Байрон та Єдгар

-ЩО!?-Був у повному шоці Едгар.Він не міг у це повірити!Як?Він жеж переміг!Переміг!Хлопець навіть засмутився.А Фєнг собі щасливо посміхався у всі свої тридцять два зуби.Бо Фєнг не програв раз Едгар не переміг.Байрон посміхнувся і мовив до Едгара:

-Підемо по тренеруєшся,.-І взяв Едгара за плече і повів.Хлопець був у шоці і не міг у це повірити..Як?..Всенсі він не переміг?

-Серйозно?-мовив Едгар

-Так,-відповів Байрон

-За те блін Фєнг посміхається в усі свої тридцять два зуби!-розізлився він

-Ну знаєш,як кажуть,коли програвший посміхається переможцю то у переможця зникає смак перемоги.-посміхнувся Байрон.На що Едгар зітхнув..Адже ця перемога для нього була така ж сильно важлива як і усі інші.

-Ну,добре,добре,якщо звісно не враховувати правила ти переміг-підбадьорив Байрон

-Принаймні щось-мовив Едгар а потім став таким жеж серйозним яким і був.

Вони дійшли до боксерської груши.Едгар зайняв позу боксе

-Якщо буде щось невиходити погукаєш добре?-сказав Байрон

-Угу-серйозно відповів Едгар..."Так,скоро змагання"подумав Едгар і бив грушу кулаками повністю зосередившись на тренеруванні.

.........

Пройшло не мало часу і тренування по трішечки доходило до кінця:

-Та це ще невсе!-розмовляли Фєнг і Байрон-Потім там ще була і П'єм!Тоді Едгар так псіханув!-мовив Фєнг

-Чого?-запитав Байрон.

-Бо його П'єм вибісила,звісно потрусити ще тоді як цяцьку!-мовив Фєнг.Байрон зацікавлено та запитливо дивився на нього:

-Та це неважливо!Там я ще Емз побачив,ой капець би був якби її Едгар побачив.Вони там про свої ногті би дві години балакали.І тоді ми прийшли до тебе на тренування в три години ніччі!-розповідав Фєнг-Чи Емз там Едгару щей і манікюрчик почала робити.Через неділю б до тебе доповзли!-Вони обоє засміялися.

-До речі навіщо вам взагалі змагатися проти одне одного?-мовив Байрон

-Звісно щоб він зрозумів що я сильніше!-гордо мовив Фєнг.А Байрон легенько ляпаснув себе по лобу.

-До речі а чого вам було так важливо піти у Стар Парк?-запитав Байрон.

-А..ну..Єєє...-розгубився Фєнг,він не міг сказати про свій смачнющий попкорн!(який він за усе заняття дуже часто підїдав,що Байрон міг спокійно припустити що в нього проблеми із мочови пузеирем.бо дуже часто Фєнг щось у "туалет бігав")-Просто у мене сьогодні невдалий день і я хотів чимось себе розвеселити!Піти туди куди незнаю по маршруту!-мовив Фєнг на половину правду,бо постійно брехати Байрону теж не дуже добре.

-І чим він невдалий?-запитав Байрон

-Чим він невдалий!?Може тим що я аж над парком пролітав і добряче приземлився!Потім вистрибнув із автомобіля лецем об асфальт!Чи те що я там вспів усюди землю скопати своїм лицем!Чи що мені від Пайпер по одному місцю ледве недісталось!А потім ще моя жеж шафа на мене впала!І ти запитуєш чим невдалий день!!!-крикнув Фєнг

Байрон у шоці вилупив очі:"І коли це на цього хлопця вспіла щей і шафа впасти?"подумав Байрон

-А ти що думаєш що в мене просто так голова боліла!!-крикнув він і ображено відвернувся бо був просто злий на все!Хоч це все і було заради попкорну.....

-Я незнав...І коли це на тебе вспіла впасти твоя ж шафа!?-здивувався Байрон.

-Підчас того коли я переодягався!-мовив Фєнг

Вони пішли у роздягальню.

-Нічого,я впевнений що завтра все буде нормально,воно пройде.-відповів Байрн-До речі...І ти сам її поставив?-запитав Байрон

-Вона була недуже важка-відповів Фєнг трішки заспокоївшись.

Вони ввійшли і Фєнг мовив:

-Ось стоїть.

І у ту ж мить шафа впала!Із гучним гуркотом!Шафа відкрилася і увесь-увесь попкорн висипався!Його там було Дофіга!Увесь він висипався на підлогу!А його шафа це все просто задавила!

Вони остовпіли.І на мить заплющили очі із за цього голосного гуркіту!

-Ннннніііііі!!Мій попкорн!!!-крикнув Фєнг ледве не плачучи від цього.І підбіг до своєї шафи сівши.Його попкорн!!!Це кінець!!Байрон про все вже на місці дізнається!Його увесь попорн знищено!Усі його старання усе заради чого він так довго ішов у порожню!Фєнг прикрив очі руками і сильно заплакав...Усе так кепсько....

-Ооооууу,Фєнг,неплач...-сів біля нього Байрон.

-Це якийсь жах..-плакав Фєнг.

-Нічого страшного всяке буває,ми усе налагодимо.Нехвилюйся...-Заспокоював його Байрон.

Фєнг через сльози в очах дивився на свій увесь просто знищений попкорн...Було так боляче...

-Знаєш,в мене теж в житті були моменти де взагалі нічого невиходило...Теж ніби увесь світ проти тебе...Але я із цим справився.....І ти із цим справишся-мовив Байрон поклавши йому руку на плече.Підбадьоривши

"Точно цеж всього навсього попкорн..Я його іще куплю..."Подумав Фєнг дивлячись на попкорн...І почав витерати сльози

-Дякую Байроне.-мовив Фєнг із посмішкою.Байрон теж посміхнувся."Принаймні тоді добре прогулявся.І дізнався про нове місце"подумав Фєнг

Вони вставщи зрозуміли що потрібно приступати до роботи.Бо заняття скоро закінчиться а у роздягальні такий безлад.Фєнг пішов за віником щоб позамітати свій бідненький попкорн.А Байрон розім'яв пальці.І усім тілом підняв тяжку залізну шафу на місце.Майже уся підлога у роздягальні була у попкорні!(Навряд чи Фєнг тільки у кармани його запихнув)

Фєнг взявши віника почав замітати:

-Тобі тут роботи йо-майо-Мовив Байрон коли підняв Шафу і вставши обпершись об стіну.

-Угу-відповів Фєнг потрішки замітаючи.

-І чого у тебе у шафі стільки попкорну?- запитав Байрон.Фєнг різко зупинився і завмовк."Мені капець"подумав він:

-Ну......просто...Ну..Є..є..-почав він а потім завмовк і вдихнув повітря.Він не збирався більше Байрону брехати а розповісти правду.Так,про те що він потайки від нього підхом'ячував попкорн.Хоч він і недозволяє їсти під час заняття.

-Просто....-зітхнув Фєнг.А Байрон почав його уважно слухати-Я неможу без попкорна.І туди у Стар-Парк я ішов заради попкорну.Бо по дорозі він в мене випав і розтоптався.

-Ти до такої міри без нього неможеш!?-здивувався Байрон побачивши кількість на підлозі.

-Ні!НЗвісно не до такої міри!Просто я тоді його взяв із запасом.-мовив тихо Фєнг

-Я недумав що ти так любиш попкорн.-мовив Байрон-Хоча по тобі напевно це і видно.-Він був правий бо на шлейці комбінізону був зображений попкорм.І на його кепці збоку теж.Тут вже і нема чого казати про його жовті черевички із зображеним попкорном.

-Але навіщо ти зберігаєш попкорн у шафі?-запитав Байрон.Фєнг завмовк і відвів погляд у низ.Він себе відчував дуже виноватим перед Байроном........Була тиша...

-Я тебе вислухаю-мовив Байрон який помітив невпевненість Фєнга.

"Дайвай Фєнг" Було дуже тяжко у цьому всьому зізнатися."Так все!Назад дороги немає!"подумав він і подивився на Байрона:

-Я просто його тут їм перекусую-відвів Фєнг невпевнено погляд у низ

-Стоп!Що!?-був у шоці Байрон.Фєнг вже думав звідти вбігти!-Ти увесь цей час підїдав попкорн?!-у шоці був Байрон

-Так,за придлогом помити руки чи у туалет-леї як видавив із себе ці слова Фєнг і вже остаточно приготувався просто бігти по далі бо йому повиний капець!Якби...Байрон просто гучно незасміявся на місці!Фєнг у шоці на нього подивився,нічого нерозуміючи!

-І оце ти пятьдесять три рази бігав щоб його перекусити а не у туалет!-Ледве не падав зі сміху Байрон

-А ти що рахував!?-здивувався Фєнг

Байрон ще сильніше засміявся і мовив:

-Звісно!Пятьдесять три рази за дві години!А я вже думав блін що в тебе якісь вже розлади пішли!-сміявся і сміявся Байрон.Фєнг теж невитримав і засміявся!Вони обоє із цього сміялися!

-А про це порямо не можна було сказати?-переставали сміятися Байрон і Фєнг.

-Ну я просто знав що ти будеш проти того що я їм попкорн бо ти недозволяєш їсти під час заняття.І тому від тебе це приховував.А я просто без попкорну взагалі неможу...-пояснив Фєнг.Байрон посміхнувся і мовив: