Грішна

— Схоже на людину, яка втікає і не хоче, щоб її вистежили, — сказала Мора. — Або ж дуже боїться.

Дін подивився на фото.

— Вочевидь, він мав привід.

— Розкажи про жертву, — втрутилася Ріццолі. Тепер вона знову контролювала ситуацію й могла незворушно дивитися на знімок.

— Містер Редфілд — колишній старший віце-президент «Октагон Кемікалз», займався закордонними операціями, — сказав Дін. — Два місяці тому пішов у відставку, начебто з особистих причин.

— «Октагон»? — перепитала Мора. — Вони були в новинах. Це не їхню діяльність зараз розслідує Комісія з цінних паперів і бірж?

Агент кивнув.

— Виконавчий відділ комісії подав цивільний позов проти «Октагону» за звинуваченням у численних порушеннях, включно з незаконними транзакціями на мільярди доларів.

— Мільярди? — перепитала Ріццолі. — Ого.

— «Октагон» — велика транснаціональна корпорація зі щорічними продажами на двадцять мільярдів доларів. Ідеться про дуже велику рибу.

Ріццолі подивилася на фото.

— І жертва плавала в її ставку. Він мав би знати внутрішню кухню. Думаєш, у нього були проблеми з «Октагоном»?

— Три тижні тому містер Редфілд призначив зустріч із посадовцями міністерства юстиції.

— Так, — зі смішком мовив Кроу. — Він точно був для них проблемою.

— Попросив, щоб ця зустріч пройшла тут, у Бостоні.

— Чому не у Вашингтоні? — спитала Джейн.

— Він сказав, що ще дехто хоче дати свідчення й це має відбутися тут. Ми не знаємо, чому він зв’язався з міністерством, а не пішов одразу в комісію, бо є припущення, що це пов’язано з розслідуванням щодо «Октагону».

— Але точно ви не впевнені?

— Ні, бо зустріч так і не відбулася. Він уже був мертвий.

Кроу сказав:

— Ну, якщо щось схоже на замовне вбивство і смердить як замовне вбивство…

— Яким боком це все тичиться Пані Пацюк? — запитала Ріццолі.

— Ми саме дійшли до цього, — відповів Дін. Подивився на Мору. — Ви робили аутопсію. Яка була причина її смерті?

— Вогнепальне поранення в груди, — сказала Мора. — Фрагменти кулі пробили серце, стався великий крововилив у серцеву сумку, який зупинив серцебиття. Це називається тампонадою перикарда.

— Яку кулю було використано?

Мора пригадала рентгенівський знімок грудей Пані Пацюк. Шріт, зоряною галактикою розсипаний по обох легенях.

— Це був «глейзер», — відповіла вона. — Мідна оболонка з металевим шротом, створена так, щоб розпадатися в тілі, без можливості наскрізного проходу. — Вона помовчала й додала: — Украй руйнівний снаряд.

Агент Дін кивнув на знімок Говарда Редфілда, який лежав, скривавлений і скручений, у багажнику автомобіля.

— Містера Редфілда було вбито «глейзером». З тієї ж зброї, що вбила вашу невідому.

Усі мовчали.

Тоді Ріццолі з недовірою мовила:

— Але ж ти щойно розповів про замовне вбивство — можливість для «Октагону» розібратися зі стукачем. А ця, інша жертва, Пані Пацюк…

— Детектив Ріццолі права, — погодилася Мора. — Вона найменше з усіх годиться в жертви для найманого вбивці.

— Однак куля, що вбила її, вилетіла з того ж пістолета, що вбив Говарда Редфілда, — сказав Дін.

Кроу додав:

— Так на сцені з’явився агент Дін. Я зробив запит щодо «ДРАГФАЙР» за типом мідної оболонки, яку ви дістали в неї з грудей.

Окрім національної бази відбитків пальців, яка належить ФБР, існує «ДРАГФАЙР» — централізована база даних щодо злочинів із використанням вогнепальної зброї. Мітки та виїмки з куль, знайдених на місцях злочину, зберігаються в цифровому форматі, тож можна шукати збіги й пов’язувати злочини з використанням однієї й тієї ж зброї.

— База дала збіг, — сказав Дін.

Ріццолі зачудовано похитала головою.

— Чому ці дві жертви? Не бачу зв’язку.

— Саме це й робить смерть невідомої такою цікавою, — завважив Дін.

Морі не сподобалося таке використання слова «цікавий». Воно натякало на те, що деякі смерті не були цікавими чи вартими особливої уваги. Жертви з цим не погодилися б.

Вона зосередилася на знімку, на цій огидній кривавій плямі на столі конференц-зали.

— Наша невідома сюди не вписується, — сказала вона.

— Перепрошую?

— Убивство Говарда Редфілда логічно обґрунтоване, він міг дати комісії свідчення у справі. Ознаки катування свідчать про те, що це не невдале пограбування. Убивця чогось від нього хотів. Можливо, винагороди чи інформації. Але як із цим пов’язана наша невідома, найімовірніше нелегальна іммігрантка? Хто міг хотіти її смерті?

— Це головне запитання, чи не так? — Дін подивився на Ріццолі. — Я так розумію, твоя справа також може бути частиною цього.

Здавалося, його погляд злякав її. Вона нервово похитала головою.

— Вона теж здається зовсім непричетною до цього.

— Детектив Кроу розповів, що в монастирі напали на двох черниць, — сказав Дін. — У Джамайка-Плейн.

— Але там нападник не користався вогнепальною зброєю. Ми думаємо, що він гатив черниць молотком. Схоже на напад люті: якийсь псих ненавидить жінок.

— Може, він хотів змусити вас так думати. Приховати зв’язок із цими вбивствами.

— Що ж, тоді йому це вдавалося, аж поки докторка Айлс не діагностувала в невідомої проказу. Виявилося, що одна з черниць-жертв, сестра Урсула, працювала в селищі прокажених в Індії.

— Цього селища більше немає, — додала Мора.

Агент подивився на неї.

— Що?

— Ймовірно різанина з релігійних мотивів. Майже сотню людей убито, селище спалено дощенту. — Вона помовчала. — З того селища вижила тільки сестра Урсула.

Вона ніколи не бачила Гебріела Діна таким спантеличеним. Зазвичай це він знав усі секрети й ділився одкровеннями. Та зараз він наче онімів від цієї нової інформації.

Мора вирішила добити його.

— Я вважаю, що наша невідома може бути з того ж індійського селища.

— Ви раніше казали, що вона нібито латиноамериканка, — завважив Кроу.

— Це була здогадка на основі пігментації шкіри.

— То ви змінюєте здогадку, щоб пасувала до обставин?

— Ні, я змінюю її через те, що було встановлено під час розтину. Пам’ятаєте жовту нитку, що пристала до її зап’ястка?

— Так. Лабораторія волосся та волокон сказала, що це бавовна. Певно, просто шматок мотузки.

— Мотузка на зап’ястку має відганяти зло. Це звичай індуїстів.

— Знову Індія, — мовив Дін.

Мора кивнула.

— Усе зводиться до Індії.

— Черниця й нелегальна іммігрантка з проказою? Як зв’язати їх із замовним убивством? — Кроу похитав головою. — До професіоналів звертаються лише тоді, як сподіваються щось здобути.

— Або мають що втрачати, — припустила Мора.

— Якщо все це замовні вбивства, — сказав Дін, — точно відоме одне. За розслідуваннями треба дуже ретельно стежити, контролювати всю інформацію стосовно цих справ. Бо хтось стежить за всім тим, що робить поліція Бостона.

«Стежить і за мною теж», — подумала Мора, і від цієї думки спиною пробіг холод. Вона була така помітна — на місці злочину, в теленовинах. Дорогою до авто. Вона звикла бути під прицілом камер, але зараз зважала на те, що за нею можуть спостерігати й інші очі. Вистежувати. І згадалося те, що вона відчула в темряві в ресторані «Мама Кортіна», — холодний жах здобичі, яка раптом усвідомлює, що за нею стежать.

Дін сказав:

— Мені треба побачити інше місце злочину, монастир, де напали на черниць. — Він подивився на Ріццолі. — Можеш провести мене туди?

Спочатку вона не відповіла. Сиділа незворушно, не зводячи очей зі знімка мертвого Говарда Редфілда в багажнику його авто.

— Джейн?

Вона глибоко вдихнула й сіла рівно, наче раптом віднайшла в собі джерело мужності. Стійкості.

— Ходімо, — мовила вона й підвелася. Подивилася на агента. — Здається, ми тепер знову команда.

15

«Я можу з цим упоратися. Можу впоратися з ним».

Ріццолі їхала до Джамайка-Плейн, не зводячи очей з дороги, та всі її думки займав Гебріел Дін. Він без попередження повернувся в її життя, і вона досі була надто ошелешена, аби розібратися, що саме відчуває щодо цього. Шлунок скрутило, руки затерпли. Ще день тому їй здавалося, що найгірше вже минуло: трохи часу й чимало способів відвернути увагу, і вона залишить цей роман позаду. Геть з очей — геть із серця.