Зміна цінностей соціальної адаптації особистості

Криміналізація – це складний соціальний феномен. Ми не можемо її розуміти лише як збільшення кількості зареєстрованих злочинів та осіб, які ці злочини скоїли. Ми не можемо ізольовано розглядати всі соціальні феномени: неможливо, наприклад, відокремлювати економічні негаразди, соціальні катастрофи певних регіонів країни, зростаючу знедоленість багатьох підлітків та молоді під впливом криміналітету, тобто усього злочинного соціального світу. Криміналізація суспільства – це така форма аномії, коли іноді важко розрізнити соціально-позитивні та негативні дії. Неважко помітити, що злочинний соціальний світ уже не на соціальному узбіччі, – він на авансцені суспільного життя і здійснює істотний вплив на всі його сфери.

Крім того, криміналізація означає появу таких поведінкових актів, які раніше фіксувалися в нашій країні лише в поодиноких випадках. Йдеться про замовні вбивства, кримінальні вибухи, захоплення заручників, відвертий терор проти тих представників влади, які не погоджуються жити за законами злочинного соціального світу. На поведінковому рівні зазначений вище процес виражається у прискореній підготовці резерву злочинного світу, що пов’язується із дедалі більшим залученням до антисоціальних дій молоді, підлітків, зведенням нанівець можливостей суспільства в позитивній соціалізації.

Своєрідний аномічний стан впливає і на духовну сферу. Це можна пов’язати із зростаючим нігілізмом щодо права, механізмів його функціонування. Право як цінність, регулятор поведінки дедалі більше замінюється анархічним свавіллям та втрачає свою привабливість і соціально-регулятивний статус.

У суспільстві, що звільнилося від тоталітаризму й переживає перехідний стан, з’являються, здавалося б реальні можливості створити гідні для людини умови існування, за яких індивід міг би максимально виявити свою соціальну активність і творчі сили. Однак, на жаль, ці можливості не завжди реалізуються і не впроваджуються в реальне життя. Негативним прикладом цього є нинішнє наше суспільство та система влади, що існує в ньому на всіх рівнях. Сформовані в тоталітарній державі одномірність, односпрямованість свідомості гальмують формування у значної кількості людей здатності приймати самостійні рішення. Зникає та свобода, яка означає реальну можливість розвивати повною мірою свої схильності, здібності, ставати господарем і суддею свого власного вчинку, своєї долі. А некомпетентне й досить часто безвідповідальне (а з боку окремих високопосадових осіб, – вважаємо злочинне) функціонування державної влади призвело до того, що мільйони українських громадян борються за елементарне виживання, а Україна опинилася серед держав світу з найнижчим рівнем життя (і це на тлі досить високого науково-технічного та освітнього потенціалу).

Зміну ціннісних орієнтирів особистості у пострадянський період, що впливають на вибір адаптивних стратегій, можна запропонувати у вигляді такої схеми:

 

Радянська доба                        Сучасність

Подвійна мораль                     Подвійна мораль іншого ґатунку

Правова несвобода                 Неправова свобода

Ідеологічна заангажованість  Вседозволеність,

Соціальна активність             Безвідповідальність

Колективізм                             Індивідуалізм

 

Ми вже говорили про те, що формування ціннісних орієнтирів індивіда здійснюється в процесі його соціалізації, під впливом як соціальних явищ (загального стану суспільства, рівня життя та загальної культури того мікросередовища, в якому відбувається формування людини як особистості, пануючих політичних, морально-етичних, релігійних та інших настанов), так і внутрішньоіндивідної життєвої програми людини. В цьому плані тодішня (в колишній Українській РСР, як і в усьому Радянському Союзі), тоталітарна, командно-бюрократична система з її офіційною комуністичною ідеологією відповідно позначалась на моральній свідомості та ціннісних орієнтирах людей. Згадаймо хоча б таке пропагандистське “гасло” як “радянське – отже, відмінне!”. І хоча товари колишньої радянської економіки не користувалися на світовому ринку попитом, а мільйони людей жили в неможливих для цивілізованих країн умовах, часто навіть не усвідомлюючи свого справжнього соціального становища, люди пишалися тим, що вони “радянські”, що соціалістичний спосіб життя, як їм усякчас повторювали, більш прогресивний за капіталістичний. Та водночас, відбувалося тотальне відчуження людей од матеріальних та духовних цінностей, поступово деформувалася їх індивідуальна моральність, відбувалися значні зміни в ціннісних орієнтирах.

Серйозною причиною моральних відхилень у свідомості й поведінці громадян України радянських часів була подвійна мораль, викривлене уявлення про добро і зло.

Негативно впливають на індивідуальну (а врешті-решт – і на суспільну) мораль непослідовність у мисленні та практичній діяльності людини, відсутність у неї чіткої світоглядної та життєво-ціннісної позиції, плинність характеру, відчуття страху (втратити роботу, не отримати вчасно зарплату, побачити чергове підвищення цін на товари першої потреби тощо). Поряд з ними стоять навіюваність, схильність до впливу з боку інших, підлабузництво, заздрість, невміння обстояти свою позицію, байдужість, егоїзм, завищена самооцінка себе як особистості тощо. Наявність названих та інших негативних індивідуальних якостей у людини, більшість з яких має соціально набутий характер, іноді зводить нанівець зусилля тих, хто за характером своєї діяльності причетний до освіти й виховання, і в своїй сукупності (за відповідних об’єктивних умов) сприяє формуванню таких негативних якостей індивіда, як недбальство, безвідповідальність, недисциплінованість, моральна ненадійність. На жаль, останнім часом ми дедалі частіше зустрічаємо людей, яким притаманні саме такі риси.