Страница 17 из 17
Делія ледь усміхнулася:
— Я не хочу давати тобі обіцянок, у яких не впевнена. Але я хочу, щоб ти знав: ти мені небайдужий.
Єліас на мить притиснув її руку до своєї долоні:
— Цього достатньо. Я не хочу, щоб ти чекала на мене зі страху чи почуття обов'язку. Я хочу, щоб ти сама цього хотіла.
Делія подивилася на нього з неприхованим теплом:
— Саме тому я й не хочу тобі брехати.
Вони продовжили танцювати, і в цій розмові було більше щирості, ніж у багатьох гучних зізнаннях.
Через декілька хвилин заграла інша мелодія - грецька. Хасан та Алексіс вийшли в середину зали. На Алексіс тепер була інша весільна сукня — у грецькому стилі, кольору шампанського. Висока талія підкреслювала витонченість вбрання, а тонкі бретелі, оздоблені зеленим лавровим листям, надавали образу особливого шарму.
Лавр, відомий ще з часів античної Греції як символ перемоги й тріумфу, був не просто декоративним елементом. У ньому відчувалося щось близьке Алексіс — нагадування про її коріння, історію та культуру, від яких вона не збиралася відмовлятися навіть після одруження.
На голові нареченої був білий весільний капелюшок, а на шиї сяяло кольє з білого золота зі смарагдами, подароване Хасаном у день заручин. Смарагдові сережки доповнювали прикрасу.
Алексіс почувалася щасливою, але ще важливіше було те, що вона почувалася собою. Хасан дивився на неї з такою ніжністю, що дівчина на мить забула про гостей, музику й усі неприємні розмови, які довелося вислухати за день.
— Хасан, — тихо промовила вона, — сьогодні найщасливіший день мого життя.
Він не відразу відповів.
Спочатку подивився їй в очі, а тоді трохи міцніше, але все так само обережно стиснув її руку.
— Ні, люба. Я сподіваюся, що найщасливіші дні нашого життя ще попереду. А сьогодні ми святкуємо початок нашого спільного життя. Але справжнє щастя прийде тоді, коли ми навчимося проходити через усі труднощі, не втрачаючи поваги одне до одного. - його голос був спокійним, без зайвої патетики.
Алексіс відчула, як її очі наповнюються теплом:
— Я не очікую від тебе ідеальності, Хасане. Мені потрібна чесність. І я хочу, щоб ти знав: я теж можу помилятися, бути впертою чи надто емоційною. Але я не хочу, щоб ми перетворювали кожну суперечку на боротьбу за те, хто з нас головніший.
— Домовилися.
— І ще я хочу, щоб ми завжди пам'ятали: ми не повинні перемагати одне одного. Ми повинні разом долати те, що стає між нами.
Хасан ледь усміхнувся.
— Саме цього я й хочу від нашого шлюбу.
Вони продовжували танцювати, і в їхніх рухах не було показної пристрасті чи бажання справити враження на гостей. Вони просто трималися одне за одного, прислухаючись до музики й відчуваючи спокій від того, що можуть бути відвертими.
---