Страница 36 из 44
Більш істотними були особливості їжі і харчування закріплені в релігійній обрядовості: вони крім інших соціальних аспектів релігійної обрядовості мали значення протиставлення православних іновірцям. Проте аналіз характеру їжі і харчування, пов’язаних з релігійною обрядовістю, і тут застерігає від надто поспішних висновків. У переважній більшості харчові обмеження і особливості порядку прийому їжі, специфіка продуктів харчування свідчать швидше не про переважання християнських обрядів і уявлень в народній свідомості, а про збереження решток давніх дохристиянських землеробських обрядів у новій формі, часто переосмисленій, подекуди вже й чисто естетичній, ігровій функції.
Нерідко використання окремих продуктів перебуває у прямій протилежності біблійним заборонам (наприклад, традиційне споживання крові тварин в українській народній кулінарії). Церква прагнула використати стародавні традиції в галузі їжі і харчування, надавши їм суто релігійного значення, однак символіка предметів харчування навіть у релігійних обрядах здебільшого виходить далеко за рамки релігії, залишаючись символікою давнього землеробського народу.
Як у святково-обрядовій, так і в буденній їжі визначне місце посідає символіка, пов’язана з ідеєю зміцнення сімейних, родинних, сусідсько-територіальних контактів. Проте за умов класового розшарування на селі пов’язані з їжею обряди, що первісно несли смислове навантаження етносоціальної спільності їх учасників, стають не лише неоднаковими у різних соціальних верств, а й символами соціальної нерівності. Демонстративне пригощання найбагатшими стравами в день паски служило для сільського багатія не засобом встановлення спільності з бідняками, а засобом ствердження своєї соціальної позиції, демонстрації своїх переваг над ними. Селянська біднота жила за умов вічного посту. Факти рішуче свідчать проти націоналістичних спроб ідеалізації побуту селянина: безпросвітні злидні більшості трудового селянства різко контрастували з достатком куркуля і в щоденному, і в святково-обрядовому харчуванні.
З перемогою колгоспного ладу сталися докорінні зміни в побуті трудового селянства. В новій, соціалістичній обрядовості їжа та харчування вже не відіграють такої важливої ролі, як у попередні епохи. У зв’язку з цим виникає питання, чи не відпадають символічна і естетична функції їжі в ході культурного розвитку села?
Наведені матеріали дають підставу вважати, що, незважаючи на зменшення питомої ваги їжі в новій обрядовості в цілому, традиції сімейного та товариського спільного застілля не зникають, а набувають нового соціального сенсу. Слід також сказати, то в ряді випадків треба рішуче підтримати окремі традиції, пов’язані з їжею. Так, інколи представники молодого покоління вже не знають традиційної поваги до хліба, не бережуть його решток, що викликає справедливе невдоволення у старших людей, і наші симпатії тут цілком на стороні старовинних «умовностей», проти ламки традиції. Для землеробського народу, який важкою працею здобував собі хліб, сам процес прийняття їжі природно супроводжувався урочистістю; в наших умовах їжа заробляється порівняно легше, але потреба боротися за традиційну повагу до хліба, властиву трудовому селянству, не зникла.
Нового змісту за умов комуністичного будівництва набули й етнічні відмінності в їжі і харчуванні. Навіть колишні харчові заборони, перетворившись на традиційні смаки, не стають тепер на перешкоді спілкуванню різних народів. Пропонуючи в Ташкенті українцеві плов, а в Києві узбекові — борщ, радянські люди розцінюють це як прояв гостинності і поваги до народів братньої сім’ї.
Інтернаціоналізація побуту, посилення міських елементів у їжі і харчуванні трудящих села наповнює народні традиції новим змістом. Разом з тим існує необхідність боротися проти деяких шкідливих традицій, пов’язаних з великими витратами на застілля, надмірним вживанням алкогольних напоїв. Рішучу боротьбу ведуть трудящі проти решток релігійної обрядовості, що знаходять прояв, зокрема, у відзначенні різдва, паски, престольних свят тощо. Завдання науковців полягає в тому, щоб допомогти дбайливо відібрати кращі традиції, які б стверджували моральні норми й принципи, що зберігають своє значення в соціалістичному суспільстві.
notes
Зноски
1
Матеріали XXV з’їзду КПРС. К., 1976, с. 81.
2
Ленін В. І. Повне зібр. творів. Пер. з 5-го рос. вид., т. 41, с. 290.
3
XXV з’їзд Комуністичної партії України. Стенографічний звіт К., 1976, с. 114—115.
4
Вишенський Іван. Твори. К., 1959; Українські інтермедії XVII—XVIII ст. К„ 1960; Описание Украины. Сочинение Боплана. Пер. с французского. Спб., 1832; Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Вып. 1—4. М. 1896—1899; Странствования Василия Григоровича-Барского по святым местам Востока с 1723 по 1747 г., ч. 2. Спб., 1886; ч. 3, 1887.
5
Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. К. 1964, с. 179 і далі.
6
Архів Всесоюзного географічного товариства, розр. 31, оп. 1, од. зб. 23 (далі — Архів ВГТ).
7
Горленко В. Ф. Вказ. праця, с. 180.
8
Полтавские губернские ведомости. 1855, № 34—35.
9
Архів ВГТ. розр. 30. оп. 1, од. зб. 23.
10
Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР ім. М. Г. Рильського. Відділ фондів, ф. 2—11 (далі — ІМФЕ)
11
Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. К., 1860.
12
Записки Юго-Западного отдела Географического общества, т. 2. М., 1874.
13
Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским, т. 7. Спб., 1877.
14
Матеріали до українсько-руської етнології, 1899, т. 1; 1918, т. 18.
15
Маланчук В. А. Побут українців у дослідженнях Володимира Гнатюка.— Народна творчість та етнографія, 1973, № 2, с. 28.
16
Киевская старина, 1902, № 4, 6, 10; 1903, № 2, 3, 7, 8; 1904, № 5, 6.
17
Ящуржинский Хр. Культ хлеба в малорусских колядках.— Киевская старина, 1893, № 12; Ястребов В. Свадебные обрядовые хлебы в Малороссии.— Киевская старина, 1897, № 11; Дикарел М. Малорусское слово «паляниця» и греческое «πελανος».— Киевская старина, 1898, № 10.
18
Сумцов Н. Ф. Культурные переживания. К., 1890; Сумцов Н. Ф. Хлеб в обрядах и песнях. Харьков, 1885; Сумцов Н. Ф. Религиозно-мифическое значение малорусской свадьбы. К., 1885.
19
Украинский народ в его прошлом и настоящем, т. 2. Пг., 1916.
20
Moszyński K. Kultura ludowa słowian, t. 1. Warszawa, 1967.
21
Народы Европейской части СССР, т. 1. М., 1964.
22
Розквіт культури. К., 1967.
23
Шевченко Л. Громадське харчування та його роль у боротьбі за новий побут.— В кн.: Комунізм і побут. К., 1963.