Дорога мама

- А я обовязково знайду собi дуже заможного нареченого! Ось побачиш,Алексiс,менi всi будуть заздрити! - мрiяла Делiя.

Яннiс та Марiя увiйшли до кухнi i вони всiєю родиною сiли вечеряти. За вечерею вони розповiдали одне одному як у кого минув день.Однак,незабаром,Делiя повернулась до теми замiжжя старшої сестри:

- Алксiс, коли ти пiдеш придивлятись весiльну сукню?

- Завтра я маю ще один вихiдний день, ми з Катериною домовились зустрiтись.Вона збирається придивлятись сукню для себе, тому що вона буде подружкою нареченої.- вiдповiла Делii Алексiс.

- Я можу пiти з вами разом з Оленою та Алiсою?Нам потрiбно вибрати сукнi для випускного вечора. -напрошувалась Делiя.

- Звiсно. - посмiхнулась Алексiс.

-Ура! - зрадiла Делiя.

- Молодь... - розчулився дивлячись на дочок Яннiс.

- Делiя, ти повинна думати про iнше!- суворо заговорила скрупулезна Марiя.- Зараз ти повинна готуватись до iспитiв в iнститут!

- Але,матусю, менi потрiбна сукня для шкiльного випускного вечора, - протягнула Делiя тоненьким голосом, та образливо схрестила руки.

- Дiйсно,Марiя, ти занадто сувора до дiвчаток, - помiтив Яннiс.

- Яннiс, я лише хочу уберегти доньок вiд помилок!- пояснила Марiя чоловiковi. - Тим паче, що до нашоi Делii вже другий рiк намагаеться залицятись Елiас. Звiсно,Елiас порядний хлопець, але я не хочу щоб наша донька втратила розум,та помилилась. Спочатку їй необхiдно здобути освiту та професiю, а потiм думати про особисте життя!

- Твоя правда, Марiя, - вiдповiв Яннiс дружинi,- але ти дуже сувора.

- Дорога мама, невже ти не маеш довiри до мене? - образилась Делiя.

- В мене е довiра до тебе,доню, просто я хочу уберегти тебе та Алексiс вiд помилок та страждань. - Марiя стала бiльш мякою.

- Можливо, нам з Делiею потрiбно вчитись на власних помилках? - вмiшалась Алексiс. - Якщо я або Делiя зробимо помилку в життi це буде наша помилка,i ми нiкого не будемо в цьому звинувачувати. А наступного разу ми будемо мiркувати над тим,що робимо...

- Знаеш що,Алексiс, ось коли ти матимеш власних дiтей, тодi ти мене зрозумiеш! - фиркнула Марiя схрестивши руки. Таким чином жiнка намагалась стримувати свої негативнi емоцiї.

- Марiя, Алексiс, я вважаю, що нам потрiбно змiнити тему розмови, тому що ви зараз посваритесь, - втрутився Яннiс.

-Не встигнемо. - iронiчно вiдповiла Алексic батьковi.- Я вже повечеряла i йду до своєї кiмнати. - Алексiс вискочила, та пiшла до своеї кiмнати. Делiя подякувада Марiї за вечерю, та пiшла слiдом за сестрою.

- Послухай,Марія,ти дійсно надто сувора до доньок. - Янніс знову повернувся до теми розмови. - Якщо ти будеш занадто сувора це погано вплине на виховання дітей,як би вони не наробили дурниць,тому що все що нам не дозволяють приваблює ще сильніше... Ти й сама це бачиш. Тому ще не дивлячись на те,що з обома дівчатами ти завжди була сувора, у випадку з Алексіс це дало інший результат. Вона завжди робила так, як вважала за потрібне, а іноді навіть на перекір тобі. Правда, Делія робила все так,як ти їй казала. І це може їй нашкодити у майбутньому. Не можна бути надто покірною, ти й сама про це знаеш...

- Я нічого не можу з собою зробити,Янніс! - схвильовано відповіла Марія чоловікові. - Я нічого з собою не можу зробити, коли згадую про те, що Алексіс незабаром вийде заміж за Хасана,а Делія вступить до інституту, та переїде жити у гуртожиток у центрі Харкова, і буде там сама...

- Але ж ти будеш телефонувати Делії кожну годину, як і вона тобі,- іронічно відповів Яніс дружині, не розвернувши до дружини а ні голови, а ні корпуса тіла. Це означає ворожість, навіть не дивлячись на те, що Янніс говорив з іронією...після чого чоловік продовжив переконувати дружину. - Алексіс буде жити з нами в одному місті, якщо Хасан її образить, ми зможемо захистити доньку. Все буде добре!- Марія, слухаючи чоловіка, розплакалась. - Чого ти плачеш, Марія?

- Я не розумію, Яніс, як ти можеш бути таким черствим, в той час, як ми віддаємо заміж нашу дочку! - жалілась Марія.

- Ну не до фронту ж відправляємо! - Янніс вже почав виходити з себе.

А тим часом, Алексіс та Делія ділились секретами у кімнаті Алексіс:

- Алексіс, як ти зрозуміла,що готова вийти заміж?

- Ти правильно сказала, Делія. Перед тим як йти у відносини,і тим паче створювати сімейне життя,потрібно бути впевненою, ти до цьго готова,тому що хотіти цього і бути готовою, це різні речі. - пояснювала старша сестра молодшій. - Хасан сприймає мене такою, якою я є. Я ніколи не підкорююсь йому,тому що коли одна людина підкорюється іншій, вона втрачає власну індивідуальність. - Делія слухала сестру, сидячи на її ліжку,поклавши одну ногу на іншу,одна рука Делії лежала на її коліні, а іншу руку молода дівчина тримала зігнувши у лікті та долонею прикривала вуста, таким чином, Делія давала зрозуміти,що не згодна з сестрою.

- Але ж мама каже, що потрібно уступати в усіх відносинах, не тільки в особистих, - нарешті заговорила вона.

- Уступати та підкорюватись, це різні речі!Необхідно мати власну точку зору в усьому, та відстоювати її.

- Ти завжди мала власну думку, яка не співпадала з думкою мами, ви часто сваритесь по цій причині ... - зауважила Делія.

- Так, Делія, я маю власну точку зору, тому що ніхто не знає мене настільки добре, як я сама! А мати нам намагалась внушити у дитинстві, що вона знає нас краще, ніж ми самі! Ти памятаєш?

- О, так! - розсміялася Делія. - І ти завжди не була згодна з нею...

- Це правда, чого не можна сказати про тебе. Ти завжди беззаперечно слухала її.

- Хіба це погано? - Делія широко розплющила свої кольору морської хвилі, піднімаючи світлі брови.

- У я комусь сенсі, так. Ти жодного дня не можеш прожити без поради матусі! Делія, тобі сімнадцять років, а ти чуть що, біжиш одразу за порадою до мами! Не ображайся, але тебе смішно слухати!

- Але ж мама бачила у житті більше, ніж ми з тобою, - Делія говорила словами Марії, - в неї є життєвий довід, і вона краще знає, що робити в тій, або іншій ситуації...

- Делія, тобі ніхто не забороняє прислуховуватись до порад мами, іноді це буває корисним, але не сліпо виконувати її поради, тому що у цьому випадку, ти ризикуєш повторити її помилки у власному житті!Ти повинна розуміти, що ти індивідуальна особистість, і повинна, в першу чергу,слухати себе.

Делія,справді,була справжньоью мамусиною дочкою. Вона жодного дня не могла прожити без поради Марії,і Марія раділа цьому,тому що в молодшій дочці вона бачила продовження самої себе!Вона успадкувала від матусі абсолютно все!Починаючи від слабкого характеру,покірного та мякого, а також образом мислення, і закінчуючи ідентичною зовнішнюстю: Делія мала такіж білі локони, як і у Марії, коли та була молода, шкіра оливкового кольору, грецький профіль, та очі кольору морської хвилі, маленький зріст і стрункий,мініатюрний стан( з віком Марія набрала у вазі), як і мати, Делія не була вродливою, але вона була милою і навіть наївною, і саме це робило її неймовірно привабливою. Зовні вона здавалась дорослою, а в душі вона залишалась дитиною. А ось Алексіс перейняла характер Янніса: розумна, своєнравна та сильна духом бунтарка. Ці якості Алексіс любила у собі, і їй було начхати на всіх, кому це не подобалось,зовні Алексіс була схожа з матірю Янніса. Алексіс була татовою донькою,на що Марія ображалась, тому що це ж вона народила Алексіс! Однак, жінка не розуміла,що відштовхувала від себе старшу доньку своєю поведінкою! Справа у тому,що Марія намагалась підігнати Алексіс під загально прийняті мірки, як і Делію! І якщо молодша дочка не противилась цьому, то і повністю довірилась життєвому досвіду матері,котра почала все вирішувати за неї, то Алексіс,з самого початку взяла відповідальність за власне життя на себе,після чого почала боротись з матірю за право бути собою! Яніс завжди намагався зрозуміти доньку (чого не можна було сказати про Марію),яка постійно бунтувала, таким чином він заслужив довіру...