Страница 37 из 62
Бiла дама й далi була дуже мила. Вона простягла до мене руку й знову запропонувала:
- Може, ви все-таки зайдете до нас на гарячий чай або на сигаретку?
Я випустив з рук вiкно кабiни, ногами вiдштовхнувся вiд корпусу.
- Хай iншим разом! - гукнув я.
Щосили вимахуючи руками, я плив до берега, а вони стояли на палубi й пiдозрiливе дивилися на мене.
На мисi Судака сидiла Марта й тримала в руках мiй бiнокль.
- Спiймалися, - сказала вона мстиво. - Дуже негарно пiдслуховувати.
Повiяв вiтер, i я аж затрусився вiд холоду. Цокотячи зубами, схопив одяг i залiз у кущi. Коли повернувся на берег, усе ще тремтiв, а дiвчина дивилась на мене майже з задоволенням.
- У вас буде нежить, - сказала вона. А потiм сердито тупнула ногою. Ви послали мене по рибу, а самi...
- Що "самi"? - прикинувся я здивованим. - Хiба вже менi заборонено купатися в озерi? I хiба я посилав вас по рибу?
Вона похитала головою.
- Ви купалися? На такому холодному вiтрi? Менi вiдразу здалося щось не так, коли ви не пiшли зi мною по рибу. Я вернулася з пiвдороги i дивлюсь, а ви вже коло яхти. Поглянула в бiнокль i побачила, як ви причаїлись пiд бортом. Ну, вже i обличчя були в Краватика й Бороданя, коли вони вас помiтили. То про що ж вони розмовляли? - спитала вона серйозно.
Не було сенсу гратися з нею в "куцу бабу".
- Чорний Франек ще не принiс їм карти. Вони починають нервуватися.
Марта на мить замислилась.
- Та карта справдi дуже потрiбна вам?
- Може, i я хочу стати князем спiнiнгу?..
- Я покажу вам мiсця, де найкраще ловиться щука, короп, плiтка, краснопiр, вугор. Чи й пiсля цього вас цiкавитиме карта Вацека Краватика?
- На жаль, так.
- Ви не скажете менi, чому?
- Нi.
- Менi перехотiлося рибалити. Повертаймося, - сказала вона ображено.
Я слухняно сiв у човен. Дiвчина не обiзвалася до мене й словом, поки ми пливли на той берег. Навiть коли я вистрибнув поблизу свого намету, вона не сказала, чи ще колись вiдвiдає мене. Тiльки махнула рукою на прощання.
Однак у мене було передчуття, що ми ще не раз зустрiнемося i, мабуть, за цiкавих обставин.
РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
Чи повиннi iснувати мандрiвнi лицарi. Брончнне признання.
Зустрiч на мисi Судака. Зрада. Ми в пастцi. Втеча. Голос
зачарованої дудки. Порятунок. Несправжнiй чи справжнiй
орнiтолог?
Бронка повернулась аж увечерi. Вона була дуже голодна i здавалася стривоженою, хоч намагалась приховати це вiд мене. Я не набридав їй запитаннями i поклав мовчки чекати, поки вона сама схоче про все менi розповiсти.
Вiтер стих, озеро поволi заспокоювалось. Але вечiрнє повiтря було холодне. Щоб не змерзнути, я мусив натягти грубого светра. Подумав, що й дiвчинi, певно, холодно, i дав їй свою шкiряну куртку.
Замiсть подякувати, вона глузливо сказала:
- I де ж та ваша чудова пригода?
Спершу я хотiв був пустити повз вуха цю її вiдверту зачiпку.
Однак вiдповiв:
- Менi здається, що тобi сьогоднi не бракувало пригод.
Я лiг на ковдрi поблизу намету й дивився на озеро.
Того вечора у моїх сусiдiв був радiсний настрiй. Уперше пан Анатоль iз паном Казиком привезли чимало риби. Насмажили на вечерю i тепер усi четверо сидiли перед своїми наметами i розмовляли. Точнiше, пан Анатоль виголошував промову про рибальство.
Не розумiю цiєї пристрастi. Крiм того, я не вважаю спортивною ситуацiю, коли з одного боку зручно стоїть на березi тепло вдягнений, у довгих гумових чоботях лiтнiй чоловiк, а його "суперником" є плiточка, маленька весела рибка, що гасає в озерi. Менi бiльше до душi iншi заняття. Правда, за них нiкому не дають медалей, не порiвнюють рекордiв, нiкого не оголошують нi князем, нi королем, нi навiть лицарем. А може, слiд було б вiдновити iнститут мандрiвних лицарiв, щоб вони пiд час вiдпусток мандрували по країнi, допомагаючи слабшим i борючись зi злом?
Мої роздуми перебили Телль iз Яструбом. Вони причалили байдаркою до берега тодi, коли Бронка скiнчила їсти обiд, який я залишив для неї у казанку.
Яструб перший вистрибнув на землю i, похитуючись на своїх цибатих ногах, вiдразу пiдiйшов до дiвчини.
- Мене не обдуриш! - закричав вiн пискливим голосом. - Ти з ватаги Чорного Франека! Що ти тут робиш? Чого прийшла? Знову якийсь бешкет хочете зчинити? Твiй Чорний Франек дiстав сьогоднi добрячого прочухана вiд своїх приятелiв. Але ми й так виженемо вас звiдси пiд три вiтри.
Дiвчина не обiзвалася, тiльки нижче схилилася над казанком. А Яструб, мов не помiчаючи мене, сказав до Телля, що витягав байдарку на берег:
- Може, заберемо її до нашого табору? Якщо вони беруть у полон, то й ми можемо зробити так само.
Телль пустив тi слова повз вуха. Пiдiйшов до мене, привiтався, але i його iнтригувала присутнiсть Бронки.
- Ви знаєте, що вона з ватаги Чорного Франека?
- Була. Вона порвала з ними, - пояснив я..
- Як це: порвала? Сьогоднi до обiду вона була разом з Чорним Франеком на островi Буковець серед кемпiнгiв. Планували якийсь напад чи нову крадiжку.
Бронка дуже дивно зреагувала на цi слова.
- Порвала? Я зовсiм не порвала з Чорним Франеком! - вигукнула вона до Яструба. - Не порвала й не порву з ним, розумiєте?
Яструб аж узявся руками в боки.
- Ну, ви чуєте? Тепер бачите, кого ви прихистили?
- Я повинен звернути вашу увагу, що мiсце, де я живу, вважаю нейтральною територiєю. Бронка користується правом недоторканностi. Ви знаєте, я не схвалюю вашої вiйни з ватагою. Бронка оселилася тут як моя знайома.
Вiльгельм Телль невдоволено похитав головою.
- Так не можна, пане Томашу. Який же це нейтралiтет? Виходить, ви допомагаєте ватазi Чорного Франека. А ви ж знаєте, ми щиро хотiли з ними помиритися. I що вийшло? Вони знову пiдступно прокралися до нашого табору й поперевертали намети. Тепер уже не може бути мови про спокiй над озером. Або ми, або вони.
- Авжеж! - вигукнув Яструб. - Або ми, або вони.
Хлопцi вiдпливли. А я, дивлячись їм услiд, сумно подумав, що, мабуть, на якийсь час утратив приятеля, з котрим пережив стiльки чудових пригод.
До мене пiдiйшла Бронка. Сiла на ковдрi. Так, як i я, дивилася вслiд байдарцi.
- Картаю себе, що покинула Франека. Та ще тодi, коли всi його кидають. Там уже нiхто його не слухається.
- Не матиме Франек карти, не одержить грошей вiд Краватика, - мiркував я вголос. - Ватага не виїде до Сопота, Франек не буде знову ватажком.