зустрітися зі мною, потім затримати мене в місті на день-два, щоб облаштувати все так, як того хотів Тейлор. Тому він і підсадив труп мені в контору. Але ти про це не знала. Він наказав тим своїм двом кубинцям підкинути мені Чанга, сподіваючись нате, що копи будуть достатньо моторними, аби затримати мене для допиту. Але я випередив його. З'ясувавши, де зупинилися кубинці, поїхав туди і покінчив з ними до того, як вони позбулися розчленованих частин тіла тієї Ліндсей. І цим зруйнував усі твої плани. Ось як це було, чи не так?
Глорія похнюпилася, сиділа в кріслі.
Потім озвалася:
— Так, усе правильно. Це була безглузда думка, але Гаррі настільки налякався, що виконав би усі мої поради. Я мала не так багато часу, аби придумати щось краще, тож вирішила, що це прекрасна можливість спекатися Карлоса. «Розкрутила» Гаррі на десять «штук», але тобі віддала лише шість, бо знала, що ти й так візьмешся за справу. Я підробила листа, який підказував тобі необхідні зачіпки, і коли твоя секретарка відвезла мене в готель, скористалася першою ж змогою дременути від неї. То був кінець Мерієн Дейлі. Я повернулася в Кі-Вест разом з Гаррі й чекала на тебе там. Тейлор наказав кубинцям залишити тіло та одяг у валізі в готелі «Ґранд-сентрал». Ми мали намір дати тобі наводку на те місце. Я доручила це Гаррі, але він усе спартачив.
Феннер відкинувся у кріслі й задумливо втупився у стелю.
— То було цілком абсурдним, — зауважив. — Якби ти просто прийшла до мене і розповіла про Карлоса, я зробив би з ним те саме. Хлопець, який вчиняє так з людьми, заслуговує на те, що отримав.