Бу-Ба-Бу

Скандал бубнявів. Ти ввійшла у ліфт.Я обіцяв усіх звільнити завтрай забрався геть, вгризаючись у плідабсурду і розхитуючи надратак, щоб запався в них твій люкс і з нимувесь совдеп з лампасами нічними.Мене таксі несло, бухого в дим,а вслід мені гарчали херувими.6Так чим займались ми? Ходили налітературні зустрічі, в театри,і вештались у пошуках вина,і йшли на каву, і рушали в мандри,збирались в гості, цмулили коньяк,влаштовували сцени, ревнувалисамих себе, спостерігали, яклетять у прірву наші ідеали...Мені розповідала ти про тих,хто у твоїм житті навперемінуграв соло на трубі і хто не встиг,і хто ще має шанс, я корчив мінубайдужого, плював у небеса,творив квадрат для збудження уявиз твоїх кохань, радів, що ця красане марнувалась до моєї з'яви...

ПРОМОВЛЯННЯ ДО КІШКИ

Кицю, люба, ти чия в'язниця?Що то за душа в твоїй оправіпрозирає, двоїться в очицях,наче магда в магдебурзькім праві,наданім мені як урбаністубез проблем валандатись по містуностальгії власної, театрів,де ідуть на тему порожнечіешелони відділів і кадрів,де щезають речі не до речі,де долізти бажано до ліжка,на котрім дрімає панна кішка,може й, пані. Панна ти чи пані?Як у тебе з особистим? Тільки –«так» чи «ні» – а мовити й не в стані,не навчилась. Тяжко? Складно? Ліньки?Маєш рота, маєш язика ти,а не можеш слова проказати.Признавайся! – Ти не просто киця.Ти – посланниця і навіть пошта,ти – пухнастий лист, що стрімко мчитьсякрізь кордон собачий, ти – Гаврош, таз переляку зжерла зміст, напевне,а тепер лиш дивишся на мене.Ну, нічого, я і так все знаю,дякую за ніжність, розумію –варто було б випити, я маютрохи молока і ще надію,що колись – чи пані ти чи панна –ми з тобою вип'ємо шампана!Як тобі живеться? Маєш вуса,маєш хвостик, і жабо, і вушка,і на лобі цятку, як в індуса,і блошиний полк, а капелюшкати не маєш, яко і чобіт.Ти ж не кіт в чоботях? Ти ж – не кіт!Молочко пішло? І слава Богу!Сядьмо ще, посидьмо на дорогу.Так об чім там йшлося, листоношо?Про погоду? Про опале листя?Про сніги? Я уявити можуопис ще якогось передмістя,вдячність долі, складені долоні...Але ти уже на підвіконні.Я тобі набрид? Бувай здорова!Ми з тобою гарно змарнувалитрохи часу, хоч ти ані словане сказала, та хіба це малоза умови, що твоя природа –це мовчання, а мовчання – згода.

ЛИСТ ТОРВІКА БОРАКНЕ, ЛЬВІВСЬКОГО СТАРОГО ПЕРДУНА, ДО ПАННИ ЦЕЛІНИ, ВАРШАВСЬКОЇ ПОРНОЗІРКИ, НАПИСАНИЙ НАПЕРЕДОДНІ ЇЇ ДВАДЦЯТИДВОХЛІТТЯ

Целіно!.. Пардон, дорога Целіно!Сьогодні усе ще лютий, сьогоднія бачив Твою сестру, з безоднінебесної сипав сніг, постійноя щось теревенив про різні речі,коли ми розходилися, до речі,виник Твій світлий образ в контекстіТвоїх уродин, усіх благ і щастья Тобі набажав – сестра передасть.Є різні відповіді у тесті.Є різні вибори і варіанти.Є різні поняття з часткою «анти-».Так от, ми потрапили в антисвіти.Я думав над цим, я й зараз не все щерозклав по поличках, язик собі плещеодне, інше в думці, де я і де ти.Та справа не в віддалях, не в коханкахі не в коханцях і забаганкахстатевих, – усе це, Целіно, грау синтез. Що можуть людські істоти? –кохатися, дурниці молотиі розбігатись – пісня стара.Та справа не в них, а, здається, в зорях.Хоч я не належу до буйно хворихна астрологічний шиз, та оцяфантазія мучить: вселенський Таторозважив – історію нашу знятоі переглянуто до кінця.Кіно пройшло на ура! І на подив!І скільки вигадливих епізодів!Пригадуєш – універ, шал юрби?А філармонію? А Варшаву?Ми не осоромили нашу державув очах Отця! Янголи били лоби!О Боже! Небесні твої фестивалі –у черзі акторські душі зів'ялі –потрапимо всі на перегляд туди...Та годі! Геть пересуди, суди!Було все перфектно! А в балах – відмінно!