Страница 4 из 59
СТИХІЇ
ПОХВАЛА СЬОМОМУ ТРАМВАЄВІ
ОПІВНІЧНИЙ ПОЛІТ З ВИСОКОГО ЗАМКУ
ПРОМОВЛЯННЯ САМОТНІЙ
Акулячий Писок не міг стримати голосних ридань. Розчулений і зм'яклий, він цілував усім руки, особливо ж Марті. Аби відволікти його і перемінити раз і назавше тему, Немирич зненацька проголосив:
– До речі! Дня 14 липня 1826 р. прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: стара ратушева вежа по полудні зарисувалася й о годині чверть на сему вечером з великим тріскотом завалилася. Наперед вже випердольоно увесь ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, курва, двох жовнірів і кількох робітників.
– Крім того, – додав Штундера, – велике вражіння у Львові зробило те, як один із акторів відкрив домовини з людськими кістяками, – при пєрєстройці костела на театр забуто усунути з підземелля давніх покійників...
– Я теж знаю подібну історію! – перебив йому Хомський. – Про те, як у 1855 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила його шляхта, там було море кіру і купа бабасіків, з балькону каварні цісар оглядав ілюмінацію Львова на його – цісаря, а не Львова – честь...
– Зрештою, про все це давно вже складено пречудові балади, – сумно підсумував Мартофляк.
ТРИ БАЛАДИ