Дорога мама

- Мене ваш пес знає,canim 1.Я лише хотiв щось подарувати тобi.- Хасан протягнув Алексiс футляр з червоного оксамиту у формi сердечка.

- Що це,Хасан. - посмiхнулась Алексiс, вiдкривая футляр.

- Це махр. За схiдними традицiями, наречений дарує своїй нареченiй весiльний подарунок,тобто махр.I навiть якщо вони розлучаться, махр лишається дружинi, - пояснював Хасан, - звiсно,махр буває рiзний, все залежить вiд того, наскiльки добре забеспечений наречений. Взагалi, це золото, але якщо наречений дуже заможний, це може бути й нерухомiсть, будинок, або квартира.

- Хасан, я не збираюсь з тобою розлучатись!- щиро мовила Алексiс.

- Я з тобою також. - з такою ж щирiстю вiдповiв Хасан, спостерiгаючи за тим, як його наречена вiдкрила цей футляр.

- Яка краса! -захоплено зiтхала Алексiс.В цьому футлярi був набiр - кольє та сережки з бiлого золота зi смарагдами.

- Я тебе кохаю, Алексiс, - нiжно мовив Хасан,поцiлувавши наречену,пiсля чого вилiз з вiкна.

- I я тебе кохаю, - вiдповiла йому Алексiс.

- На добранiч,canim,солодких снiв. - прошепотiв вже з вулицi їй Хасан,пiсля чого пiшов до себе додому.

1( тур.) - дорога моя.

РОЗДIЛ ПЕРШИЙ

Зранку Алексiс прокинулась дуже рано,вона була щаслива та схвильована,в звязку з подiями,якi наближались,а саме пiдготовка до весiлля!Дiвчина прокинулась на свiтанку,тихенько пройшла до кухнi,щоб нiкого не збудити, вона накинула теплий махровий халат, заварила мiцну каву, та вийшла на терасу.На дворi тiльки свiтало, у темно - синьому небi ще виднiлись маленькi зiрочки, якi потроху зникали.Алексiс зробила ковток гарячоi кави, пiсля чого заплющила очi , та вдихнула свiже ранкове повiтря. Дiвчина на мить завмерла,вслуховуючись в тишу, котра незабаром була порушена пташиним спiвом. На горизонтi почали зявлятись першi промiнчики сонця, а багрове небо почало змiнювати кольори на фiолетовi, рожевi,а потiм i голубi фарби. Алексiс, прищуривши очi,почала милуватись на бiлоснiжнi,схожi на пух, хмаринки.Дiвчина злегка посмiхнулась, а сонячне промiння переливалось на її оливковiй шкiрi.Самотнiсть Алексiс була порушена. На терасу вийшов її батько Яннiс:

- Доброго ранку, доню. - привiтався вiн з Алексiс.

- Вiтаю, тато, - вiдповiла Алексiс батьковi,пiсля чого зробила ковток кави.

- Чому ти не спиш?

- Тато, якби ти знав, яка я схвильована, тому що наступного мiсяця я виходжу замiж! - голосила Алексiс, активно жестикулюючи, тому що нервовий стан дiвчини визвав активну жестикуляцiю.

- Так, свобода - це цiннiсть, неначе жартома, але досить серйозно сказав Яннiс, присiвши навпроти доньки.

- Пiсля замiжжя моє життя змiниться,а ось яким воно буде я не знаю, i це мене лякає. - голос Алексiс став трiшки сумним, очi дiвчини були широко розплющенi,а її мiзинець опинився в ротi, Алексiс навiть почала гризти нiготь, цей жест виказував пригнiчений стан дiвчини. - Мене лякає невiдомiсть.

- А що змiниться, пiсля того, як ти вийдеш замiж? Ти вважаєш, що перестанеш бути нашою з мамою дочкою? - з iронiєю запитав Янiс.

- Нi.- Алексiс припинила гризти нiготь, але її палець був ще у ротi, а очi наляканi.

- Тодi, що тебе лякає? Ти завжди мрiяла жити окремо вiд нас, i ось твоя мрiя незабаром здiйсниться.

- Зiткнення характерiв. Як у мене, так i у Хасана складний характер, ми рiзнi люди.

- Ми не дозволимо тебе образити, доню!- Яннiс батькiвською рукою взяв Алексiс за руку, для того, щоб заспокоїти, тому що вона починала панiкувати! - До того ж, якщо ти прийняла рiшення вийти замiж за Хасана, ти впевнена у своєму рiшеннi. Чи нi? Якщо тебе чимось не влаштовує твiй наречений, давай поговоримо про це.

- Мене Хасан влаштовує.- Алексiс була впевнена у своєму виборi, за весь той час, коли вона була знайома з Хасаном, вона жодного разу не засумнiвалась у ньому.Безперечно, мiж ними були непорозумiння, мiж тим, вони завжди обговорювали проблему, пiсля чого разом вирiшували.

Пiзнiше за Алексiс заїхав Хасан,i вони разом поiхали до РАГСу, подавати документи.Дата весiлля була вже назначена, наступного мiсяця Хасан та Алексiс стануть чоловiком та дружиною! Вони трохи покатались по мiсцевостi, пiсля чого вирiшили зупинитись на березi рiчки. Хасан повернув у бiк пляжу, але вiдїхав трохи далi, припаркувавши свiй автомобiль, пiсля чого вони вийшли з автiвки,та присiли на мяку траву. Закоханий Хасан обiйняв свою наречену.

- Я навiть не вiрю в те, що ми незабаром одружимось, - протягнула Алексiс.Вiд однiєї тiльки думки про весiлля Алексiс починала тремтiти вiд страху! Хасан помiтив, що дiвчина тремтить, i вирiшив, що його наречена тремтить вiд того, що змерзла. Вiн винiс з автiвки свою кофту та укутав нею Алексiс,для того,щоб зiгрiти, пiсля чого обiйняв її ще сильнiше.А Алексiс не змерзла, вона тремтiла вiд страху перед замiжжям...

- Так, я дуже давно цього хотiв..

- Хасан, як ти уявляеш наше спiльне життя?

- Я не знаю,canim. - розгубився Хасан.

- Може, краще вiдмiнити весiлля? - навiть думка про весiлля приводила Алексiс у жах, вона була вже не рада, що погодилась...

- Ти що, вже не хочешь виходити за мене замiж?

- Я хвилююсь, - правдиво вiдповiла Алексiс.

- Всi нареченi хвилюються перед весiллям,- заспокоiв її Хасан,- все буде добре, - для того,щоб запокоїти Алексiс вiн потер її плече своєю долоннею, але це не заспокоїло Алексiс. В глибинi душi, Хасан також непокоївся, але вiн розумiв,що якщо вiн також запанiкує, нiчого хорошого з цього не вийде, тому вiн,як чоловiк,тримав себе та свої емоцiї.Вони просидiли обiйнявшись на березi рiчки до самого заходу сонця,пiсля чого Хасан вiдвiз Алексiс додому. Вони трохи поспiлкувались бiля калитки будинку родини Василiадiс, пiсля чого, Хасан нiжно поцiлував Алексiс, та вона пiшла додому.

Марiя накривала на стiл,а Делiя їй допомагала. Алексiс увiйшла в дiм, привiталась з мамою та сестрою, тодi дiвчина виглянула у вiкно, та побачила як Хасан вiдiджає на своєму автомобiлi вiд її двору.

- Алексiс, ви з Хасаном вже подали документи до РАГСу? - поцiкавилась Делiя.

- Так,Делiя,- вiдповiла сестрi Алексiс, - дата нашого з Хасаном весiлля вже визначена.I це п'ятнадцяте липня.

- Ой,доню, краще б ти ще раз помiркувала, - важко зiтхала Марiя,дивлячись на старшу дочку iзкосу.

- Дорога мама, - вже все вирiшено. Хасан той чоловiк, з яким я хочу прожити все життя!

- Знаеш, доню, не завжди кохання добре закiнчуеться! - ще важче зiтхала Марiя.

- Матусю, я знаю, що ти хвилюешся, я також хвилююсь, але Хасан добра та надiйна людина, i вiн це довiв.

- Всi вони добрi... - пробурчала Марiя, та вийшла з кухнi. Алексiс посмiхаючись дивилась мамi у слiд, та хитала головою.

- А дiйсно, Алексiс,що ти в ньому знайшла? - цiкавилась Делiя.- Хасан одягаеться по- простому,зовнi невзрачний, правда, грошi вмiє заробляти..

- Зовнiшнiсть людини не головне, особисто для мене. Вмiння заробляти грошi це важлива якiсть у людинi,а справжнiй чоловiк повинен вмiти заробляти грошi,тому що життя основане не тiльки на коханнi, а я звикла жити у достатку... крiм того, менi подобаються поряднiсть та наполегливiсть Хасана.- вiдповiла Алексiс сестрi.

- Але ж тебе дратували наполегливi залицяння Хасана!-здивувалась Делiя.

-Так, але це було спочатку нашого з ним знайомства, потiм я змiнила свою думку. - посмiхнулась Алексiс, пiсля чого добавила, пiдмигнувши.- Погляд у нього гарячий!- Хасан дiйсно не вiдрiзнявся привабливою зовнiшнiстю, вiн був звичайний зовнi не гiрший i не кращий за iнших,середнього росту,мiцной статури, не схильний до повноти.У Хасана в домi був невеликий спортивний зал, у якому вiн щоранку качав прес, та пiдiймав важку штангу,для того,щоб пiдтримувати себе у спортивнiй формi. Але погляд Хасана був дiйсно екзотичним.Його карi розкосi очi пронизували до глибини,це був погляд турецького чоловiка!