Зміна цінностей соціальної адаптації особистості

Як результат, маємо найбільш поширений тип адаптивної поведінкової реакції – ідентифікація із ситуацією. Ситуація вже не вперше відіграє роль суб’єкта, опонента, якому населення соціуму програє свої інтереси (згадаємо голодомор 1933 р. на Україні). В результаті приживаються такі життєві кредо, як “убий ворога своєю добротою”, “підстав другу щоку”, “мир за будь-яку ціну”, “краще півхлібину, ніж нічого”, “поділимо різницю”, “кинемо жереб” тощо. Певно те, що в українському соціумі переважає жіночий (екзекутивний) первень, з одного боку, утримує у ньому відносну й своєрідну стабільність (стабільність, що розуміється лише як мир, відсутність кровопролиття, терпимість), а з іншого – ініціює потяг до невиправданої самопожертви та відмову од власних інтересів. Жіночий первень надає ідентифікації роль захисника і ката одночасно.

Якщо соціологічна закономірність фіксує безпосередню залежність між рівнем стабільності суспільства та конформізмом як таким, що відповідає культурним цілям та інституціоналізованим засобам (Р.Мертон), то в разі соціального вибору, переходу від одної історичної стадії суспільства до іншого ця закономірність не спрацьовує. Так, специфічність переходу від соціалізму до капіталізму настільки відчутна та невивчена, вона настільки вибиває суспільство з природної та неодмінної зміни епох, що масова конформна ідентифікація з ситуацією лише продовжує соціалістичну агонію, зводячи рівень розвитку соціуму нанівець. Однак, з іншого боку, зберігаючи видимість цілісності суспільства, така ідентифікація посилює невпорядковану взаємодію індивідів. Це призводить до переоцінки цінностей та формування соцієтальних потреб, основною з яких є потреба виживання соціуму.

Варто зауважити, що зв’язок між соціальною реальністю та її оцінкою досить складний. Далеко не завжди можна сказати, що більше впливає на поведінку людей – власне об’єктивна ситуація чи оцінка цієї ситуації індивідами.

Якщо говорити про суб’єктивні оцінки, то найбільш значущою є самооцінка людиною свого соціального становища в суспільстві. Під такою оцінкою можна розуміти комплекс уявлень людей про соціальну реальність та їхнє місце в цьому просторі уявлень, які регулюють життєву активність індивіда, втягуючи всі страти населення в адаптивний чи дезадаптивний процеси. Така самоідентифікація зумовлюється як об’єктивними характеристиками (професійний статус, рівень кваліфікації, освіти), так і суб’єктивними, що базуються на результатах соціального порівняння свого матеріального становища, життя загалом із життям інших людей [Див. 164].

Розглянемо, чи змінилася соціальна самоідентифікація за останні роки на прикладі самооцінок соціального становища людей в Україні, і якщо змінилася, то наскільки трансформаційні процеси вплинули на зміну цих оцінок.

Звернімося до даних соціологічного моніторингу “Українське суспільство 1994-2005 рр.” за ред. Н.Паніної. Для виміру самооцінок соціального становища в суспільстві в моніторинг було включено запитання “Уявіть собі, що на  щаблях певної “драбини” розташовані люди з різним становищем у суспільстві: на найнижчому щаблі – ті, хто має найнижче становище, а на найвищому – ті, хто має найвище становище. На якому із цих щаблів Ви поставили б себе?  (див. таблицю 2.1) [66, 71].

Таблиця 2.1

Самооцінка соціального становища людей у суспільстві

Рік

1994

1996

1998

2000

2001

2002

2003

2004

2005

1найн.

19,4

22,6

23,9

21,6

18,6

17,2

17,2

14,3

8,3

2

25,3

22,2

28,1

26,9

23,8

24,0

22,9

20,4

15,2

3

32,3

33,0

32,7

31,5

34,6

31,8

33,7

33,2

35,2

4

18,6

18,1

13,2

16,6

19,9

21,6

21,2

23,9

30,1

5

2,2

2,6

1,2

2,4

2,3

4,2