Страница 3 из 59
Братове, до вогню мене прийміть,
Він дуже полюбляв старе каміння,
Коли мандрівник повернувся додому,
– Друзі, – з легким зворушенням у голосі заговорив Мартофляк, – поки принесуть печеного зайця, я прошу кожного з вас, прочитати по останньому віршеві. Адже ви щось понаписували останнім часом?
– Я написав справжнього травневого вірша, гадаю, він буде доречним, – оголосив Хомський. – Але спершу вип'ємо, бо я відчуваю страшенну сухість у роті.
Вчинивши так, як він запропонував, усі наготувалися слухати. І почули таке:
– Непогано, – перебив йому Мартофляк, – але це не твоє, а Андруховича. Раннього.
І всі голосно заплескали в долоні.
ВЕСНЯНКА ДО СНУ
І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив:
– Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина?
– Розумієте, – набрався духу Хомський, – ми його любимо.
– Вот и чудесно. Почитай, браток, из Есенина; только с выражением. Про любовь, а?..
І Хомський не змигнувши оком почав декламувати.
А це така любовна гра: